Звичайно, такого роду самостійність (а вона може виступати в різних варіантах) ніякого позитивного ефекту не дає. Навпаки, вона шкідливо позначається на внутрішньокласних відносинах, не кажучи вже про особистість такого особливо уповноваженого учня.

1.3. Що таке колектив?

Давно відомо, що не кожна група людей (дорослих, дітей, підлітків) є колектив. Прийнято, що колективом можна називати таку групу, яка об'єдналася добровільно на ґрунті сусідства, спільної трудової, навчальної, громадської, культурної діяльності, спільних інтересів і цілей.

Але цього визначення недостатньо, тому що спільні інтереси і цілі можуть мати будь-які антисоціальні, кримінальні формування. Тому спробуємо визначити головні ознаки колективу, щоб вихователі мали можливість оцінювати наявність колективу в своєму класі, школі. Спираючись на окремі висловлювання А. С. Макаренка, його ортодоксальні трубадури головними ознаками колективу проголошували політичну спрямованість, спільну діяльність, організаційну єдність, вимогливість. взаємну залежність і відповідальність, підкорення особистих інтересів вимогам та інтересам колективу, права більшості, непримиренне ставлення до будь-яких проявів індивідуалізму [18, 142].

Проте, не заперечуючи важливості деяких з цих характеристик, необхідно звернути особливу увагу на такі ознаки, які визначають гуманістичну суть колективу, забезпечують сприятливі умови розвитку, самовизначення і самоствердження кожного його члена.

ПЕРША ОЗНАКА. Єдність моральних цінностей, які становлять основу громадської думки колективу, його традицій і норм поведінки [18, 143].

Безперечно, мова йде не про знайому нам з минулих років "одностайність", слідування єдиним нормам поведінки, автоматичне "засудження" або "схвалення" тих чи інших думок, вчинків, поглядів. Життя колективу постійно супроводжується діалогом, дискусіями, суперечками з якихось конкретних питань. Проте можливість прийти до компромісу, знайти спільне рішення, безумовно, залежить від того, в якій мірі всі або більшість членів колективу дотримуються таких загальнолюдських цінностей, як Чесність, Добро, Чуйність, Повага до людини.

ДРУГА ОЗНАКА. Гуманістичні взаємини між дітьми, повага до особистості, її неповторності та індивідуальних особливостей, турбота про кожного члена колективу. В. О. Сухомлинський підкреслював: Доброзичливість, розумна доброта – ось що має бути атмосферою життя дитячого колективу, головним тонусом взаємовідносин педагога і дітей. Яке це прекрасне слово й водночас яке це глибоке, складне, багатогранне людське ставлення – доброзичливість. Колектив несумісний з приниженням школяра.

Дитячий колектив, – писав В. О. Сухомлинський, – лише тоді стає виховною силою, коли він підносить кожну людину, утверджує в ній почуття власної гідності [18, 143].

ТРЕТЯ ОЗНАКА. Свобода вибору і відповідальність особистості перед колективом [18, 143].

З одного боку, кожна особистість в учнівському колективі повинна відчувати себе вільною, незалежною, мати право на вибір. З другого боку, в колективі всі пов'язані відповідальністю один перед одним, яку викликано необхідністю нормального функціонування школи, класу, будь-якої групи. Мова йде про таку організацію дитячого спілкування у школі, яка забезпечує певну дисципліну, порядок, відповідальність, недоторканість особистості, обов'язкове виконання певних громадських обов'язків. Чи можна будувати нормальний процес навчання без твердого режиму життя, певної регламентації дій кожного учня в школі, класі.

Тому забезпечення свободи кожної особистості в колективі не дозволяє відмовитись від певних обмежень, які вкрай необхідні для його нормального функціонування. Без цього неможлива ніяка спільна творча діяльність, у процесі якої виховується здатність кожної особи обмежувати свої бажання, уміння відмовитися від частини своїх бажань, співвідносячи й узгоджуючи їх з бажаннями інших людей.

Мова не ведеться про те, що колектив повинен вимагати від особистості поступатися своїми переконаннями, інтересами або співати у хорі, коли її захоплює баскетбол.

ЧЕТВЕРТА ОЗНАКА. Можливість кожної особистості у вираженні власного "я", своєї неповторності, оригінальності, відмінності від інших. Дійсний колектив не пригнічує, а визнає і поважає відмінності. Йдеться про право особистості бути собою, реалізувати власне "я" внаслідок так званої спонтанної активності, яку Е. Фромм визначає як активне виявлення розумових та емоційних можливостей людини. Колектив потрібний як сприятливе середовище для самовираження особистості, як школа співробітництва і продуктивної взаємодії з іншими людьми. Маючи потребу у самоствердженні, дитина отримує цю можливість саме у колективі як організованому середовищі, а не у натовпі. Створюючи згуртований колектив з гуманістичними традиціями, педагог разом з цим опосередковано розв'язує багато проблем саме кожної особистості [18, 144].

ОЗНАКА П'ЯТА. Захищеність особистості у колективі. Тільки повага до особистості, почуття жалю, милосердя, розуміння болю іншої людини є тим шлагбаумом, який не дасть її образити. Ці якості на основі реальних і гуманних відносин можна і треба виховувати в учнівському колективі з першого дня перебування дітей у школі [18, 144].

Жодний вихованець не повинен відчувати своєї беззахисності. Кожен повинен бути впевненим у своїй безпеці, знати, що його ніхто не зможе образити, піддати насильству, бо він буде захищений товаришем, всім колективом.

ШОСТА ОЗНАКА. Взаємна залежність та відповідальність у спільній діяльності. У згуртованому колективі діти мають обов'язки, які ставлять