уважно, взаємодіючи з нею на рівних. Тому, крім прикладу батьків, який дитина природно наслідує, важливий і благородний приклад вихователя. Професію педагога Коменський вважав «найпочеснішою під сонцем», тому оволодівати нею можуть «найкращі з-поміж людей».
В Україні у XVI—XVII ст. розвивалися братські школи, діяльність яких розгорталася під опікою церковних братств, їх діяльність була пройнята духом гуманізму, повагою до особистості дитини. У них працювали відомі тогочасні мислителі, письменники Йов Борецький (?—1631), Стефан (прибл. 1570 — прибл. 1605) і Лаврентій Зизанії (?—1634), Памво Беринда (1555/60—1632), Мелетій Смотрицький (1572/78—1633/34) та ін. Тогочасна українська наука, освіта, театр, видавнича справа посідали провідні позиції в Європі, що дало підставу релігійному діячеві, історику, педагогу Іванові Огієнку (1882—1972) назвати цей період «золотим віком української культури». Значними подіями педагогічного життя були видання Іваном Федоровим (прибл. 1510—1583) в Острозі першого друкованого букваря та відкриття у 1632 р. Києво-Могилянської академії, вихованці якої (Є. Славинецький, С. Полоцький, Ф. Прокопович та ін.) стали організаторами освіти не лише в Україні, а й у Росії та інших державах. Небайдужими вони були і до проблем дошкільного розвитку дитини. Наприклад, Єпіфаній Славинецький (?—1675) відомий як автор проникненої любов'ю до дитини, турботою про її фізичне і духовне здоров'я праці «Громадянство звичаїв дитячих», у якій сформульовано норми поведінки у суспільстві, вдома, спілкуванні з однолітками.
Пристрасний пропагандист освіти Симеон Полоцький (1629—1680) переконував, що батьки повинні наставляти дітей добрим словом, прикладом і повчанням.
Загалом на українських землях домінував погляд, що виховання дітей слід починати з раннього віку, орієнтуватися на формування у них терпимості, милосердя, скромності, поваги до старших, а вся виховна робота здійснювалася у християнській традиції. Наприкінці XVII ст. поступово почав утверджуватися світський характер виховання.
У тогочасній Західній Європі окреслилися перспективи капіталістичного розвитку, християнство стало основою духовного життя. Людина поступово здобувала право на індивідуальність, свободу вибору. На тлі домінування в освіті традиційних механізмів соціалізації формувалися можливості переорієнтації їх на формування активної, самостійної, критично мислячої особистості.
Література
Амонашвили Ш. А. Здравствуйте, дети! — М., 1983.
Антология педагогической мысли Украинской ССР / Сост. Н. П. Кале-ниченко. — М., 1988.
Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. — К., 1999.
Буре Р. С., Островская Л. Ф. Воспитатель и дети. — М., 2003.
Вплив педагогічної майстерності вихователя на формування особистості дитини. — К., 1988.
Детский сад в Японии: Опыт развития детей в группе. — М., 1987.
Декларація прав дитини. Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року.
Державна національна програма «Освіта. Україна XXI століття» // Освіта. — 1993. — № 44—46.
Дитина в дошкільні роки: Керівництво для вихователів і батьків. — Запоріжжя, 1991.
Дитина: Орієнтовний зміст виховання і навчання дітей 3—7 років у дитячих закладах. — К., 1992.
Дольто Ф. На стороне ребенка. — М., 1997.
Конвенція ООН про права дитини.
Концепція безперервної системи національного виховання. — К., 1994.
Концепція дошкільного виховання в Україні. Проект. — К., 1993.
Концепция дошкольного воспитания. — М., 1989.
Кузьмина Н. В. Методы исследования педагогической деятельности. — М., 1970.
Левківський М. В. Історія педагогіки. — К., 2003.
Масару И. После трех уже поздно. — М., 1991.
Люблинская А. А., Кулачковская С. Е. Современный воспитатель. Какой он? — К., 1981.
Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. — К., 1999.
Миндлина Т. Дошкольное воспитание во Франции. — М., 1984.
Неліна Т. Приватний садок в Австралії // Дошкільне виховання. — 1994. — № 4.
Організаційно-педагогічні аспекти діяльності нових типів дошкільних закладів. — К., 1997.
Про дошкільну освіту: Закон України. — К., 2001.
Парамонова Л. А., Протасова Е. Ю. Дошкольное и начальное образование за рубежом: история и современность. — М., 2001.
Педагогічний пошук. — К., 1988.
Педагогика и народное образование за рубежом. — М., 1990.
Проскура О. С. С. Русова й концепція українського дитячого садка // Дошкільне виховання. — 1991. — № 10.
Радуга. Программа воспитания и обучения детей от 3 до 6 лет в детском саду. — М., 1991.
Розвиток освіти і педагогічної думки на Україні / За ред. М. Д. Ярма-ченка. — К., 1991.
Русова С. Ф. Дошкільне виховання. — Катеринослав, 1918.
Современные образовательные программы для дошкольных учреждений / Под ред. Т. И. Ерофеевой. — М., 2000.
Сорокова М. Г. Современное дошкольное образование: США, Германия, Япония. — М., 1998.
Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям // Вибрані твори: В 5 т. — Т. 3. - К., 1980.
Українське дошкілля: Програма виховання дітей у дитячому садку. — Львів, 1990.
Улюкаєва І. Початок відродження // Дошкільне виховання. — 1994. — №1.
Финляндия: проблема сотрудничества детского сада и семьи // Дошкольное воспитание. — 1987. — № 2.
Ушинський К. Д. Про народність у громадянському вихованні // Вибрані твори: В 2 т. — Т. 1. — К., 1983.