алкогольне сп’яніння, зазвичай, супроводжуються інтенсивним статевим потягом. У чоловіка при цьому посилюється ерекція, а сам статевий акт стає тривалішим, позаяк алкоголь дещо уповільнює настання еякуляції. В цих особливостях заслуговують на увагу наступні обставини. Перше – в стані алкогольного сп’яніння чоловік здатний до сексуальної агресії, що нерідко трапляється в житті. І це варто пам’ятати дівчатам і жінкам, якщо вони наважуються взяти участь у застіллі в товаристві малознайомих юнаків і чоловіків. Друге – алкогольне уповільнення настання еякуляції створює ілюзію підвищення своїх сексуальних здібностей і тим самим може служити приводом до вживання алкоголю як секс-стимулятора в звичній практиці статевих стосунків. Врешті-решт у чоловіка втрачається здатність до нормального „тверезого” статевого акту, а з часом призводить до алкогольної імпотенції.
За подібним сценарієм те саме відбувається і з жінкою: легке сп’яніння призводить до посилення бажання фізичної близькості, і якщо вона настає, жінка легше психологічно релаксує й швидше досягає оргазму. Через це вона теж може сприймати алкоголь як „еліксир кохання”, вслід за чим вона втрачає здатність до оргазму в звичному стані тверезості, а потім і в стані сп’яніння – розвивається алкогольна фригідність. Сама алкоголізація жінок відбувається легше і швидше, а лікування проблематичніше, ніж у чоловіків. Ось чому кожному юнакові і дівчині варто знати про підступну дію алкоголю. А ще їм треба знати, що зачаття дитини в стані алкогольного сп’яніння згубно позначається на нащадках, унаслідок чого дитина народжується з суттєвими вадами, що загрожує генофонду нації.
Проблема цнотливості та сексуального дебюту – ще одна проблема, з якою молодь, що вступає до шлюбу, має ознайомитись. Знаючи загалом лібералізоване ставлення сучасної молоді до проблем цнотливості, необхідно проте звернути увагу майбутнього подружжя на такі речі:–
дефлорація плівки може і не відбутись в силу її еластичності чи відсутності через травми і надрив у дитинстві, різке підмивання під час менструацій в підлітковому віці тощо;–
якщо відсутній гімен, то це ще не привід давати моральну оцінку партнерки, адже цнотливиця може виявитися легковажною, розбещеною, зрадливою. І може бути навпаки;–
знаючи про больові ефекти, чоловік повинен після дефлорації припинити статевий акт і відновити інтимні стосунки не раніше як через кілька днів, тобто після того, як заживуть надриви, рани тощо. Часто ці больові відчуття значно менше залежать від віку, сексуальної грамотності і ніжності чоловіка, ніж від власних психологічних установок: очікування болю може викликати страх і посилювати саме відчуття.
Завершення статевого дозрівання юнаків і дівчат все більше вносить у міжстатеві стосунки елементи еротики. Але саме в умовах легальності ця еротика може бути спрямована в певні межі – цнотливих пестощів, дотиків і поцілунків. Молодь повинна набути дошлюбний, неминуче чуттєвий досвід, який не обов’язково передбачає сексуальні стосунки. Заборони не тільки не зупинять потягу, що збуджується, а навпаки, підсилять його. Приведення ж стану в спокійне русло узаконених стосунків, що не привертають посиленої уваги дорослих, спроможне вберегти юнаків і дівчат від серйозних помилок на початку їх життєвого шляху. У реальному житті не лише суто фізичний потяг, але й багато інших причин підштовхують підлітків до вступу в інтимні стосунки. Вони тягнуться до нових, хочуть швидше подорослішати, відчувають потребу в коханні і близькості, бояться відстати від однолітків, прагнуть придушити занепокоєння власною цнотливістю. Сексуальне виховання покликане допомагати юнакам і дівчатам говорити „так”, якщо вони дійсно хочуть цього, і „ні” – якщо вони проти. Вихователь (педагог, батьки) у змозі допомогти учням розібратися в їх почуттях.
Як відзначав Л. М. Зюбін, „перший сексуальний контакт молодої людини до вступу в шлюб виникає в чотирьох ситуаціях:
Перша: дійсно сильний потяг до людини, в основі якого нерідко може лежати істинне юнацьке кохання.
Друга: властиве вікові прагнення до самостійності, незалежності, прагнення пізнати „заборонений плід”.
Третя: зневажливе ставлення до норм поведінки, до моралі, порад і вимог старших.
Нарешті, четверта: спокушування неповнолітнього (частіше – неповнолітньої) дорослою аморальною людиною” [63].
І. С. Кон справедливо відзначав: „Чим нижчий вік молодих людей при вступі в перший зв’язок, тим менше, як правило, цей зв’язок мотивований в моральному плані, тим менше в ньому кохання” [64; 126].
Перший сексуальний контакт, за даними соціосексологів, рідко відбувається з дозрілої мотивації. Як ми відзначали, найчастіше мотивом буває цікавість, потреба самопізнання і самоутвердження. Але він є важливим у наступному сексуальному житті. Тому перший контакт не має бути випадковою пригодою. Він має ставати для кожної молодої людини подією, що запам’ятовується на все життя. Рішення вступити в статевий зв’язок – це моральний вибір.
Проблема сприйняття першого сексуального досвіду – одна з маловивчених у вітчизняній психології. За кордоном „першовідкривачем” цієї теми став класик психоаналізу З. Фрейд („Тотем и табу”, „Тотемы девственности”). У Росії до цієї проблеми найближче підійшли І. Кон („Клубничка на березке”, „Введение в сексологию”) та А. Свядощ („Женская сексопатология”).
Проведена нами робота показала, що:–
перший сексуальний досвід сприймається частиною дівчат як травмуюча ситуація, що накладає відбиток на сценарій подальшого сексуального життя;–
у ряді випадків дефлорація пов’язана з актом насилля, що породжує агресію і недовіру до оточуючих;–
інцест при дефлорації породжує почуття вини й сорому перед членами сім’ї;–
у результаті невідповідності реальності очікувань, пов’язаних з сексуальним дебютом, у дівчат виникає почуття глибокої невпевненості в собі у психофізіологічному плані;–
ґендерні стереотипи придушують сексуальну активність дівчат, змушуючи їх відчувати себе залежними і підпорядкованими.
Перші сексуальні контакти зазвичай відбуваються зовсім не тому, що дівчинка досягла статевої зрілості і може завагітніти.