Реферат на тему:
Сексуальне виховання учнівської молоді
Сексуальне виховання – процес цілеспрямованого впливу на особистість з метою формування культури статеворолевої взаємодії, здорового ставлення до статі і сексуальності, вміння переживати й усвідомлювати свої фізіологічні і психологічні особливості відповідно до усталених в суспільстві норм і правил. Сексуальне виховання за своїм змістом залишалось в Україні морально-етичним і не зачіпало питань розвитку репродуктивної системи людини, її сексуальності, тобто було з позиції нинішньої термінології – ґендерним. Воно дотримувалось „моралізуючої” стратегії, за якої сексологічна інформація, якщо і не замовчується, то зводиться лише до того, кого і чого мають боятися діти (уникати незнайомців, боятися гомосексуальних домагань тощо). З точки зору психології, подібна тактика сексуального виховання призводить до тотального придушення сексуальності в житті дитини („не потрібно”, „не корисно”, „не роби”, „остерігайся”). При цьому сексуальність у свідомості дорослих і дітей виступає сферою безрадісною, тривожною, сповненою страхів та недобрих передчуттів. Звідси широкого розповсюдження набула позиція педагогів і батьків: „застерігати”, „не допустити”, „вберегти”, „змусити”, „засудити” тощо. Життя довело неефективність подібного стилю статевої соціалізації, адже сексуальні інтереси, потреби, потяги особистості заборонити неможливо.
У статевому вихованні школярів можна розглянути два напрямки: з одного боку, романтична педагогіка кохання, з другого – сексуальна педагогіка. На жаль, немає сьогодні такої концепції статевого виховання, яка могла б органічно поєднати ці два напрямки в рамках однієї цілісності. Можливо, в основі цього роздвоєння лежить фрейдівський афоризм: „Там де кохають, немає потягу, де є потяг, там не можуть кохати”. В двох напрямках у статевому вихованні наче відтворюється ця дилема: холодний і точний раціоналізм, з одного боку, і проповідь сімейно-затишної, очищеної від пристрастей сексуальності – з другого. Авторська позиція полягала у спробі поєднати раціональні моменти педагогіки романтизму та сексуальної педагогіки.
Сутність сексуального виховання не в тому, щоб йти за статевим розвитком школярів, а щоб випереджувати його, формувати той морально-психологічний і емоційно-естетичний базис, без якого статеві переживання і стосунки неминуче ускладнюють життя людей, ведуть до непотрібних помилок. Виходячи з цього, ми і формулювали основні завдання сексуального виховання: формування здорового способу життя, прищеплення навичок особистої гігієни, в тому числі і гігієни статевих органів; вироблення вміння оцінювати свій стан, свої сексуальні прояви, здійснювати контроль над ними; подолання шкідливих звичок, профілактика сексуальних збочень і правопорушень, статевих ексцесів; організація статевого самовиховання школярів; формування в підлітків і молоді відповідального ставлення до свого тіла, фізичного і репродуктивного здоров’я; профілактика ранніх сексуальних контактів, корекція ризикованої і суспільно небезпечної сексуальної поведінки, формування навичок безпечної поведінки у міжстатевих стосунках; виховання моральної відповідальності за свою поведінку в міжстатевих відносинах; виховання здатності до статевого кохання, тобто вміння кохати, бути коханим і на цій основі будувати здорові сексуальні відносини; дестигмація осіб з нетрадиційною сексуальною орієнтацією; виховання в школярів моральної стійкості до різних розбещуючих впливів; формування адекватного ставлення до проституції.
Сексуальне виховання починається з формування усвідомленого ставлення до сексуальності. Адже близько 80 % підлітків на питання: „У чому проявляється сексуальність дитини, підлітка і дорослого?” заявили, що у дитини її взагалі немає, так само як у людей похилого віку. Це свідчить про те, що підлітки зводять сексуальність до статевого акту.
Ставлення до тіла – одна з найважливіших ціннісних орієнтацій будь-якої культури. Тіло – не проста фізична, природна данина, а соціальний конструкт. Відомо, що під час статевого дозрівання разом з гормональними змінами в організмі підлітка посилюється і запах його тіла. Батьки, знаючи про це, не повинні постійно докоряти підліткові в „невмитості” і в „смердючості”, тим більше, що його нервова система нестійка у зв’язку з перебудовою організму. Бажано м’яко пояснити підліткові про цю специфіку, щоб він частіше мився, хоч цей запах досить швидко відновлюється, адже він – індикатор статевого дозрівання. І хоч сьогодні запах не відіграє вирішальної ролі в сексуальних стосунках людей, помічено, що подружжя, на яких дратівливо діє запах тіла другої половини, ніколи не досягають сексуальної гармонії. Тому тема запахів має знайти місце в сексуальному вихованні.
Серед гігієнічних навичок, які формують у дітей, варто особливо виділити дотримання гігієни статевих органів. Не вдаючись у „технічну” сторону гігієнічних процедур, вважаємо доцільним сказати наступне:
1. До чистоти й охайності статевих органів необхідно привчати як дівчаток, так і хлопчиків.
2. Гігієнічні процедури статевих органів необхідно робити на ніч перед сном і вранці після сну.
3. Нижню білизну необхідно привчати змінювати.
4. Необхідно попереджати розвиток закрепів, особливо у дівчаток, позаяк у разі тривалих закрепів у ділянці тазу виникає хронічний застій крові і порушується нормальне положення матки. Порушення моторики кишківника виникають у разі нерегулярного відвідування туалету, особливо, якщо дитина, соромлячись відпроситися під час уроку, змушена терпіти. Це саме варто зазначити й щодо спорожнення сечового міхура.
5. Особлива увага гігієні статевих органів повинна приділятися у період статевого дозрівання та зрілості.
6. Окремо слід сказати про можливі травми статевих органів.
Важливе місце у формуванні правильного ставлення до менструації займає просвіта з практичних аспектів гігієни. І тут значна роль належить матері, адже підготовка дівчинки до цієї події – тривалий і неперервний процес, що починається і триває довго після цього. Відомо, що матері відіграють найважливішу роль у інформуванні своїх дочок про менструації. Дівчатка майже ніколи не обговорюють цю тему з хлопцями чи зі своїми батьками і значно менше довіряють подругам, ніж матерям.
Важливими в
