Жінки в основному проявляють свої емоції зовнішньо (крик, плач, бажання виговоритися); у чоловіків же домінує придушення негативних емоцій. Стрес жінки переносять легше, позаяк їх організм виділяє менше адреналіну і менше підданий стрибкам артеріального тиску, посиленням потовиділення і придушенням апетиту. У чоловіків в екстремальних ситуаціях виробляється вдвічі більше стресових гормонів, ніж у жінок.

Порівняння схильності до переживання базових емоцій у школярів різного віку, проведене М. Пономарьовою, засвідчило, що у дівчат схильність до страху виражена значно більше, ніж у хлопців. Більша в них і кількість страхів (тобто того, чого бояться). За даними А. Захарова, у дорослих чоловіків більше виражений страх висоти, а у дорослих жінок – смерті батьків. У жінок більшою мірою виражені також страх війни, страх зробити щось неправильно або не встигнути зробити. Щоб зрозуміти чоловіків, треба вивчити їх страхи, які часто визначають мотиви їх учинків. Вільгельм Йонен склав список чоловічих страхів. На його думку, чоловіки бояться: виявитися неспроможними в професійній діяльності, в іграх, у сексі тощо; втратити свій авторитет; стати посміховиськом; поразок, програшів, оскільки перемога – їх основна цінність, а конкуренція – основний життєвий принцип; проявів власної безпомічності; бути кимось використаними в якихось цілях; сумнівів у своїй привабливості, в тому, що їх можна кохати; проявити свою слабкість, яка для них є синонімом жіночності; проявів почуттів, особливо сентиментальних вчинків, сліз, особливо власних; проявляти свою симпатію щодо інших чоловіків, побоюючись звинувачень у гомосексуальних нахилах; довірливих стосунків.

Тільки вивчивши чоловічі страхи, можна зрозуміти їх поведінку, індуковані страхом реакції, численні чоловічі ритуали, стратегії психологічного захисту: пихатість, зарозуміла посмішка, намагання повчати, насмішки, підсміювання.

Професор Д. Фельдштейн, вивчаючи стан особистісної спрямованості на різних стадіях розвитку підлітків, встановлює значні відмінності між хлопчиками і дівчатками. Наприклад, середній показник з гуманістичної спрямованості з альтруїстичною акцентуацією (12 %) отриманий лише за „рахунок” дівчат. Дівчат з таким типом спрямованості на стадії (10–11 р.) – 23 %, „альтруїстів”-хлопчиків виявлено не було. Егоїстів серед молодших підлітків-хлопчиків – 30 % (у дівчаток– лише 8 %). З віком кількість хлопчиків, наділених гуманістичною спрямованістю з альтруїстичною акцентуалізацією зростає до 15 % у віці 12–13, до 24 % – у віці 14–15 років [42].

Фактор статі чинить сильний вплив на переживання провини: у юнаків воно виражено слабше і вони значно рідше говорять про переживання вини, ніж дівчата (Л. Куликов, В. Савіна). Ученими також доведено факт більшої тривожності і нейротизму дівчат, хоч, варто зазначити, вони краще, ніж юнаки здатні придушувати і гальмувати тривожність. Опинившись у конфліктній ситуації, юнаки і дівчата по-різному шукають вихід з неї. Юнаки вдаються до вимог і погроз застосування фізичної сили, дівчата, зазвичай, намагаються уникнути прямої конфронтації і зберегти гармонійні стосунки шляхом компромісу.

Суттєві відмінності вчені спостерігають в оцінній діяльності дітей різної статі. Коли діти бачать щось нове, незнайоме, то хлопчик зазвичай запитає: „Що це? Звідки? Для чого?”; реакція ж дівчат починається з оцінки: „Як красиво! Як прекрасно!”, тобто з естетичної оцінки предмета чи явища. Жінка оцінює інших жінок завжди нижче, ніж чоловік оцінює інших чоловіків. Відмінність чоловіка і жінки стосується й того наскільки строго вони говорять про недоліки один одного. За І. Кантом, чоловіки тут поблажливіші. Жінка відразу бачить основні чоловічі достоїнства і недоліки. Чоловікові важче, оскільки його першим враженням є судження про жіночі принади, що належать не стільки її особистості, скільки її статі. Чоловікові більш властиво помилятися, переоцінювати і недооцінювати. Чоловіки вибачають жінкам їх маленькі недоліки заради великих достоїнств, жінки ніколи не вибачають чоловікам їх великих достоїнств, якщо ті позбавлені деяких маленьких недоліків. Чоловікові легше набути безліч нових достоїнств, ніж позбутися одного недоліку. Жінці, навпаки, легше набути багато недоліків, ніж втратити одне достоїнство.

Юнаки, зібравшись разом, один одного вислуховують, дівчата одна одну розглядають та оцінюють. Юнаки звертають увагу на те, що про них думають, для дівчат важливіше, що про них кажуть. У них частіше спостерігається дисморфофобія. Дівчата схильні вважати себе неповторними, ні на кого не схожими, і своєму внутрішньому стану вони надають більше значення, ніж юнаки. Вони об’єктивніші в оцінці юнаків, ніж дівчат. Багато чоловіків оцінюють ділові якості жінок нижче, ніж ті очікують. Жінки, зазвичай, нижче, ніж думають чоловіки, оцінюють їх фізичну привабливість.

Дівчині понад усе подобається оцінка її зовнішності, увага до нового вбрання, зачіски, настрою. Хлопцям же приємніша оцінка їх інтелекту та швидкості прийняття рішень. Для юнака немає нічого образливішого, ніж коли його назвуть дурнем, а для дівчини – коли негативно оцінять її зовнішність. Хлопцеві можуть вибачити неохайність у зовнішності, дівчині – ніколи. Саме тому, зовнішність для дівчини – море проблем, нескінченних пошуків, варіантів, оцінок тощо. Юнаки частіше бувають задоволеними собою: сприймають себе привабливими більшість юнаків і дуже невелика частка дівчат. Дівчата критичніше ставляться до своєї зовнішності, ніж юнаки до своїх здібностей.

М. Обозов відзначає, що існують відмінності між статями щодо похвали і нагороди. Жінка відчуває потребу в тому, щоб її робота була відмічена оточуючими. Тому вона часто страждає від незадоволеної потреби у визнанні, неуваги членів сім’ї і недооцінки її праці (А. Келам, И. Еббер, 1985). Чоловіки також люблять, коли їх хвалять за роботу, але в той же час, якщо