Підтримуючи основні ідеї вчених, що намагаються провести вододіл між еротикою і порнографією, ми разом з тим встановили у процесі експериментальної роботи, що порнографія не завжди веде до аномальної сексуальної поведінки, рідко викликає патологічні реакції. Статистика підтверджує це. Через це не варто надмірно нагнітати обстановку навколо порнографії. В усіх країнах (Данія, Швеція, Німеччина, Японія), де антипорнографічні закони були відмінені, сексуальних злочинів більше не стало, а інтерес до порнографії знижується. Порнографія може допомогти партнерам не лише перейняти сексуальний досвід, але й розкріпоститися, а через це – й зблизитися. Отже, вона може стати профілактикою багатьох конфліктів на сексуальному ґрунті, джерелом порівняльної інформації про сексуальну поведінку. Але якщо її не можна звинувачувати в неприємних явищах соціального й індивідуального життя, то, на нашу думку, можна звинуватити в іншому: вона позбавляє людину сексуальної фантазії, краде у неї відчуття унікальності і неповторності сексуального переживання, дедраматизує її еротичне життя, переводить його на рівень банальної методики. І вихователі, і молодь повинні зрозуміти, що страшні не еротика, не секс, а відсутність сексуальної культури. Сексуальна розбещеність – це не плоди „просвітительства”, а швидше – плоди неуцтва.

Порнографія для підлітків і молоді інколи може слугувати наочним посібником. Але вона в жодному разі не синонім сексуальної просвіти, вона зображає не сексуальність взагалі, а переважно її дегуманізовані, соціально чи морально засуджувані форми. Часто в порнографічних творах є елементи сексуальної патології, що може негативно позначатись на психіці, особливо дитячій. Отже, суспільство має і навіть зобов’язане захистити своїх членів, особливо дітей і підлітків, від потенційно шкідливих чи небезпечних впливів.

Але боротьба з розповсюдженням порнографії не має призвести до усунення еротики з мистецтва. В оповіданні „Народ проти Ларрі Флінта” цікавою є одна цитата: „Руді, ти віруючий? Значить, ти віриш у те, що Бог створив чоловіка й жінку? Значить, саме той же Бог створив їх геніталії? І хто ти такий, щоб зневажати Божим творінням?”. Але обов’язково треба боротися з так званою дитячою порнографією (сексуальні зображення дітей і підлітків), бо не можна залучати в сексуальну індустрію і проституювати дітей. Настороженість мають викликати також сцени сексуального насилля.

Сексуальну просвіту необхідно починати з дітьми дошкільного віку, бо саме в цей період з дітьми найлегше говорити. Відомий фахівець з питань сексології Ю. Прокопенко сформулював сучасний лозунг сексуальної просвіти: „Краще на рік почати раніше, ніж на день пізніше”. Відкладаючи розмови про проблеми статі, гігієни, можна дочекатись, що хтось інший чи засоби масової інформації зроблять це за батьків за допомогою міфів, натяків, перекручень і експлуатації. Дітям необхідна відповідна інформація і відповідний словниковий запас. Рання сексуальна просвіта має не лише профілактичне значення, але й дає свої плоди, коли діти підростуть. Як свідчать результати наших досліджень, підлітки і молодь, з якими вдома говорили відкрито, проявляють значно меншу сексуальну активність і не вступають у сумнівні стосунки. Крім того, у повсякденному житті вони почувають себе впевненішими і щасливішими.

У дошкільному віці діти мають пізнати власне „Я”, отримати початкові поняття про будову свого тіла, правдиві і найповніші відповіді на питання: „Чим відрізняється від мене „він” чи „вона”?”, „Звідки з’являються діти на світ?” тощо. З дітьми дошкільного віку найпростіше говорити про сексуальне здоров’я. Дошкільники дуже допитливі і хочуть все знати. Вони сприймають інформацію про своє тіло так само, як і про все інше. На першому етапі шкільного навчання (з 7 до 10 років) має бути уточненою, конкретизованою раніше отримана інформація. Другий етап (з 11 до 13 років) статевої просвіти вже має „забарвлення дорослості”, оскільки молодші підлітки мають бути в курсі всіх питань, у тому числі і про стосунки статей. Учням необхідно дати знання про природу і особливості протікання статевого дозрівання, про статеві відмінності, про роль сім’ї в особистому і суспільному житті, про батьківство і материнство тощо.

Маючи на увазі цілеспрямованість поступової сексуальної підготовки, ми розробили перелік знань, якими мають оволодіти діти початкових класів: назви частин тіла взагалі, чоловіка і жінки зокрема, частин тіла, пов’язаних з функціями виділення; назви і розміщення основних внутрішніх органів; позитивна оцінка тілесних почуттів і тілесного вираження їх; різниця між статями і особливості розмноження в світі рослин і тварин. Основні поняття, пов’язані з розмноженням ссавців (яйцеклітина, сперматозоїд, запліднення); основні процеси і етапи розвитку дитини в організмі матері, режим вагітної жінки і допомога їй. Основи догляду за новонародженим. Поняття планування сім’ї. Вплив любові і згода в сім’ї; вміння оцінювати і цінувати тілесну красу. Вираження своїх почуттів словами, мімікою, жестами. Вміння оцінювати власні вияви любові і прив’язаності.

Варто підкреслити дві причини необхідності повідомлення дітям в початкових класах деяких знань про зміни, що відбуваються під час статевого дозрівання, до того, як ці зміни відбудуться. По-перше, дітям слід мати уявлення про те, чого їм чекати в недалекому майбутньому. Тоді, якщо ці зміни відбудуться з ними раніше, ніж з іншими дітьми, вони їх не злякаються і зможуть розповісти про них. По-друге, серед їх однолітків у школі, в таборі, за місцем проживання можуть бути такі „ранні” діти. Якщо вихованці не будуть знати, про що говорять їх інформованіші колеги, то можуть потрапити