12. Сексуальність – дуже інтелектуальне поняття і пов’язане насамперед з Розумом. У тварин немає сексуальності, а є тільки репродукція. Якщо людина в житті нерозумна, то які б не були у неї ангельські риси обличчя і неземний голос, вона не викличе імпульсу у відповідь.

13. Сексуальна поведінка людини варіативніша за формами отримання втіхи (онанізм, наприклад, оральний секс, петтінг тощо). Вона регулюється системою морально-соціальних норм, є свідомою, соціально-знаковою.

14. Людина може запобігати небажаній вагітності, що недосяжно для тварин.

15. Для більшості тварин у період спарювання цілком приваблива будь-яка зустрічна особина іншої статі. Люди вимогливіші і перебірливіші. Вони автоматично виключають зі сфери романтичного інтересу більшість представниць чи представників протилежної статі через відсутність у них належних зовнішніх даних і особистісних якостей.

16. Для людської сексуальності характерна інтимність, чого неможливо зустріти у тварин. У людей секс може супроводжуватись еротичними фантазіями, у тварин – ніколи.

17. Діапазон сексуальних інтересів людини (від платонічного кохання до задоволення статевих бажань девіантним шляхом) незрівняно ширший від тварин, у яких характерним є генітальний контакт.

18. Тварини не вміють урізноманітнити свій сексуальний репертуар. Здатність чуттєво реагувати на еротичні знаки й образи та свідомо створювати їх, вкладаючи в них свою фантазію – винятково властивість людини.

19. У стосунках між статями у тваринному світі немає відхилень від нормальної статевої поведінки. Немає у них ні садизму, ні мазохізму, ні некрофілії, ні зґвалтувань. У людини ж трапляються десятки різноманітних відхилень і перверсій.

Хоч важко точно визначити чи окреслити межі всіх проявів сексуальності людини в рамках її біологічної і соціальної матриць, колективний та індивідуальний прояви сексуальності можуть бути осмислені і сформульовані за допомогою різних, але взаємопов’язаних понять (компоненти сексуальності):

а) чуттєвість, яка включає в себе естетичну, психологічну і фізичну насолоду від збудження власного тіла і, часом, тіла партнера. При цьому необов’язковим є генітальний контакт;

б) інтимність – прагнення і здатність до емоційної і, можливо, фізичної близькості з іншою людиною. Серед діапазону вираження інтимності можна виділити наступні форми: вербальний вираз прив’язаності, освідчення, підтримки, інтересу і заохочення; саморозкриття; фізичний прояв почуття (обійми, поцілунки, генітальний контакт), терпимість до небажаних якостей партнера, ідеалізація коханої людини тощо;

в) статевий інтерес, хоч і не обов’язково пов’язаний з відтворенням, який чинить сильний вплив на ставлення до сексу і соціальне схвалення сексуальної поведінки;

г) сексуальна ідентифікація – суб’єктивне відчуття себе чоловіком чи жінкою, виконання відповідної соціально-сексуальної ролі;

д) еротичні бажання і вектори – цей компонент сексуальності визначається характерними особливостями тих людей, з яким індивід хоче бути пов’язаним еротично-любовними стосунками (гетеросексуальність, гомосексуальність, бісексуальність);

е) сексапільність, яка означає використання індивідом сексуальності з метою впливу на почуття, установки і поведінку інших людей, здатність з першого погляду викликати у людей бажання інтимних стосунків.

Наступні системотвірні компоненти – статевий потяг, сексуальна збудливість і сексуальна активність. Статевий потяг (платонічний, еротичний, сексуальний) включає психологічний, нейрогуморальний і умовно-рефлекторний компоненти. Сексуальна збудливість – швидкість протікання сексуальних реакцій – залежить від типу нервової системи, темпераменту, типу статевої конституції, ерогенності зовнішніх подразників, привабливості і регулярності статевого життя. Сексуальна активність вимірюється частотою статевих актів, сексуальних реакцій за певний проміжок часу.

Крім перерахованих характеристик, системоутворюючими є сексуальна установка, сексуальна потреба, сексуальна мотивація, ерекція і психосексуальне задоволення.

Сексуальна установка – готовність, схильність до певних сексуальних дій. Існують механоцентрична установка – установка на техніку статевого акту; оргазмоцентрична – установка на оргазм; екстазоцентрична установка – готовність до екстазу, багатократного переживання оргазму.

Сексуальна потреба – стан індивіда, що твориться потребою в об’єктах, необхідних для його співіснування з особою іншої статі, правильного розвитку і функціонування; потреба визначає форми еротичної поведінки. Еротична поведінка (техніка зваблювання та статевого акту, діапазон сприйнятності) – форми, способи вираження сексуальності, в основному зумовлені соціальними, психологічними і культурними факторами.

Сексуальна мотивація – сексуальні спонуки, що виникають під впливом сукупності зовнішніх чи внутрішніх умов, які викликають активність організму, і визначають їх спрямованість на задоволення сексуальної потреби. Це процес внутрішньої психічної детермінації поведінки, що проходить під впливом біофізіологічних, соціальних і психологічних факторів.

Системоутворюючими компонентами сексуальності, а отже й сексуального здоров’я слід також вважати ерекцію, любрикацію, еякуляцію та оргазм, характер і протікання яких зумовлені анатомо-фізіологічними, психологічними, соціально-психологічними факторами.

Ерекція – збільшення об’єму статевого члена чоловіка з посиленням його пружності, що створює можливість для здійснення статевого акту. Найчастіше напруження статевого члена виникає під впливом еротичних подразників. Її відсутність свідчить про дисфункції.

Любрикація – зволоження статевих шляхів жінки під впливом еротичної стимуляції. Фізіологічно вказує на готовність жінки до статевого контакту.

Еякуляція – виділення насіннєвої рідини при статевому контакті чи його замінниках (мастурбація, петтінг, полюції). Порушення еякуляції є сексуальним розладом.

Оргазм – ритмічне скорочення м’язів статевих органів, що виникає в момент відтоку від них кернів у кульмінаційний момент статевого акту. Це найвитонченіше фізичне задоволення, яке приводить кожний нерв у стан екстазу.

Розгляд сексуальності був би неповним без ґендерного аналізу її проявів. Тривале вивчення літературних джерел, експериментальна перевірка дали нам можливість виділити наступні особливості чоловічої і жіночої сексуальності.–

Дівчата швидше розвиваються еротично, емоційно, а юнаки – сексуально. Дівчина досягає статевої зрілості раніше, ніж хлопець, однак її потреба в статевому житті і здатність відчувати при цьому задоволення з’являється пізніше, рідко – спонтанно, як у чоловіка, після