З прийняттям християнства у перші роки його існування кожна людина, яка готувалася до прийняття Тайни хрещення, мала духовного опікуна – катехумена, який мав їй пояснити основи християнської віри, підготувати людину до обряду хрещення, прояснити основні ідеї. Нині колишні катехумени називаються кумами – хрещеними батьками. Слово кум, очевидно, походить з латинської мови – kompater, kommmater – заступник, той, хто знаходиться з хрещеником. Бути хрещеним батьком чи матір’ю – це велика честь і дуже велика відповідальність.

Коли батьки новонародженої дитини приймають рішення про її хрещення, вони беруть на себе відповідальність за християнське виховання своєї дитини. Для маленької дитини батьки запрошують двох духовних опікунів різної статі. Куми повинні добре знати свої обов’язки:

1. Хрещені батьки самі повинні бути хрещеними, високоморальними, добрими християнами. Народна мудрість каже, що характер хрещених батьків переходить до їх хрещеників.

2. Куми, котрі вже одружені, повинні перебувати у церковному шлюбі зі своїми чоловіками чи дружинами.

3. Хрещені батьки повинні знати напам’ять “Символ віри” (Вірую в єдиного Отця-Вседержителя)

4. На момент хрещення хрещені батьки мають принести для дитини біле полотно – символ чистоти й невинності душі тієї дитини, яку тримають до хреста, – крижму.

5. Хрещена мати повинна мати при собі покриття на голову (шаль, хустку).

6. Хрещені батьки – чоловік і жінка – беруть на себе обов’язок: дати добре християнське виховання дитині, яку тримають до хреста. У випадку смерті рідних батьків дитини хрещені зобов’язані перед Богом опікуватися своїм хрещеником чи хрещеницею до їх повноліття, тобто займатися їхнім вихованням, підтримувати морально, а у разі потреби й матеріально.

Розлученим, хворим не бажано бути присутніми при хрещенні, бо нехрещена дитина ще не має захисту: ні морального, ні фізичного, ні духовного. Якщо хрещена мама хвора, то вона зобов’язана повідомити про це священика, який під час хрещення молитвою поставить захист для дитини, або наперед відмовитьсь від кумівства.

Від обов’язків кумів можна відмовлятися в тому випадку, коли людина з поважної причини не може бути при хрещенні (через хворобу чи ускладнення вагітності, коли сама нехрещена або невінчана зі своїм чоловіком чи дружиною).

Один із християнських обов’язків батьків – подбати про добрих хрещених батьків для дитини. У куми намагаються запрошувати людей статечних, авторитетних, розсудливих, працьовитих, які викликають почуття поваги і симпатії (батьки суджені, а куми люблені). Запрошуються люди як по лінії кровних, так і свояцьких зв’язків, а також сусіди, знайомі, тобто сторонні. Колись були ще так звані стрічні куми – перші зустрічні, яких запрошували бути кумами (за принципом кого доля приведе). Найчастіше це робили з забобонних мотивів, особливо тоді, коли діти вмирали. Існувало повір’я, що таким способом можна відвернути злі сили, які шкодять здоров’ю дитини.
Кількість кумів може бути різною: від одної до двох-трьох пар. На Поділлі їх кількість досягала 5 і більше пар.

Література:

Алексеєнко Т.Ф. Педагогічні проблеми молодої сім’ї: Навч. посібник. – К.: ІЗМН, 1997.

Чечет В.В. Педагогіка семейного воспитания. – Минск, 1998.

Корчак Я. Як любити дитину: Дитина в родині.

Макаренко А.С. Книга для родителей.

Скуратівський В. Покуть. – К.: Довіра, 1992.

Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. – К.: Рад.шк.., 1985.

Зверева О.Л., Ганичева А.Н. Семейная педагогіка и домашнее воспитание: Уч. Пос. – М.: Академия, 1999.

Законодавство України про сім’ю. – К., 2002.

Василькова Ю.В. Методика и опыт работы соціального педагога: Уч.пос. – М.: Академія, 2001.

Геник Л. Народно-релігійні традиції в сучасному педагогічному процесі. // Рідна школа. – 2002. – червень, № 6. – С. 37-44.

Филиппова Г. Ребёнок для родителей и родители для ребёнка СиШ 2001 № 7-8 С. 7-9.

Филиппова Г. Трудная радость материнства СиШ 2001 № 1-2 С. 7-9.

Филиппова Г. Девять месцев, меняющих жизнь. // СиШ. – 2001. – № 5. – С. 14-15.

Чернякова С. Счастливая бабушка СиШ 2001 № 4 С. 12-13.