У медицині лікарі використовують силу навіювання з метою подання допомоги хворим, особливо в тих випадках, коли хворий втрачає віру у видужування.

Цікавий випадок вилікування паралічу професором В. М. Бехтерєвим описує І. Губерман у своїй книзі “Бехтерєв: сторінки життя”.

Бехтерєв увів у стан гіпнотичного сну хворого, який страждав судорожними припадками і паралічем ніг, і різко наказав йому: “Встати”. І хворий, щойно привезений із палати на колясці, спокійно встав на обидві ноги і пройшовся по кімнаті... Прокинувшись, хворий у захопленні попрямував у палату пішки, до самих дверей безперервно оглядаючись на Бехтерєва.

Шляхом самонавіювання можна максимально мобілізувати свої сили і волю і набути навичок самовладання, тобто здатності здійснювати діяльність і в ситуаціях, що дезорганізують її і впливають на її емоційну сферу.

Здійснюючи самонавіювальний вплив, людина повинна вірити в самонавіювання. Сумнів, критика тощо можуть повністю знищити дієвість цього методу самовпливу. Ефективність самонавіювання залежить також від уміння повністю відволіктися від усього стороннього і переключитися тільки на зміст формул самонавіювання і відчуття того, що вони виражають.

Різновидом самонавіювання є аутогенне тренування. Не кожного дня можна потрапити під вплив екстрасенса, а ввести себе в такий стан може кожен у разі потреби. Щоб допомогти школярам у здійсненні саморегуляції, соціальний педагог разом із шкільним психологом можуть вивчити з ними подібні вправи:

1. Стати прямо, підняти руки вгору, вперед, пальці стиснути в кулак, одночасно напружуючи м'язи кисті, передпліччя, плеча (3-4 хв.). Не забути, що при цьому здійснюється мисленний вплив: ви хочете бути сильним, міцним, м'язи дуже напружені. Потім розслабтесь: руки вільно падають униз, здійснюючи маятникоподібні рухи.

2. Нахил уперед, підняти руки, пальці стиснути в кулак, напружуючи м'язи кисті, передпліччя, плеча (3-4 хв.). Потім розслабтесь: руки вільно падають вниз, здійснюючи маятникоподібні рухи.

3. Стати в позу відпочинку. Розміститися зручно і вільно, не застигаючи в початковому становищі, відчуваючи себе невимушено:

викликати в уяві приємний відпочинок після тривалої прогулянки... Опершись на спинку стільця, ноги злегка розсунути і зігнути в колінах. Ця поза —для заспокоєння.

Внаслідок читання відповідної літератури і в результаті накопичення досвіду практично кожен педагог може засвоїти релаксаційні знання і забезпечити ними учнів.

Саморегуляція розглядається як основа самовиховання, як один із внутрішніх факторів самовдосконалення. Однак цей процес потребує кваліфікованого керівництва. Суть полягає в тому, щоб спонукати школяра займатися самонавіюванням, озброїти його раціональними прийомами. Одним Із ефективних допоміжних засобів в цьому разі є м'язове розвантаження (релаксація), що зумовлює гіпнотичну роль педагога в цьому випадку полягає в тому, щоб допомогти школярам займатися самопрограмуванням. Є ряд вимог, на основі яких програмуються формули самонавіювання: кожна формула повинна відображати ціль самонавіювання (цільові установки), бути короткою, зручною для запам'ятовування і, по можливості, не містити заперечення; формули-самонакази потрібно добре запам'ятати. Не фантазувати, не згадувати їх у стані аутогенного -поринання, в кожне тренування треба вводити тільки одну програму, не слід особливо задумуватися над змістом формул у процесі самонавіювання.

Наприклад, щоб кинути палити, корисною може бути така програма:

З кожним днем бажання палити зменшується.

Від кожної затяжки посилюється неприємне почуття.

До паління ставлюся байдуже.

Впевнений, що зможу кинути палити”.

Бажаних результатів досягають при використанні учнями яскравих образних -уявлень. Деякі формули, за допомогою яких викликають ці образи, хоч і сприймаються наївно, проте мають істотний психорегулюючий ефект, оскільки максимально наближені до мислення учня.

Я лежу на березі річки в лісі.

Дзюрчить вода, співають птахи.

Шумить листя дерев.

Я спокійний.

Я лежу на спині, дивлюсь у голубе небо.

Там пливуть хмарини.

Наді мною гойдаються верхівки дерев.

Я слухаю заспокійливий шум лісу.

Я ніби повис у повітрі,

Ніби перебуваю у стані невагомості.

У мене таке відчуття, ніби я розтанув.

Моя права рука поринула у нагрітий сонцем пісок.

Пісок нагріває праву руку.

Після такої релаксації можна вводити відповідну навчальну інформацію.

Важливою умовою саморегуляції є самоконтроль і самокоригування свого стану, дій, вчинків.

Самоконтроль — усвідомлення й оцінка суб'єктом власних дій” психічних процесів і станів. Поява і розвиток самоконтролю визначаються вимогами суспільства до поведінки людини. Формування довільної саморегуляції передбачає можливість людини усвідомлювати і контролювати ситуацію, процес. Самоконтроль передбачає наявність еталона і можливості одержання відомостей про контролюючі дії і стани.

Самоконтроль — свідоме самостійне регулювання особистістю своєї поведінки, її мотивів і спонукань на основі виявлення відхилень у думках, почуттях, вчинках, діях від вимог загальноприйнятих. До механізму самоконтролю входять самоаналіз, самооцінка, самокритика й самообмеження — здатність відмовитися від бажаної поведінки, коли це зумовлюється зовнішньою потребою. Великою є роль у механізмі самоконтролю совісті, особливо тоді, коли вчинок здійснюється наодинці з собою, без свідків.

Самоконтроль є вірним помічником школяра в тому випадку, коли ця форма саморегуляції закріпилась як звичка. Тому роль педагога в цьому разі полягає у формуванні в учнів відповідних звичок: систематичного самоконтролю під час самопідготовки, за своїм зовнішнім виглядом, загальноприйнятими повсякденними нормами поведінки; контролю за культурою своєї власної мови і т. п.

Мова в житті школяра і взагалі кожної людини відіграє важливу роль. Мова і думка людини настільки єдині, що ще в давкі часи було підмічено: хто правильно мислить, той і чітко висловлюється. Тому мова інколи є наче фотографією людини, здатною і утвердити, і змінити думку про неї.

Часто школярі страждають від невміння висловити свою думку, тим більше чітко, красиво чи оригінальне її оформити. Бідні мовою школярі часто відмовчуються під час бесіди в колі друзів чи, навпаки, включаються в розмову, але завжди відчувають сірість своєї думки. Тому школярів потрібно стимулювати до