ієрархічної структури соціально-культурного зміс-ту навчального курсу, що проектується від найзагальніших законів і категорій до спеціальних закономірностей і окремих понять (дедуктивний підхід);—

єдності практичної і теоретичної сторін загально-людського і етноментального досвіду, що за нашого підходу знаходить своє відображення в системі соціокультурних категорій, котру треба спроектувати як посту-пальне занурення особистості у зміст навчального курсу (онтологічний підхід);—

повноцінності функціонального циклу навчального модуля і збалансованості освітнього змісту між його ета-пами (системний підхід).

Оскільки традиційні календарно-тематичні плани є виключно вчительськими, до того ж громіздкими, нами розроблена авторська версія проблемно-модульного плану, що поєднує переваги графу (змістовно-логічна структура курсу як сукупність взаємопов'язаних блоків-компонентів) і схеми (графічно-символічне зображення кількох, порівняно самостійних моделей-систем). Звідси й назва — граф-схема.

Подані нижче граф-схеми вчителів Бердичівської СШ №10 з більшості навчальних предметів для середньої школи відзначаються новизною, оскільки втілюють такі концептуальні положення (засадничі для модульно-розвивальної системи):

1) логічності: ієрархічну організацію культурно-ос-вітнього змісту курсу (навчальний предмет і соціумний контекст) згори донизу, що знаходить відображення в нумерації змістових блоків різного порядку (1, 2, 3, ...; 1.1, 1.2, 1.3, ...; 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3 і т.д.);

2) занурення: навчальні модулі вибудовані в гори-зонтальний ряд таким чином, щоб учитель і учні мали змогу пройти шлях оволодіння досвідом культури від пізнавальної поінформованості до проблемно-норматив-ного осмислення й далі до уявно-творчого оперування, рефлексії та ціннісно-естетичного прийняття;

3) осягнення: соціально-культурний досвід, який за-фіксований у змісті навчального курсу, не можна засво-їти, його можна внутрішньо осягнути і духовно пережи-ти. Тому понятійно-термінологічна конкретизація змісто-вих блоків (модулів) граф-схем має неперехідне значен-ня у розширенні соціально-культурного поля оволодіння учнем навчальними курсами не тільки на теоретичному рівні, а й практично-мистецькому, екзистенціальному;

4) зростання: повнокровне проживання учня у пев-ним чином змодельованому соціокультурному просторі пов'язане з проходженням ним семи-восьми етапів ціліс-ного модульно-розвивального процесу, який і забезпе-чує максимально можливе для конкретної особистості психосоціальне зростання. Умовні позначення зліва на граф-схемах треба розуміти так:

4-Е — чуттєво-естетичний, або нульовий (не обов'яз-ковий) етап;

У-М — установчо-мотиваційний, або перший етап;

3-П — змістово-пошуковий, або другий етап;

К-С — контрольно-смисловий, або третій етап;

А-П — адаптивно-перетворювальний, або четвертий етап;

С-У — системно-узагальнюючий, або п'ятий етап;

К-Р — контрольно-рефлексивний, або шостий етап;

Д-Е — духовно-естетичний, або сьомий етап;

1, 2, З і т.д. — кількість 20-хвилинних (початкова школа) або 30-хвилинних міні-модулів (основна і старша ланки школи).

5) інформаційності: внизу граф-схеми містяться до-поміжні відомості про особливості організації навчання, форми і засоби освітнього контролю, початок і закінчен-ня чверті тощо.

Найскладнішим для розуміння і найбільш трудоміст-ким для творення, як показав досвід проектно-мислительної діяльності, є етап понятійно-термінологічного обгрун-тування граф-схеми. Ми виходили з того, що загальнонаукові і культурологічні поняття відіграють роль зв'язуючої смислової ланки, що поєднує теоретичний і практичний способи інтерпретації людського життя, а тому нагадують своєрідний компас, що лежить на географічній карті і фік-сує місце в соціально-культурному просторі (досвіді) люд-ства, де перебуває вчитель з учнями, маршрут, яким вони мають пройти за навчальний рік, та кінцеву мету в осяг-ненні цього досвіду, до якої вони мають дістатися.

Звернімося до прикладу. Українську мову, як будь-який інший навчальний предмет, можна вивчати двома сутнісно відмінними способами — науковим (закони і правила мови й, зокрема, слова, речення тощо) і досвід-ним (грамотність мовлення й, зокрема, діалогічного спіл-кування, висловлювання). У першому випадку особис-тість засвоює теоретичні надбання філології, у другому — вона власним буттям осягає культуру мовлення. Су-часна модель шкільної освіти невиправдано перебільшує значення першого способу та нівелює соціально-продук-тивну роль другого. Не дивно, що починаючи з п'ятого класу, сучасна школа переважно прагне готувати учнів як науковців. Це масово не вдається з однієї причини: ін-тереси науки у підлітків перебувають за межами їхньої потребо-мотиваційної сфери. Та й оточення, окрім самої школи, не вимагає від них знань з лінгвістики, воно пот-ребує внутрішніх діалогів і доречних висловлювань, ді-лового й інтимного спілкування.

У модульно-розвивальній системі зазначений дисба-ланс між науково-шкільними і буттєво-особистісними ін-тересами школярів усувається. При цьому важ-ливе значення має послідовність основних категорій нав-чального курсу від класу до класу. Зрозуміло, що тут можливі варіанти з Огляду на багатоаспектність соціаль-но-культурного досвіду. Ми ж виходили із цілей і змісту дослідно-експериментальної програми «Школа розумін-ня», тому запровадили таку категорійну наступність у вивченні української мови:

5-й клас — вступ до української мови: культура пи-семного мовлення;

6-й клас — українська мова (морфологія): культура слововживання;

7-й клас — українська мова (морфологія і си сис): культура осмислення слова;

8-й клас — українська мова (синтаксис простоп чення): культура висловлювання;

9-й клас — українська мова (синтаксис складноп чення): культура спілкування;

10-й клас — українська мова як розділ філо/ культура мовленнєвого етикету;

11-й клас — українська мова як філологічна НЕ культура духовного самоствердження.

Загалом зміст гуманітарних наук найлегше адаптуй ти до соціально-культурних вимог проблемно-модульної програми. Так, для української літератури основними категоріями є: прекрасне (5-й кл.), мистецтво (6-й кл.) гуманність (7-й кл.), світогляд (8-й кл.), моральність (9-й кл.), ментальність (10-й кл.) і духовність (11-й кл.). Дещо інша послідовність основоположних категорій визначена для зарубіжної літератури: добро (5-й кл.), людяність (6-й кл.), краса (7-й кл.), мистецтво (8-й кл.), громадянськість (9-й кл.), гармонія (10-й кл.) і духовність (11-й кл.). Для образотворчого мистецтва нами обрано дві провідні категорії до кожного змістового модуля, що, як показав досвід експериментальної роботи за граф-схемами, більш зручно й ефективно: пізнан-ня/краса (5-й кл.), володіння/взаємодія (6-й кл.), тво-рення/гармонія (7-й кл.).