4. Соціальна і політична самодіяльність. Націлена на вирішення конкретних соціальним проблем.

Атрибутами підліткових неформальних об’єднань виділяють:А. Стратифікація. Б. Жаргон. В. Прізвиська.

Просоціальні групи неповнолітніх – різновидність соціальних груп, які розвиваються у процесі суспільно корисної діяльності. Позитивні групові норми і цінності в такі групи приносяться із макро- і мікросередовища, формуються і укріплюються в процесі соціально значимої навчальної, трудової чи дозвільневої діяльності. Просоціальні групи у своєму розвитку проходять шлях колективоутворення, інтегративною якістю чого є колективність. У таких групах створюються всі умови для персоналізації особистості.

Життя і діяльність просоціальних груп регулюється не тільки нормами суспільної моралі, але й нормами права у процесі виховно-профілактичного і корекційно-реабілітаційного впливу на них із боку адміністрації навчального закладу, педагогічного колективу, а також самодіяльних організацій самих неповнолітніх.

Асоціальні групи підлітків – малі неформальні об’єднання, які, як правило, виникають спонтанно і розвиваються у процесі асоціальної діяльності. В такому об’єднанні панують антисуспільні установки, погляди, традиції, норми поведінки. Члени таких груп ведуть сумісний асоціально-кримінальний спосіб життя і здійснюють різноманітні правопорушення. Сумісна неправомірна діяльність характеризується в таких групах соціальним відчуженням і антагонізмом. При відповідному рівню розвитку й організованості члени такої групи можуть здійснювати злочини і тоді вони перетворюються у криміногенні або злочинні, що характеризуються більшою замкнутістю, круговою порукою, злочинною діяльністю, вираженим протиставленням себе іншим об’єднанням на основі своїх асоціальних інтересів. Міжособистісні відносини в криміногенних групах опосередковуються асоціальними або антигромадськими цінностями і ведуть до деперсоналізації особистості.

Слід зауважити, що поняття “асоціальна група” розглядається у більш вузькому аспекті, ніж “криміногенна група”. Оскільки криміногенна група завжди є асоціальною. У той час як асоціальна не завжди є криміногенною, але вона може стати такою. Башкатовим М.П. проаналізовано умови створення неформальних підліткових об’єднань асоціальної спрямованості.

1. Наявність різноманітних деформацій у діяльності, відносинах і спілкуванні соціально позитивних груп, які формують ті чи інші негативні якості у неповнолітніх. Сюди відносяться деформації у сімейних відносинах, недоліки у навчально-виховній роботі закладу.

2. Порушення нормальної взаємодії неповнолітніх із соціальним середовищем, а також поява перших відхилень у діяльності та поведінці підлітків, відсутність у них сформованих моральних поглядів і переконань.

3. Перенесення суспільно-організаційної і комунікативної активності неповнолітніх у сферу вільного спілкування, яке носить пошуковий характер, у зв’язку з чим спостерігається збільшення у них неформальної, стихійно виникаючої, неорганізованої асоціальної діяльності та відносин.

4. Поступове відчуження підлітків від первинних соціально корисних груп, що тягне за собою порушення соціалізації особистості.

5. Поява у межах соціально корисних груп первих ознак асоціальної групи, що має вираження в аморальних поглядах, нормах і цінностях, які протирічать з установками соціальної організації.

6. Наявність за межами соціально корисних груп відоособлених неповнолітніх, схильних до антисуспільної поведінки, і груп асоціальної спрямованості. Сюди відносяться особи і групи без визначеного роду занять, що бродяжать, ведуть аморальний, антигромадський спосіб життя, зловживають спиртними напоями, схильні до наркоманії і токсикоманії, не бажають вчитися і працювати, порушують дисципліну й громадський порядок.

7. Існує цілий ряд соціально-психологічних факторів, які притягують неповнолітніх у асоціальні групи. Серед найбільш поширених такі: свобода і необмеженість діяльності - 97%, наявність вільного часу - 96%, відсутність нагляду й контролю з боку дорослих - 73%, прагнення до довірливого інтимно-особистісного спілкування – 65%,

3. Зміст і специфіка соціально-педагогічної роботи з неформальними групами неповнолітніх.

У роботі з неформальними підлітковими та юнацькими групами особливу увагу слід приділити найбільш актуальним проблемам сьогодення молодої людини віком 15-18 років.

1. Попередження жорстокості та агресії.

2. Профілактика вчинення правопорушень, злочинів.

3. Запобігання вживанню алкогольних напоїв, токсичних і наркотичних речовин, тютюнопалінню.

4. Профілактика проведення азартних ігор, лихослів’я.

5. Превенція переслідувань окремих неповнолітніх.

6. Подолання аморальної поведінки.

Існує два основних напрями роботи з попередження й подолання асоціального спрямування неформальних груп неповнолітніх:

1) опора на індивідуальну й групову роботу з попередження асоціальних проявів (індивідуальні консультації, групові тренінги);

2) корекцію й втручання в педагогічний процес (індивідуалізація навчання й виховання, корекція виховних впливів і оптимізація взаємодії керівника групи, педагогів з учнем).

Соціально-педагогічна робота первинної профілактики у нашому дослідженні насамперед стосувалась просоціальних неформальних груп неповнолітніх. Це можна представити у вигляді блоків.

1. Соціально-педагогічний захист.

Соціальний захист включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (ст.46 Конституції України).

Можна виділи три складові індивідуальної роботи педагога з неповнолітніми, спрямованої на забезпечення їх соціально-правового захисту:

- соціально-правова допомога;

- соціально-психологічна підтримка;

- педагогічний вплив.

2. Посилення виховної роботи з формальними колективами.

Виховний колектив, який створюється у професійно-технічному навчальному закладі й центрах професійно-технічної освіти зокрема, повинен підготувати молоду людину до активної участі в житті трудового колективу. Разом з тим, неповнолітні такого типу закладів повинні не тільки готуватися до майбутньої трудової діяльності, але повинні уже зараз жити повноцінним життям. Тобто, підготовка до майбутнього трудового життя починається й здійснюється через активну діяльність сьогодні.

3. Діагностика рівня сформованості та розвитку неформальних об’єднань неповнолітніх.

Діагностика підліткових і юнацьких груп має на меті визначення спрямованості групи, її складу, структури взаємостосунків, установок і орієнтації. До кількісних показників, що діагностуються, відносять: віковий і чисельний склад групи; соціальний і статевий склад; тривалість її існування, частоту і тривалість зустрічей членів; місця зустрічей; рівень групового розвитку на основі самодіагностики; відповідальність за групову діяльність.

До якісних показників, що діагностуються, відносять: підготовленість до спільної діяльності, яка виражається в її ефективності і результативності; характер, цілі,