Оскільки більш раннє збуджене лібідо припадає на вік, коли в колі спілкування й емоційних прив’язаностей підлітка переважають однолітки власної статі, це сприяє розвиткові гомоеротичних схильностей, а більш пізнє дозрівання, навпаки, сприяє гетеросексуальності. При однаковому статевому потязі гомоеротична орієнтація буде тим сильнішою, чим триваліший період переважання гомосоціальних стосунків; зменшення статевої сегрегації, навпаки, сприяє формуванню гетеросексуальної орієнтації. М. Стормс підтверджує це посиланнями на відомі факти більш раннього пробудження у гомосексуалістів еротичних інтересів і сексуальної активності [37].

Поєднання комунікативних і психосексуальних характеристик неоднакове в різних індивідів і на різних стадіях життєвого шляху. Гетеросексуальність поведінки може поєднуватися з диспозиційним гомоеротизмом. Гетероеротизм нерідко поєднується з гомофілією; це особливо типово для хлопчика-підлітка, який сприймає жінку лише як сексуальний об’єкт і саме тому не здатний до психологічної близькості з нею, гостро відчуваючи потребу в друзях своєї статі. Статева сегрегація у спілкуванні (гомосоціальність) підлітків може об’єктивно сприяти гомосексуальним контактам і в той же час стимулювати гетеросексуальні інтереси. Підтвердження своєї маскулінності і гетеросексуальності юнак знову ж таки отримує від однолітків своєї статі, яким він хвалиться своїми „перемогами”.

Серед численних гіпотез і теорій походження гомосексуальної орієнтації:–

гіпотези і теорії середовищної зумовленості (материнська гіперопіка, негативне сприйняття когось із батьків, негативний досвід контактів з різностатевими і позитивний Ї з одностатевими братами й сестрами тощо);–

гіпотези і теорії ситуаційної зумовленості та научіння (гомосексуальне розбещення, гомосексуальні контакти з ровесниками, наслідки випадкових, гомосексуальних контактів);–

теорія вікарної зумовленості (гомосексуальні контакти в ізольованих одностатевих колективах);–

гіпотеза фантазійної зумовленості (під впливом порнографії і фантазій гомосексуального змісту);–

гіпотеза особистісної зумовленості (нарцисичний розвиток особистості, ускладнення у власній статевій ідентичності, у встановленні контактів з протилежною статтю, сексуальна „втеча” при неуспішних сексуальних спробах і т. п.);–

гіпотези й теорії біологічної зумовленості (генетична, конституційна, ендокринна, ембріональна, органічне ураження головного мозку тощо).

Вивчення причин гомосексуалізму виводить нас на проблему генези сексуальних орієнтацій як таких. Дослідники виділяють три етапи гомосексуальної ідентифікації:

1) від першого усвідомленого еротичного інтересу до представника своєї статі до першої підозри про свою гомосексуальність;

2) від першої підозри про свою гомосексуальність до першого гомосексуального контакту;

3) від першого гомосексуального контакту до впевненості у своїй гомосексуальності, за якою формується відповідний стиль життя.

Тривалість процесу гомосексуальної ідентифікації змінюється залежно від соціальних умов, включаючи відповідні стереотипи та індивідуальні особливості. Цей процес неоднаково протікає у чоловіків і жінок. Хлопчики, в яких раніше пробуджуються статеві почуття і чия статева роль допускає і навіть вимагає чітких проявів сексуальності, раніше починають підозрювати про свою психосексуальну незвичність і раніше починають гомосексуальні контакти. В дівчат психосексуальна самосвідомість формується пізніше; перше захоплення, об’єктом якого зазвичай буває значно старша жінка, переживається як потреба в дружбі; гомосексуальному контакту в них часто передують гетеросексуальні зв’язки.

Тривалість цього процесу залежить як від соціальних умов, так і від індивідуальних особливостей. Пік практичного сексуального експериментування припадає на допубертатний і пубертатний період. Але психологічно найдраматичніший – юнацький вік. Гомоеротичні нахили породжують в юнака гострий внутрішній конфлікт, почуття страху і самотності, заважаючи встановленню психологічної близькості з іншими людьми та ускладнюючи психологічні проблеми.

Статеворолеві порушення починають проявлятися на етапі ролевих ігор, коли дівчата охоче грають у війну, машини, „паровозики”, б’ються на рівних з хлопцями. Інших дівчат вони не помічають, вдаються до ігор з ними лише в ролі „батька”, „нареченого”, „брата” і охоче надягають одяг хлопчиків. Якщо вони беруть участь у художній самодіяльності, то віддають перевагу ролі хлопчиків, добиваються успіху в тих видах спорту, якими займаються і хлопчики.

Хлопці ростуть м’якими, ласкавими, слухняними, акуратними; уникають конфліктів, не б’ються, віддають перевагу тихим іграм з дівчатками, допомагають вдома по господарству; охоче займаються музикою, фігурним катанням, танцями, іноді захоплюються балетом; доглядають за молодшими в сім’ї, опікують маленьких у дворі, в школі. Такий хлопчик – „ідеальна дитина”, на яку зазвичай не нарадуються вихователі. У період формування статевого потягу в цих підлітків існує велика небезпека виникнення гомосексуального потягу. У подібних випадках до трансформованої поведінки часто додається прагнення до переодягання і носіння одягу протилежної статі – трансвестизм, який є одним з проявів виражених статеворолевих порушень.

Неадекватна статеворолева поведінка та інтереси в дитинстві Ї серйозна передумова дорослої гомосексуальності. Дослідження хлопчиків і дівчаток з атиповою статеворолевою поведінкою, проведене Р. Гріном (Англія), засвідчило: 94 % цих хлопчиків почали переодягатися у жіночий одяг ще до 6 років, а 74 % – до 4 років. Дружити з дівчатками воліють 94 % фемінінних і тільки 2 % маскулінних хлопчиків. Фемінінні хлопчики не лише охочіше граються у жіночі ігри (ляльки, дім), але й нерідко вибирають у них жіночі ролі, чого маскулінні хлопчики не роблять ніколи. Хоч причини цієї фемінізації, так само як і сексологічний прогноз, можуть бути різними, порушення статеворолевих стандартів поведінки в дитинстві більшою частиною доповнюється у пубертатному віці гомосексуальністю.

При трансформації ґендерної поведінки, не дивлячись на правильну аутоідентифікацію, переодягання й носіння одягу осіб іншої статі виступають як прагнення утвердитися в іншій ролі, що не співпадає з самосвідомістю, і не носять сексуального забарвлення, не викликають статевого збудження. Жінкам з трансформацією статевої ролі властиве байдуже