У хлопчиків повільніше й важче виробляються такі якості, як відповідальність, сумлінність, ретельність; навіть, коли виховання правильне, виробити у хлопців ці якості в середньому важче. Оточення хлопчиків з дитинства ніби вимагає від них сміливості й рішучості, активного освоєння навколишнього простору й боротьби з труднощами. Адаптивність, пластичність дівчаток є важливою умовою їхньої підвищеної життєстійкості, а несподіваність, варіативність поведінкових проявів хлопчиків забезпечує більшу різноманітність їхніх індивідуальних характеристик. На противагу чоловікові з його наступальною активністю найтиповішою тенденцією в поведінці жінки є духовна і фізична витонченість, швидкість реакцій, гнучкість і делікатність поведінки. Наші спостереження та опитування засвідчили, що дівчатам більшою мірою, ніж юнакам, властиві такі риси, як мрійливість, ліричність, сором’язливість, без яких важко навіть уявити собі привабливу, справжню дівчину, жінку, дружину, матір. Чоловіки азартніші, схильніші до боротьби.

Юнаки впевненіші в собі, ніж дівчата. Психологи дійшли висновку, що самовпевненість закріплюється в чоловічій психології завдяки очікуванням соціуму: чоловіча поведінка, сповнена сумнівів і вагань, безжально висміюється, і, навпаки, всіляко заохочується вияв непохитності, рішучості. Юнаки намагаються досягти чогось самостійно, хочуть відчувати силу і міць влади. Жінка хоче досягати чогось разом з чоловіком, щоб відчути гармонійність стосунків чи шлюбу.

Чоловіки солідарніші між собою, ніж жінки. У них більше взаємовиручки. Вони знають, що можуть покластися один на одного у своїх чоловічих потребах. Коли жінка випадково зустрічає чоловіка подруги з іншою жінкою, її завжди мучить питання – розповісти чи ні? У чоловіків рідко виникають подібні проблеми, коли вони знають про роман колеги. Вони впевнені, що будуть мовчати.

Відрізняються таємниці чоловіків і жінок, які вони приховують одне від іншого. Чоловіки приховують: занепокоєння, пов’язане з кар’єрою, сексуальну невпевненість, інтелектуальну обмеженість, емоційну залежність від партнерки, бажання мати іншу жінку, хвороби тощо. Жінки приховують: вік та вагу, заощадження, особисті витрати, побоювання бути покинутою, сексуальні фантазії, пов’язані з іншими чоловіками тощо. Чоловік зберігає чужу таємницю вірніше, ніж власну; жінки краще зберігають свою, ніж чужу. Чужі таємниці жінка зберігає погано. Андре Моруа, підмічаючи особливості жінок, писав: „Коли якісь жінки просять своїх приятельок не розголошувати довірену таємницю, вони роблять це лише для того, щоб новина якомога швидше розповсюдилась” [41].

Жінка менш піддатлива іпохондрії, а будь-який чоловік, особливо після 50 років, якщо й не починає готуватися до смерті (якої він, до речі, боїться більше, ніж жінка), то знаходить у себе симптоми всіх хвороб. Чоловіки „не вміють хворіти”, падають духом від простуди, впадають у хандру, вимагають підвищеної уваги з боку рідних і близьких. Про це жінки повинні знати і враховувати у повсякденному подружньому спілкуванні.

Більшість психологів, які вивчають ґендерні особливості статей, однозначно заявляють про те, що жінки емоційніші і мають розвинутішу інтуїцію, ніж чоловіки, наділені більшою емоційною гнучкістю і здатністю відновлювати свої душевні сили. Ненсі Айзенберг довела, що більша емпатійність дівчаток 10–12 р. проявляється тому, що вони морально дозрівають раніше, ніж хлопчики. Більшу ж емпатійність жінок порівняно з чоловіками пояснюють їх ґендерними ролями (турботливість перших і владність, суперництво других), а також вихованням, що відповідає цим ролям. У дівчаток заохочується вираження емоцій, а у хлопців формується установка на придушення їх вираження. Гра дівчаток з ляльками розвиває емпатійну експресію, а чоловічі іграшки її не розвивають. Жінки ближче до серця приймають похвалу й осуд, їх легше розсмішити і змусити заплакати. Вони швидше ображаються, чутливіші до іронії. Жінки частіше змінюють вираз свого обличчя і можуть зображати кілька десятків емоцій, у той час, як у чоловіків за обличчям, зазвичай, можна впізнати лише дві: огиду і байдужість.

Зазвичай чоловік є емоційно стабільнішим, ніж жінка, через це він повинен бути для неї опорою. Показники емоційної стійкості у дівчат нижчі, ніж у хлопців, починаючи десь з 13 років. Дослідження Є. Ільїна засвідчили, що особи жіночої статі явно перевершують осіб чоловічої статі за емоційною збудливістю. Жінки інакше реалізують свої емоційні потреби: вони діляться переживаннями не з чоловіками, а з подругами. З ними розмовляють на теми, яких чоловіки уникають, спілкуючись з колегами. Для жінок характерною є загострена здатність помічати найменші деталі і зміни в зовнішності і поведінці оточуючих, те, що відомо під назвою „жіноча інтуїція”. У чоловіків просто менший досвід у сфері емпатійних реакцій і в результаті, вони просто не знають як зреагувати на емоційний дискомфорт іншої людини.

Ґендерні відмінності у вираженні емоцій є більш виявленими, ніж відмінності в самих емоціях, що переживаються чоловіками і жінками. Жінки експресивніші, в них більш відкритий вираз обличчя, вони більше посміхаються, більше жестикулюють на основі ґендерно-специфічних норм та очікувань. Традиційна жіноча роль загалом дозволяє відкрите вираження емоцій, в тому числі й емоцій, що виражають безпорадність (страх, сум тощо). Чоловіча – навпаки: чоловіки дуже неохоче показують свою вразливість, безпорадність і залежність від інших.

Є. Ільїн доводить відмінність у чоловіків і жінок вираженості різних емоцій: те, що „пристойно” для жінок (плакати, виявляти сентиментальність, боятися і т. п.), „непристойно” для чоловіків, і навпаки, те, що „пристойно” для чоловіків (проявляти гнів та агресію), „непристойно” для жінок. Коли жінка схвильована, вона може заплакати, надто активно жестикулювати і неперервно говорити, емоційно описуючи свої почуття. Для жінки вибух емоцій є форма