Для дівчини важливий процес спілкування, для юнака – результат. Юнаки краще спілкуються, коли знають мету розмови. Якщо жінка вступає в розмову, щоб встановити стосунки, то юнак використовує бесіду, коли потрібно розв’язати проблему, дати пораду, продемонструвати свою перевагу. Звідси зрозумілі ті комунікативні труднощі, що виникають у спілкуванні юнаків і дівчат. Дівчата діляться з партнером своїми почуттями, щоб почути слова підтримки і розуміння, а замість цього отримують поради, як вирішити проблему. Така реакція для дівчини рівносильна відштовхуванню, адже вона тягнеться до спілкування на мові серця, а її коханий звертається до неї з позиції інтелекту. Дівчата спілкуються без орієнтації на пошук рішення, а юнакам таке спілкування обтяжливе.

Юнаки підсвідомо стежать за своїм статусом у розмові і намагаються вести її так, щоб бути ведучою, а не підлеглою стороною. Дівчата, навпаки, більше стежать за тим, подобаються вони чи ні, і завжди готові пожертвувати статусом заради симпатії. Проблема ускладнюється тим, що вони надають перевагу спілкуванню „лице в лице”, тоді як юнаків цілком влаштовує позиція „бік до боку”, як сусідів на рибалці, чи навіть ”спина до спини”, як у первісних. Юнак у позиції „лице в лице” інстинктивно почуває себе опонентом співрозмовнику.

Стиль спілкування юнаків частіше пов’язаний з активністю, предметною спрямованістю, змагальністю і конфліктністю. Для них важливіший зміст спільної діяльності, ніж симпатія до партнерів. Чоловіче спілкування відрізняється емоційною стриманістю. Міжособистісні відносини жіночого типу імпульсивніші і негативніші, однак при цьому дівчата відрізняються, зазвичай, меншою, порівняно з юнаками, авторитарністю в спілкуванні.

Комунікативні труднощі мають місце в представників різної статі не лише у сфері словесного спілкування, але й у тілесних контактах. Дотик, тілесний контакт – важливий спосіб передачі емоційних (особливо позитивних) станів, що дуже важливо для стосунків з дівчатами. Але у хлопчачих товариствах „телячі ніжності” табуйовані, допускаються лише грубі поштовхи як у спілкуванні між собою, так і з дівчатами. Це, в свою чергу, не сприяє розвиткові відповідних умінь.

У дівчинки потреба в спілкуванні, довірі, емоційному теплі прокидається значно раніше, ніж у хлопчиків, і виражена сильніше, ніж чуттєво-еротичний потяг. Для дівчаток більше виражена потреба в інтимній дружбі з ровесницями. В стосунках із хлопчиками та юнаками вони також почуваються невимушено, вільно і впевнено, ніж юнаки з дівчатами. Дівчата більш сентиментальні, раніше переживають почуття закоханості, раніше осмислюють світ по-дорослому. Дівчатка гостріше переживають самотність і відчувають потребу в утісі, співчутті та підтримці, швидше виявляють страх і тривогу, більш вередливі і слізливі, чутливіші до нарікань і заохочень. Дівчата в групі співпрацюють і важко з першого погляду виділити в такій групі лідера. В групах хлопчиків утворюється ієрархія, в якій є лідер. Кожний хлопчик бореться за те, щоб підвищити свій статус у групі. Влада і статус мають найвищу цінність у групі хлопчиків.

За нашими даними, дівчата відчувають потребу в справжній дружбі раніше, ніж хлопці, їх дружба емоційніша. Слід також відзначити, що в них менше друзів своєї статі, ніж у юнаків. Незважаючи на ширше коло друзів хлопців і чоловіків, їх дружні стосунки менш інтимні, ніж у дівчат та жінок. Якщо юнаки в спілкуванні орієнтуються переважно на однокласниць, то дівчата значною мірою – на старших хлопців.

У соціальній поведінці юнаки характеризуються вищим рівнем розвитку таких рис, як агресивність і домінантність, а дівчата – дружелюбність і контактність. Існує чимало переконливих доказів того, що чоловіки більш схильні вдаватися до відкритої фізичної агресії. Для жінок характерні різні прояви непрямої опосередкованої агресії. Жінки розглядають агресію як засіб вираження гніву і зняття стресу, чоловік – як інструмент, модель поведінки, до якої вдаються для отримання соціальної і матеріальної винагороди. Для чоловіків характерна виражена тенденція до незалежності, а жінки орієнтовані на взаємозалежність, яка в контексті авторитарного суспільства часто трансформується у залежність. Жінки більшою мірою соціально орієнтовані, краще усвідомлюють ті зв’язки, які об’єднують людей і роблять їх спілкування довірливішим. Чоловіки ж прагнуть до незалежності через уникнення залежності.

Відбиток статі має і формування основних підструктур характеру, зокрема образу – Я. У дівчат глибше, ніж у юнаків, інтерес до внутрішнього світу інших людей. У них раніше виникають складні форми рефлексії, почуття самотності, в них сильніша потреба у взаєморозумінні, психологічній близькості. Вони частіше пишуть щоденники, вірші. Дівчата більш схильні до співпереживання. В них більша потреба в тісному задушевному контакті, їм дуже потрібна людина, якій можна все розповісти, поділитися своїми думками і настроями. Дівчата чутливіші й ніжніші, ніж хлопці. Вони комфортніші й догматичніші, більш схильні до невротизму і тривожності, більше піддаються навіюванню, орієнтуванню на чужу думку. У жінок, дівчат більш виражена потреба в безпеці, що проявляється вже в дитячому віці.

Конформність, „зразковість” дівчат, порівняно з пустощами хлопчиків, часто лежать в основі того, що у разі конфліктів між ними педагоги частіше стають на сторону дівчат. Пояснюється це незнанням специфіки їх поведінки. Природно, більше галасу створюють хлопці. Вони менш схильні дотримуватися встановлених рамок і обмежень. В умовах строгої регламентації ці їх особливості можуть приводити до порушень норм поведінки. „Зразковість” дівчат, яка так тішить недосвідченого педагога, може дезінформувати. Завжди варто виходити з того, що моральний рівень хлопчиків і дівчат однаковий. І немає ніяких підстав у цьому плані ставити одну стать вище іншої. Якщо вчителеві здається, що дівчата хороші, а хлопці неслухняні – значить він упускає