Лише гомосексуалісти повинні турбуватися про те, щоб не заразитися СНІДом | 79,0 | 8,6 | 12,4

Люди, які роблять лікувальні ін’єкції, не повинні користуватися голками інших людей | 95,8 | 4,2 | -

Не можна заразитися вірусом імунодефіциту, кусаючи один і той же бутерброд чи п’ючи з однієї і тієї ж склянки з хворим на СНІД | 28,8 | 42,8 | 28,4

Можна заразитися СНІДом, якщо мав лише один сексуальний контакт | 75,8 | 8,7 | 15,5

СНІДом можна заразитися, якщо хворий чхає чи кашляє на тебе | 65,1 | 10,2 | 24,7

СНІД викликається вірусом | 69,0 | 14,8 | 16,2

Позитивний результат тесту на СНІД означає, що людина хвора на СНІД | 38,2 | 30,1 | 31,7

На нашу думку, всім варто мати на увазі наступні рекомендації:

1. Кожна молода людина повинна знати про існування СНІДу.

2. Кожний повинен знати, що це страшна хвороба, зазвичай, смертельна.

3. Усі повинні знати, що зараження вірусом СНІДу можна легко уникнути, якщо дотримуватися норм поведінки.

4. Зараження може наступити при сексконтакті з хворим чи ВІЛ-інфікованим, через медінструменти, через вагітну жінку Ї дитині.

5. Хворі та інфіковані, що живуть серед людей, в нормальних стосунках не є небезпечними.

6. Навіть ті, хто не може змінити свій легковажний спосіб життя, в силах уникнути зараження, якщо будуть дотримуватись правил безпечного сексу. Це може на 85 % зменшити ймовірність зараження.

7. Хвороба має надто підступний і довготривалий характер. Заразити інших може навіть особа, яка не підозрює, що є носієм вірусу, і такий стан може тривати дуже довго.

Суттєву увагу в процесі нашого дослідження було приділено вивченню педагогічних аспектів профілактики венеричних захворювань і СНІДу. Боротьба з венеричними захворюваннями Ї проблема не стільки медична чи юридична, а швидше Ї соціально-педагогічна, тим більше, що венеричні хвороби, на відміну від інших інфекційних захворювань, не дають імунітет і попередити їх прищепленням не можна. Тільки своєчасне сексуальне виховання допоможе молоді уникнути вибору хибного шляху в статевому житті, попереджувати причини багатьох людських трагедій.

Основною ланкою в системі профілактики і, зрозуміло, лікування венеричних хвороб довгий час залишалися шкірно-венерологічні диспансери. Їх діяльність полягала в активному виявленні і лікуванні всіх хворих або тих, хто може бути джерелом зараження, профілактичні обстеження тих, захворювання кого може нанести шкоду оточуючим (сфера обслуговування, громадського харчування, вагітні і т. п.), санітарно-просвітницькою роботою тощо.

Однією з проблем сучасної профілактичної роботи із запобігання венеричних захворювань чи подолання їх психосоціальних наслідків є відсутність у штаті шкірно-венеричних диспансерів педіатрів та дитячого гінеколога (андролога), що не дає змоги проконсультувати дітей і підлітків до і під час специфічної терапії і провести повноцінну реабілітацію з відновленням репродуктивної функції; непідготовленість дерматовенерологів з основ психології та психосексуального розвитку підлітків, що ускладнює роботу з неповнолітніми, які йдуть у загальному потоці дорослих пацієнтів венерологічного прийому.

Важливим завданням сексуальної просвіти є ознайомлення молоді з поняттям сексуальної норми. Сексуальна норма, з нашої точки зору, – оптимум індивідувальних статевих проявів у життєдіяльності людини, що дозволяє їй відчувати сексуальну насолоду і забезпечувати гармонію інтимних стосунків з партнером. Вона завжди виступає як апробована міра статевих цінностей, але вона не є однозначним моральним постулатом, бо являє міру умовну, відповідає певному історичному періоду життя суспільства. Доцільно розглядати норму з трьох позицій:

1. Норма щодо статевої орієнтації. Тут безсумнівно мова йде про гетерогенну орієнтацію.

2. Норма щодо використання арсеналу засобів і прийомів у сексуальній поведінці. Тут є різні підходи. Один з них декларує, що нормальне – це те, що схвалюється в суспільстві; все інше – аномалія. Інший підхід – нозоцентричний (від патології до норми). З. Шнабль у своїй праці „Чоловік і жінка. Інтимні стосунки” формулює проблему так: „Вирішальним для визначення статевої дії як нормальної чи ненормальної є не метод, яким користуються партнери, а мотив і результат” [33]. Ряд спеціалістів виділяють партнерську та індивідуальну сексуальну норму. До партнерської норми можна віднести всі форми сексуальної активності, сексуальної поведінки і сексуальних дій, які мають місце між партнерами різної статі, що орієнтовані на взаємну насолоду, яка не шкодить їх здоров’ю і не порушує норм співжиття. Характер конкретних форм сексуальної поведінки і дій партнерів не має при цьому вирішального значення. Говорячи про партнерську норму, можна виділити критерії цієї норми: парність; відмінність статей; зрілість; взаємна згода; прагнення до взаємної насолоди; відсутність шкоди здоров’ю; відсутність шкоди іншим людям, тобто суспільству.

3. Норма щодо інтенсивності статевих контактів. Молоді люди повинні знати, що від невправляння органи, в т. ч. статеві, атрофуються. Разом з тим, секс-обжерливість калічить фізичне і духовне життя. У „Кама-Сутрі” зазначено, що статеві контакти мають здійснюватися так часто, як цього хочеться жінці і можливо для чоловіка.

Література:

Зайцев А. Г., Зайцев Г. К. Педагогика счастья (Валеология семьи). – СПб: Союз, 2002. – 320 с.

Хубер Д. Теория гендерной стратификации // Антология гендерной теории. – Минск: Пропилен, 2000.

Коменский Я. А. Великая дидактика // Коменский Я. А. Локк Д., Руссо Ж. Ж., Песталоцци И. Г. Педагогическое наследие. – М.: Педагогика, 1987. – 450 с.

Гельвецій К. А. Про людину, її розумові здібності та її виховання // Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. – М., 1971. – 420 с.

Руссо Ж. Ж. Эмиль, или О воспитании // Коменский Я.А., Локк Д., Руссо Ж.