Рішення про початок сексуального життя для юнака може бути пов’язаним з небажаними наслідками: а) вагітністю партнерки; б) зараженням венеричними захворюваннями; в) зміцненням реакції невпевненості в собі, якщо перший досвід буде невдалим. Для дівчини ж рішення про початок статевих стосунків пов’язане з глибшими, складнішими переживаннями. Небажана вагітність партнерші для юнака – тільки лиш неприємність, для дівчини ж це – трагедія. Як і чоловікові, їй загрожують венеричні захворювання. Але, окрім того, є ще низка специфічно жіночих побоювань. Перший сексуальний контакт або розбудить дівчину сексуально, або залишить холодною (що буває частіше). Півбіди ще, якщо все обмежиться просто неприємними спогадами і почуттями огиди до сексу. Гірше, якщо партнер викличе у дівчини нервовий шок грубою поведінкою чи болем. Тоді можуть виникнути всі передумови для розвитку статевого неврозу.

Проводячи експериментальну роботу з підлітками, ми постійно звертали їх увагу на умови, дотримання яких необхідне для початку статевого спілкування: 1) взаємне кохання між партнерами. Сексуальне співжиття без кохання є його запереченням; 2) переконаність у тому, що партнер вартий цього найвищого доказу близькості; 3) зрілість особистості партнерів. Сексуальне спілкування у фазі дозрівання може загальмувати весь процес дозрівання. Лише сексуально зрілі особистості можуть виразити себе в сексі, створити спільноту, досягти партнерства; 4) відповідальність, усвідомлення всіх наслідків сексуального спілкування. Безтурботність, безоглядність тут може призвести до важких наслідків; 5) інформованість про сексуальну культуру, фізіологію і психологію сексуальності, про очікування, прагнення, потреби партнера.

Небезпечним для репродуктивного здоров’я є ранній початок статевого життя. Порушується фізіологічний ритм діяльності нервової системи, психіки і репродуктивних органів:–

трапляються нервові зриви, гормональні порушення, а пізніше ще й безпліддя й імпотенція;–

велика ймовірність зараження багатьма сечостатевими інфекціями, в тому числі і вірусними. Віруси вражають й інші органи, часто викликають захворювання печінки;–

не виключається можливість зараження СНІДом;–

можливе настання небажаної вагітності, що у підлітків майже завжди веде до аборту і далі до низки гінекологічних захворювань;–

дуже велика ймовірність безпліддя тощо.

Ось цим негативним наслідкам раннього статевого життя і потрібно протистояти у підлітковому середовищі.

Одна з основних проблем, з якою доводиться сьогодні зустрічатися все частіше – це вагітність у юнацькому віці і все, що з нею пов’язано. Вивчення ставлення до контрацепції дівчат у віці 15–19 років засвідчило, що сексуально активні підлітки або взагалі не застосовують контрацепцію, або використовують неефективні і малосприйнятні засоби попередження вагітності. Погана інформованість про методи контрацепції і недостатнє їх використання збільшують ризик настання небажаної вагітності і приводять до зростання кількості штучних абортів чи пологів у підлітків в умовах їх біологічної, психологічної і соціальної незрілості.

Рання вагітність – і доношена і перервана – негативно впливає на здоров’я дівчини. Юний вік матері збільшує імовірність виникнення токсикозу вагітності, маленької маси тіла новонародженого, зниження потенціалу його фізичного і психічного здоров’я. Рання вагітність позначається й на долі самої юної матері – особливо відчутні негативні наслідки вагітності внаслідок її психологічної й фізіологічної незрілості. Перший аборт – це не тільки вбивство своєї першої дитини. Це підписання смертного вироку наступним, позаяк в сучасних умовах життя найменші додаткові шкідливі впливи, які і так є агресивними щодо людини, підсилюють дію існуючих шкідливих факторів.

Останнім часом актуалізується проблема юного материнства. Понад 20 тисяч школярок в Україні щороку стають матерями, зростає кількість незапланованих вагітностей і абортів (до юних матерів ми відносимо жінок 10–18 років, що мають дітей і не мають сім’ї). Материнство в юному віці супроводжується ускладненнями життєдіяльності, розв’язання яких значною мірою залежить як від підлітків і їх сімей, так і від суспільства (Лешкевич І. А., 1996; Сидоров Г. О., 1995; Степашов Н. С., 1997). Раннє материнство веде до соціальної ізоляції юних матерів, перериванню їх освіти, що в подальшому наносить економічні збитки суспільству (Баранець Л. А., 1985; Єлізаров В. В., 1998; Каткова І. П., 1992). Юна матір нерідко позбавлена економічної і психологічної підтримки. Все це негативно позначаться на соціальному самопочутті та ефективності адаптації юної матері та її дитини. Народження дитини стає додатковим джерелом емоційного навантаження для юної жінки та її близьких. Окрім того, юні матері перебувають під жорстким пресингом громадської думки. Частина населення вважає юне материнство одним з різновидів девіантної поведінки, своєрідною соціальною патологією, називаючи в якості її причин статеву розпусту, алкоголізм і наркоманію.

Юні матері, зазвичай, не в змозі досягнути відповідного рівня особистісного розвитку, який необхідний для виховання дитини. Вони особливо піддані психіатричним і соціальним проблемам (зокрема, суїцидальним намірам), часто нездатні сприймати емоційні та експресивні сигнали, що подаються дитиною, недбалі в поводженні з нею. Це спотворює раннє формування психічних функцій дитини і є для неї причиною частих захворювань і розладів.

Важко вивчати такий феномен як „юне батьківство”, оскільки юні партнери найчастіше „умивають руки” від того, що сталося. Але ставлення до можливої вагітності своєї дівчини ми вивчили. 38 % хлопців X–XI класів на питання: „Якими будуть Ваші дії, коли подруга завагітніла?”, відповіли: „Це її проблеми”, 52 % – „Пораджу зробити аборт” і лише 3 % – „Одружусь і стану батьком”, а 7 % – „Навіть не задумувався над цим”. Відповіді свідчать, що вихователям є над чим задуматись. Сім’я і школа повинні довести до свідомості учнівської молоді інформацію про