4) обґрунтування принципів І правил навчання на ос-нові виявлених закономірностей навчання;

5) вироблення організаційних форм, методів І прийо-мів навчання. Дидактика покликана ознайомити вчителів зі способами І шляхами навчання учнів, за допомогою яких можна досягти цілей процесу навчання;

6) забезпечення навчально-матеріальної бази, засобів навчання, які може використовувати вчитель, щоб вико-нати завдання процесу навчання.

Характерна риса предмета дидактики — та, що вона вивчає проблеми навчання тією мірою, якою має значен-ня для всіх навчальних предметів разом. Дидактика абст-рагується від особливостей методики викладання навчаль-них предметів.

Особливості викладання окремих дисциплін є предме-том їх методики. Дидактика співвідноситься з методикою, як теорія з практикою, а також як теорія з теорією, як дві взаємодіючі системи теоретичних знань у галузі педагогі-ки. Але методика І дидактика мають спільний об'єкт нау-кового дослідження — процес навчання. Методика виок-ремлює в ньому специфічне для навчання, з конкретного предмета зокрема. Дидактика досліджує закономірності навчання з різних предметів.

Як складова частина педагогіки, дидактика має свій категоріальний апарат. До нього передусім належать роз-глянуті вище дидактичні категорії навчання й освіти. Далі У посібнику дано визначення Інших категорій дидактики (принципів, методів, форм навчання тощо).

На кожному етапі свого розвитку дидактика вирішує завдання вдосконалення освіти І навчання відповідно до потреб суспільства І суспільно-економічних умов. У пері-од розбудови національної школи, окрім удосконалення змісту навчання, модернізації його форм і методів, важли-во оптимізувати процес навчання, тобто організувати йо-го на таких засадах, щоб досягти найкращих результатів у навчанні за найменших витрат часу і зусиль. Усе це має відбутися водночас з інтенсифікацією процесу навчання. Йдеться про таку організацію процесу навчання, за якої збільшується працездатність учнів і вчителів, підвищуєть-ся продуктивність їх праці, зростають пізнавальна само-стійність, ініціатива і творча активність. Сучасна школа не може базуватися на примусі, що призводить до форму-вання безініціативної особистості. Посилення міжпредмет-них і внутріпредметних зв'язків дає змогу, по-перше, за-ощаджувати навчальний час, по-друге, ефективніше фор-мувати науковий світогляд, спираючись на філософську ідею єдності між предметами і явищами.

2. Процес навчання

Процес навчання істотно відрізняється від навчального процесу. Поняття «навчальний процес» охоплює всі компо-ненти навчання: викладача, використовувані ним засоби і методи навчання, учня, який працює під керівництвом учи-теля на уроці та самостійно вдома, забезпечення навчального процесу наочністю й технічними засобами. Під поняттям «процес навчання» розуміють взаємодію учителя й учня.

Навчання як один з видів людської діяльності склада-ється з двох взаємопов'язаних процесів — викладання й учення.

Викладання — діяльність учителя в процесі навчання, що полягає в постановці перед учнями пізнавального завдання, повідомлен-ні нових знань, організації спостережень, лабораторних І практич-них занять, керівництві роботою учнів із самостійного засвоєння знань, у перевірці якості знань, умінь та навичок.

Учіння — цілеспрямований процес засвоєння учнями знань, оволодіння вміннями і навичками. У широкому значенні — оволо-діння соціальним досвідом з метою його використання в практич-ному житті.

У процесі навчання відбувається взаємодія між учите-лем і учнем, а не просто вплив учителя на учня. Вчитель може навчати учнів безпосередньо або опосередковано — через систему завдань. Результативність процесу навчан-ня залежить від стилю спілкування учителя з учнем та впливу навколишнього середовища.

Процес навчання формують тісно пов'язані між собою компоненти: цільовий (постановка конкретної мети вивчен-ня навчального матеріалу на уроці, вивчення навчальної дисципліни та освітньої мети навчально-виховного закла-ду певного типу); стимулююче-мотиваційний (створення умов, які спонукають учнів до активної навчально-пізна-вальної діяльності, формують у них позитивну мотивацію цієї діяльності); змістовний (оптимальний підбір предметів навчального плану, змістовність навчальних програм і під-ручників, а також продуманість змісту кожного навчально-го заняття); операційно-дієвий (вдалий підбір прийомів, ме-тодів і організаційних форм навчання, оптимальне поєднан-ня фронтальної, групової та індивідуальної роботи щодо за-своєння учнями змісту навчального матеріалу, вироблення в них відповідних умінь та навичок); контрольно-регулю-ючий (контроль за засвоєнням учнями знань, набуттям умінь і навичок, внесення необхідних коректив до змісту і методики навчання з метою підвищення ефективності про-цесу навчання); оцінно-результативний (виявлення рівня знань, умінь і навичок кожного учня, визначення причин неуспішності в кожному конкретному випадку і відповід-на робота щодо їх усунення).

Методологічною засадою процесу навчання є наукова теорія пізнання, яка вивчає природу наукового пізнання і його можливості, головні закономірності пізнавального процесу, форми й методи пізнання людиною навколишньої дійсності, умови істинності пізнання.

Пізнання — процес цілеспрямованого відображення об'єктивної реальності у свідомості людей.

Процеси навчання і наукового пізнання мають спіль-ні риси. Обидва спрямовані на пізнання істини, об'єк-тивної дійсності. І навчання, і пізнання здійснюються за схемою: живе спостереження об'єкта навчання чи пізнан-ня—осмислення істотних властивостей, особливостей, зв'язків цього об'єкта—застосування здобутих знань на практиці чи в навчанні або перевірка здобутого у процесі пізнання знання на практиці. Навчання можна вважати специфічною формою пізнання об'єктивної дійсності, на-буття суспільного досвіду. Спільність між навчанням і нау-ковим пізнанням у тому, що вони спрямовані на пізнан-ня законів і закономірностей об'єктивного світу.

Між процесом навчання і процесом наукового пізнан-ня існують і певні відмінності. Передусім на всіх рівнях навчання об'єктивно не відкриваються нові знання. Учні засвоюють уже пізнані істини. Водночас відбувається дос-лідження об'єкта пізнання. Під час засвоєння знань сам об'єкт може бути представлений наочним або словесним зображенням. Важливо те, що на пізнання певних явищ чи процесів людство витратило десятки й сотні років, а учень під час навчання засвоює такі знання впродовж ро-ку. Якщо у процесі пізнання здобуваються тільки нові знання, то навчання, крім засвоєння цих знань, передба-чає формування вмінь і навичок. Зрештою, практика у піз-нанні є