Реферат на тему:

Розвиток пізнавальної самостійності в учнів з легкою розумовою відсталістю на уроках читання як важлива умова формування життєтворчості особистості

План

Вступ. Розвиток пізнавальної самостійності - актуальна проблема педагогічної теорії і практики.

Особливості пізнавальної самостійності в учнів допоміжної школи.

Система пізнавальних завдань як засіб розвитку пізнавальної самостійності.

Висновки.

1. Вступ. Розвиток пізнавальної самостійності – актуальна проблема педагогічної теорії і практики.

Ідея виховання в учнів активності і самостійності в навчанні належить до основоположних ідей педагогіки. Видатний український педагог Костянтин Дмитрович Ушинський висловив думку, яка і нині є найважливішою для теорії і практики: “Слід постійно пам’ятати, що треба передавати учневі не тільки ті чи інші знання, але й розвивати в ньому бажання і здатність самостійно, без вчителя, засвоювати нові знання. Один із перших дослідників розвитку пізнавальної самостійності російський вчений Михайло Олександрович Данилов зазначав, що її суть виявляється в потребі й умінні учнів самостійно мислити, у здатності орієнтуватися в новій ситуації, самому бачити питання. Задачу і знайти підхід до їх розв’язання.

Пізнавальна самостійність нерозривно пов’язана з розумовим розвитком і є одним із критеріїв його сформованості. Як і розумовий розвиток, вона ґрунтується на знаннях і способах їх засвоєння.

Особливої актуальності набуває проблема розвитку пізнавальної самостійності з точки зору педагогіки життєтворчості.

Видатний український педагог Софія Олександрівна Русова писала: “Нова школа кладе собі за головну мету – збудувати, дати виявитися самостійним творчим силам дитини”.

Пізнавальна самостійність і активність учнів дає змогу формувати в них прагнення до активної, творчої діяльності в усіх видах розумової та фізичної праці.

Пізнавальна самостійність учнів визначається як сформованість прагнення й уміння пізнавати в процесі цілеспрямованого пошуку. Пізнавальна самостійність учні характеризується певною критичністю його розуму, здатністю висловлювати свою думку незалежно від судження інших.

Дослідники розрізняють в даній якості два аспекти: мотиваційний і процесуальний.

Мотиваційний зумовлює потребу і прагнення особистості до пізнання. Це виявляється в активному сприйманні, допитливості, пізнавальних інтересах.

Самостійна людина, як зазначають психологи, почитається з виникнення потреби, прагнення до діяльності. Отже, найістотніше значення має зв’язок пізнавальної самостійності з розвитком особистості в цілому, її мотивацією.

У навчанні є етап, коли учень цілком самостійно застосовує міцно засвоєні значення добре відомим способом, не вносячи в цей процес нічого нового. У даному випадку за визначенням російського вченого Надії Олександрівни Половської маємо справу з прикладною самостійністю, коли знання лише відтворюються, використовуються майже автоматично. Навички прикладної самостійності сприяють розвитку пізнавальної самостійності.

Пізнавальна самостійність характеризується інтелектуальними вміннями, які включають в себе уміння виділяти головну думку (володіння порівняння, аналізом, синтезом, узагальненням), самостійністю мислення, самоконтролем.

2.Особливості пізнавальної самостійності в учнів допоміжної школи.

Пізнавальна самостійність учнів з легкою розумовою відсталістю має суттєві відмінності.

Так особливості мислення учнів з легкою розумовою відсталістю дуже виразно виявляються в процесі розв’язання ними задач.

Учні не вміють бачити проблему, не використовують наявні вміння при розв’язанні нових задач. Учні з легкою розумовою відсталістю не вміють критично мислити , висловлювати свою думку незалежно від суджень інших. Мислення учнів характеризується конкретністю.

Прикладна самостійність, тобто коли набуті знання лише відтворюються, відіграє важливу роль у розвитку пізнавальної самостійності учнів з легкою розумовою відсталістю.

Учням з легкою розумовою відсталістю треба пояснити, що вони будуть робити, а головне – їм треба обов’язково розкрити сутність, значення для них того, про що вони дізнаються на уроці. Мотивація зумовлює потребу і прагнення учнів до пізнання. Тому при підготовці до уроку я чітко продумую мотивацію.

Такі розумові операції, як аналіз і синтез, абстрагування і узагальнення в учнів з легкою розумовою відсталістю через органічні порушення мозку значно ушкоджені, протікають своєрідно, важко піддаються коригуванню.

Недостатній розвиток узагальнення та абстрагування в учнів з легкою розумовою відсталістю при осмисленні ними літературного твору виявляється в тому, що головна думка тексту не визначає собою процесу розуміння. Вони не орієнтуються на основну думку, оскільки не спроможні виділити її. У таких випадках провідну роль у процесі розуміння оповідання відіграє якийсь фрагмент тексту.

Недостатність розвитку мислення позначається на утворенні системи зв’язків при осмисленні літературних творів. Учні найчастіше встановлюються зв’язки лише між окремими, найбільш близькими елементами тексту. Сприймаючи текст, учні з легкою розумовою відсталістю не виходять за межі конкретної ситуації. Їм важко встановлювати системи внутрішніх зв’язків, тому у їхньому сприйманні причини і наслідки часто міняються місцями.

Учням дуже важко зрозуміти мотиви дії або вчинки дійових осіб, задум автора. Особливо у тих випадках, коли в оповіданні є невідповідність між конкретною стороною тексту і внутрішньою мотивацією.

Особливістю аналізу учнів з легкою розумовою відсталістю є його хаотичність, бідність. Мислительно аналізуючи предмети, учні помічають їхні загальні ознаки, проте значно менше – спеціальні або індивідуальні.

Недосконалість аналізу позначається на процесі такої мислительної операції, як порівняння, яке учні замінюють описом кожного порівнюваного предмета без виділення подібного і відмінного в них. На якості порівняння позначається така особливість учнів з легкою розумовою відсталістю, як невміння утримувати в пам’яті дане їм завдання. Їм легше знайти в об’єктах різницю, ніж схожість. Порівнюючи схожі об’єкти, учні ототожнюють їх. Недосконалість аналізу учнів з легкою розумовою відсталістю тісно пов’язана із слабкістю синтезу. При сприйманні зображеної ситуації учні виділяють окремі елементи, зв’язки, які при цьому встановлюються, найчастіше носіть випадковий характер.

Своєрідність розвитку названих мислительних операцій в учнів з легкою розумовою відсталістю негативно впливає на здійснення найбільш високої мислительної операції – узагальнення.

При визначенні певних понять учні спираються на безпосередні уявлення про них. А