Реферат на тему:

Робота з підлітково-юнацькими неформальними групами у соціально-педагогічній діяльності

ПЛАН

1. Теоретичні основи соціально-педагогічної превентивної роботи з неформальними групами неповнолітніх.

2. Психолого-педагогічний огляд осіб-членів неформальних об’єднань.

3. Зміст і специфіка соціально-педагогічної роботи з неформальними групами неповнолітніх.

1. Теоретичні основи соціально-педагогічної превентивної роботи з неформальними групами неповнолітніх.

Суспільно-політичні процеси в Україні, розбудова незалежної держави вимагають творчого використання форм і методів роботи, що перевірені часом, і оновлення їх актуальним змістом відповідно до мети і завдань виховання підростаючого покоління сьогодні. У державних документах, зокрема, в Державній національній доктрині “Освіта”, Законах України “Про освіту” від 23 травня 1991 року і “Про професійно-технічну освіту” від 10 лютого 1998 року накреслено орієнтири діяльності педагогічних колективів професійно-технічних закладів з неповнолітніми.

Акцентуація на необхідності посилення соціально-педагогічної виховної роботи з неповнолітніми-членами груп неформального характеру обумовлена:

- по-перше, тим, що неповнолітні, середній вік яких становить 15 – 17 років, посідають межу між двома віковими категоріями і це ускладнює процес їх соціалізації, тобто, розмежування підліткового і юнацького віку можна вважати умовним;

- по-друге, що перед ними постають проблеми адаптаційного періоду, їхнє навчання у закладах тільки розпочалося, до них ставляться подібного ступеня складності вимоги у навчально-виховному процесі – організація їх виховання потребує індивідуального підходу з урахування соціально-педагогічних факторів впливу;

- по-третє, за останні десятиріччя майже вдвоє зросла злочинність серед неповнолітніх і особливо групова.

Одними з причин низького рівня впливу на неформальні об’єднання неповнолітніх є недостатнє науково-методичне забезпечення та недоліки соціально-педагогічної діяльності. Для роботи з неформальними об’єднаннями необхідною є актуалізація діяльності соціального педагога, яка має свою специфіку і особливості.

Дослідження соціальної психології і педагогіки дуже важливі для розуміння соціально-педагогічних особливостей й обрання шляхів, способів і методів роботи з неформальними групами неповнолітніх. Тому особливої уваги потребує дослідження теоретичних основ щодо виникнення, розвитку і функціонування неформальних об’єднань неповнолітніх.

Л.Є. Володимиров вважає, що при з’ясуванні причин утворення груп з психологічної точки зору необхідно встановити “комунікабельність особистості, його ставлення до близьких. Необхідно з’ясувати, які в ньому превалюючі почуття, установки, що характеризують його як члена людського співіснування. Кожна людина належить до певного народу, професії, сім’ї, гуртка. У сім’ї потрібно шукати ту атмосферу, в якій зародився моральний тип людини, основну причину того чи іншого морального відбитку, який у кожному необхідно побачити. Але далі йде коло знайомих. У цьому колі уже готується подальший шлях молодої людини. Важко перебільшити значення для життя окремої людини цього кола, в якому вона живе. Воно частково являє собою результати психологічного відбору особи, тобто, недоліки людини у моральному відношенні у цьому колі отримують посилення і освячення. Крім того, тут діє страшна сила переконання і самопереконання, які створюють із цього кола справжнє джерело психічного впливу, тому що здійснюється постійний психічний взаємообмін”.

На думку А.Я Герда, психологічною основою об’єднання неповнолітніх у стихійні й організовані групи лежить природній потяг дітей одне до одного. Ця єдність досягається солідарністю підлітків, юнаків для досягнення якої-небудь мети, єдністю правил, що визначають норми поведінки. Вчений вважав, що кожна така група має свій характер, виділяє із свого середовища своєрідні особистості та має свою маленьку історію. Цементуючими якостями таких груп, на його думку, є внутрішнє переконання (свідомість) і ”дух”, тобто суспільна думка. У таких осередках неповнолітні надають одне одному допомогу, підтримку, почувають себе у більшій небезпеці, їм легше переносити різні негаразди”.

Велику увагу вивченню об’єднань неповнолітніх приділяв С.Т.Шацький. На його думку, ці групи “хороші тим, що вони вільні, рухомі, знаходяться у близькій дотичності з життям і різноманітні. Він рахував, що їх позитивна роль полягає у задоволенні потреби у вибірковому спілкуванні, в активності й самоутвердженні, завдяки чому неповнолітні володіють практичністю і добре орієнтуються у складних умовах оточуючого життя.

Приєднання до неформальних груп – нормальний вибір підлітків. Вихідні мотиви, які приводять його до неформальної групи, оцінюються вченими як природні для даного віку. Так, І.П.Башкатов вважає, що “не деформовані природні потреби підлітків у модному одязі, сексуальному задоволенні, престижних предметах, вживанні спиртного, наркотичних речовин і т.д., а соціальні потреби в спілкуванні, самоутвердженні, престижу, стремління покращити своє життя штовхають їх на взаємодію одного з одним. І такими іншими людьми виступають не батьки, не педагоги і навіть “не нормальні ровесники”, а стихійно об’єднані неформальні групи”.

А.В.Толстих вказує на суттєву обставину, яка детермінує входження неповнолітнього у неформальну групу і відмічає: “Недостатній інтелектуальний і культурний рівень, який заважає зосередитись, заглибитись у знання, книги, фантазії; поганий приклад для наслідування дорослих; комунікативний голод і анонімність міського спілкування й співжиття, і найважливіше – відсутність свободи вибору, альтернативи приєднання до неформальної спільноти визначає шлях неповнолітнього. А також він зауважує: тотальність обмеження його свободи полягає в тому, що тікаючи від тиску сім’ї й навчально-виховного закладу, він попадає у залежність від неформальних стосунків.

Досліджуючи неформальні об’єднання молоді, Д.В.Ольшанський наводить їх класифікацію :- “музичні” (металісти, брейкери, бітломани, роллінги);- “в спорті й довкола нього” (фанати, рокери, секції різних видів боротьби);- “правоохоронці” (любера, “афганці”, “фураги”, “стригуни”);- екстремальні угрупування (вуличні, дофеністи, мажори);- “філософські” (хіппі, юні марксисти, молоді ленінці, демократичні соціалісти і т.д.);- “політичні” (пацифісти, ностальгісти, панки, чорносотенці “Пам’яті”);- на екологічному й екокультурному ґрунті.

У виховній роботі з неповнолітніми, на думку М.Аванесова, слід ураховувати, що думка таких груп має на нього набагато більший вплив, ніж думка педагога. Тому, якщо індивід знаходить соціальне визнання поза