Передусім слід розвивати мислення учнів на основі за-гальних розумових дій і операцій. Учні загальноосвітньої школи (неповної та повної) мають навчитися: структурування — встановлення найближчих зв'язків між поняттями, реченнями, ключовими словами тощо, у процесі якого ви-значається структура знань; систематизації — встановлен-ня віддалених зв'язків між поняттями, реченнями тощо, в процесі якої вони організуються в певну систему; конкре-тизації — практичного застосування знань у ситуаціях, пов'язаних з переходом від абстрактного до конкретного; варіювання — зміни неістотних ознак понять, їх властиво-стей, фактів тощо при постійних істотних; доведення — ло-гічного розмірковування; робити висновки — поступово спрощувати теоретичний або практичний вираз з метою отримання наперед відомого його виду; пояснення — акцен-тування думки на найважливіших моментах (зв'язках) під час вивчення навчального матеріалу; класифікації — роз-поділу понять на взаємопов'язані класи за істотними озна-ками; аналізу — виокремлення ознак, властивостей, відно-шень понять, знаходження спільних і відмінних їх власти-востей; синтезу — поєднання, складання частин (дія, зво-ротна аналізу); порівняння — виділення окремих ознак понять, знаходження спільних і відмінних їх властивостей; абстрагування — виділення істотних ознак понять відки-данням неістотних; узагальнення — виділення ознак, вла-стивостей, істотних для кількох понять.

Під час навчального процесу вчитель сприяє розвитко-ві в учнів волі та наполегливості (обмірковує проблемні ситуації, завдання, теми дискусій тощо); розвиває їхні емоції — здивування, радість, цікавість, парадоксальність, переживання (продумує, коли і як створити необхідні ситуації).

Виховна функція

Виховний характер навчання — об'єктивна закономір-ність, що виявлялася в усі епохи. Водночас виховуючий характер навчання — важлива функція діяльності вчите-ля, який виховує підростаюче покоління насамперед у процесі навчання. Зрозуміло, що процес навчання переду-сім сприяє формуванню наукового світогляду учнів на ос-нові засвоєння системи наукових знань про природу, сус-пільство і людину, вихованню відповідного ставлення до життя і до самих себе.

Формування наукового світогляду є підґрунтям для ви-ховання моральних, трудових, естетичних і фізичних яко-стей особистості. У процесі навчання формуються такі мо-ральні якості, як почуття обов'язку і відповідальності, дружби й колективізму, доброти і гуманізму, активна по-зиція щодо навчання і життя взагалі, а також якості, не-обхідні майбутньому працівникові будь-якої галузі вироб-ництва: вміння планувати свою роботу, добирати прийо-ми її виконання, контролювати себе, раціонально викори-стовувати час.

Реалізація освітньої, розвиваючої та виховної функцій залежить від перелічених нижче чинників:

Використання змісту навчального матеріалу. У кож-ній темі підручника закладено достатньо навчального матеріалу для реалізації означених функцій, однак для посилення освітньої, розвиваючої та виховної ролі цьо-го матеріалу вчитель повинен доповнити його цікавими відомостями з інших джерел.

Добору форм, методів і прийомів навчання. Для реалізації освітньої функції добирають форми і методи навчання, які заохочують учнів до самостійного здобу-вання знань, умінь та навичок (опрацювання додаткової літератури, спостережень, написання рефератів та ін.).

Забезпечення порядку і дисципліни на уроці.

Використання оцінок. Цьому сприяє аналіз відповіді учня і мотивація оцінки, яку виставляє вчитель. Заува-ження про неточність чи неповноту відповіді спонукає учня до поповнення знань. Зауваження щодо успіхів або невдач мають виховний аспект, оскільки викликають в учня певні переживання, активізують його навчально-пізнавальну діяльність.

Особи вчителя, його поведінки, ставлення до учнів. Ерудований педагог викликає в учнів бажання підвищу-вати свій освітній рівень. Тактовний, доброзичливий учитель позитивно впливає на виховання учнів, навіть важковиховуваних.

Розглянуті функції тісно пов'язані між собою, і реалі-зація однієї з них обов'язково зумовлює реалізацію певних аспектів іншої. Тому педагог, готуючись до уроку, пови-нен чітко визначити його освітню, розвиваючу і виховну мету.

Висновки

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:

Методологічною засадою процесу навчання є наукова теорія пізнання, яка вивчає природу наукового пізнання і його можливості, головні закономірності пізнавального процесу, форми й методи пізнання людиною навколишньої дійсності, умови істинності пізнання.

Навчальний процес як складова частина загального процесу виховання всебічно розвиненої особистості, що відповідає потребам сучасного суспільства, повинен забез-печити виконання цього завдання реалізацією трьох функ-цій: освітньої, розвиваючої та виховної.

Закономірності навчання — об'єктивні, стійкі й істотні зв'язки в навчальному процесі, що зумовлюють його ефективність.

Ефективність навчального процесу залежить від умов, у яких він протікає, навчально-матеріальної бази (навчаль-ні кабінети, майстерні, їх оснащення технічними засоба-ми навчання, приладами, інструментами, комп'ютерною технікою, дидактичними матеріалами тощо).

Процес навчання залежить від вікових і реальних нав-чальних можливостей учнів. Його зміст і методи визнача-ють передусім з огляду на вікові особливості дітей. Реальні навчальні можливості учнів зумовлені рівнем розвитку інтелектуальної, емоційної та вольової сфер, знань і вмінь, навичок до навчання, ставленням до навчання, фізичним станом і працездатністю. Свідчення цього — у школі різ-ні діти вчаться по-різному.

Навчання передбачає цілеспрямовану взаємодію вчи-теля, учня і виучуваного об'єкта. Навіть якщо учень опа-новує предмет самостійно за підручником чи додатковою літературою, вчитель спрямовує його пізнавальну діяль-ність і контролює її.

Навчальний процес ефективний лише за умови актив-ності учнів. Що більша різноманітність діяльності учнів на Уроці, що більша інтенсивність їхньої праці, організованої педагогом, то результативніший процес навчання.

Принципи навчання (дидактичні принципи) — основні положен-ня, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчаль-ної роботи школи.

Принцип навчання, відображаючи якийсь один істот-ний аспект процесу навчання, стає підґрунтям для форму-лювання правил навчання.

Список використаної літератури

АлексюкА. М. Загальні методи навчання в школі — К , 1973

Ващенко Г. Загальні методи навчання — К , 1997.

Вильямс Р., Маклин К. Компьютеры в школе — М , 1988

Выбор методов обучения всредней школе/ Под ред ЮК Бабанского — М 1981

Дидактика современной школьї / Под ред В А Онищука — К , 1987