Реферат на тему:

Роль рідної мови у реалізації концепції і доктрини національної освіти в Україні

План

1. Основні аспекти навчання української мови.

2. Комунікативно-функціональне спрямування курсу української мови.

3. Закономірності, методи і прийоми. Їх класифікація.

4. Типи уроків. Особливості технології сучасного уроку мови.

1. Основні аспекти навчання української мови

Методика викладання української мови як наука спирається на суміжні дисципліни: мовознавство, педагогіку, психологію, логіку.

Зміст матеріалу з мови в середній школі визначається насамперед наукою про мову — мовознавством. Сучасне мовознавство розглядає мову як суспільне явище, визнає матеріалістичне походження і розвиток мови в процесі праці та спілкування людини, підкреслює нерозривний зв'язок мови з мисленням, називає мову найважливішим засобом людського спілкування й організації суспільного життя. Мовознавство розглядає мову як систему, важливими компонентами якої є звуки мови (фонеми), слово, словосполучення, речення. Ця система знаходить своє втілення в різноманітних способах висловлення думок у формі усного або писемного мовлення. Дані мовознавства допомагають методиці викладання української мови визначити зміст навчального предмета «Українська мова». Розвиток мовознавчої науки сприяє дальшому вдосконаленню змісту шкільного курсу мови.

Педагогіка обґрунтовує зміст і завдання, освіти і виховання в сучасній школі, суть процесу навчання та його принципи, методи і форми організації навчальної роботи, накреслює шляхи прискорення педагогічного процесу, визначає, які саме методи чи методичні прийоми можуть бути найбільш результативними в даному випадку. Все це допомагає методичній теорії визначити принципи навчання, правильно розв'язати питання про дидактичний матеріал з мови, вмотивувати доцільніші форми організації навчальної роботи та ін.

Методика викладання української мови пов'язана з психологією, яка досліджує пізнавальні процеси взагалі — відчуття, уявлення, увагу, пам'ять, мислення, мовлення, а також їхній фізіологічний механізм. Дані психології про пізнавальні процеси, що протікають у свідомості учнів під час засвоєння мовних явищ, допомагають виявити труднощі при вивченні окремих сторін мови і вмотивувати причини появи помилок, з'ясувати особливості засвоєння усного і писемного мовлення, накреслити оптимальні шляхи викладання мови.

2. Комунікативно-функціональне спрямування курсу української мови

На сучасному етапі вагомого значення набуло комунікативно-функціональне спрямування у вивченні рідної мови

Слово мова в лінгвістиці використовується в кількох значеннях: 1) як мовна система в абстрагуванні від мовлення; 2) як єдність мови і мовлення; 3) як мовлення, тобто функціонування мови.

Як мовна система (структура) мова являє собою сукупність знакових одиниць (фонеми, морфеми, слова, словосполучення, речення) і відношень між ними. В абстрагуванні від конкретних висловлювань окремих людей мова є знаковим механізмом спілкування, що складається історично і являє собою систему словесних знаків, систему категорій (граматичного роду, числа, відмінка і т. д.), систему граматичних форм і норм. Як матеріально існуюча об'єктивність мова живе за своїми законами і постійно розвивається, збагачується. Найважливіша функція мови — бути засобом людського спілкування, але одночасно мова є і знаряддям думки та матеріального втілення, охоронцем досвіду людей — пізнавального, трудового, революційного, засобом створення художніх образів, засобом управління і виховання.

Єдність мови і мовлення виражається в системі мовних знаків. Кожний з мовних знаків, наприклад слово сосна, є одночасно і означаючим (форма знака) і означеним (має певний зміст, називає шматочок дійсності-вічнозелене хвойне дерево з невеликими шишками, співвідноситься з названим реальним предметом). Кожний із мовних знаків здатний узагальнювати, відбивати, зберігати досвід людей, нести інформацію. Мовлення будується на основі використання мовного матеріалу і за характерними для мови законами, правилами. Мовлення підпорядковується законам мови, але не є її тотожністю. В мовленні одиниці мови одержують додаткові можливості, а саме: вибір, повторення, розміщення, комбінування, трансформацію. Із багатьох мовних одиниць вибирається одна, яка потрібна тому, хто говорить або пише. Автор мовлення повторює окремі слова і їх форми, синтаксичні конструкції, варіює розміщення мовних засобів, комбінує в рамках речення, абзаца, тексту, трансформує окремі мовні знаки, змінюючи в необхідній мірі їх семантику.

Мовою називають і мовлення, функціонування мови, мовленнєву діяльність, тому що за допомогою мови породжується і створюється певний мовленнєвий зміст. Живе мова у мовленнєвій діяльності людей, у їх мовленні. Мовлення як продукт мовленнєвої діяльності, в процесі якої використовуються одиниці мови, її категорії, форми і норми,— це послідовність мовних знаків, що організуються за законами мови і у відповідності до потреб висловлюваної інформації. Мовлення завжди має певну форму і позамовний зміст. Створюваний у процесі мовленнєвої діяльності текст являє собою єдність форми і змісту, і цей текст несе конкретну інформацію, що виражена мовленням і за участю мовлення сформульована у свідомості людини за допомогою засобів мови.

Як уже зазначалося, найважливішими одиницями мови є фонеми, морфеми, слова, словосполучення, речення. Одиницями мовлення є висловлювання, діалогічна єдність, надфразна єдність (текст), синтагма.

Висловлювання не завжди дорівнює одному реченню, одній предикативній одиниці.

Діалогічна єдність — це мінімум дві репліки. Початкова репліка може бути запитанням, повідомленням або спонуканням.

Надфразна єдність (текст) — це два або більше речень, що зв'язані між собою за змістом, об'єднані однією темою і граматично (ланцюжковим або паралельним зв'язком).

Синтагма — це досить складна одиниця мовлення: вона може бути частиною речення або цілим реченням; у складі синтагми, як правило, кілька слів, але в її складі може бути лише одне слово.

Найменшою одиницею комунікації є типове речення, зразок мовлення. У свідомості людини зберігаються типові синтаксичні схеми, за якими вона розгортає своє висловлювання. Тому зразок для учнів — це необхідна структурно-синтаксична схема для побудови висловлювання.

Навчання продукту мовлення — це оволодіння способами формування і формулювання думок засобами мови і в процесі