В основі більшості неістинних гомосексуальних актів у хлопців лежить страх перед жінкою (матір’ю). За наявності авторитарного батька і спокусливої матері, Єдіпів комплекс не вирішується у 3–4-річному віці і надалі фіксує неповноцінність (чоловік сильніший і знищить мене, якщо я буду володіти іншою жінкою).

Причини жіночого гомосексуалізму такі самі, як і чоловічого: страх перед чоловіками, емоційна прив’язаність до матері, ідентифікація з чоловіком, абсолютизація чоловічого, затримка у розвитку на стадії нарцисизму через авторитарну матір, переживання інцесту, спокушення лесбіянками, і лише на 10% – біологічне відхилення.

На формування гомосексуальності суттєвий вплив чинить сімейне виховання. В тому, що вони були любимчиками матерів, признались 68 % гомосексуалістів, а в контрольних групах чоловіків з нормальною орієнтацією – 36 %, Не важко додуматися, в яких сім’ях зустрічається „підвищена” любов матері до сина. Передовсім, це звісно, неповні сім’ї, в яких матір віддає всю свою любов єдиному синові. Син же, позбавлений чоловічого прикладу, так чи інакше переймає у матері прихований (але не від дитини) потяг до чоловіків, який може стати причиною підсвідомого потягу хлопчика до чоловіків.

Але надмірна материнська любов зустрічається і в невдалих сім’ях, в яких стосунки між подружжям коливаються від байдужості до ненависті, через що матір всю свою любов віддає синові, що поряд з егоїзмом може викликати і психосексуальні відхилення.

Про те, що матері заохочували їх чоловічу поведінку і чоловічі заняття, сказали лише 17,5 % гомосексуалістів (53,4 % – в контрольній групі).Пуританський характер своїх матерів відзначили 70 % гомосексуалістів (42 % – в контрольній групі). Багато хто з гомосексуалістів у дитинстві почувалися знедоленими, а в сімейних сварках об’єднувались з матір’ю проти батька. Чимало нетрадиційно орієнтованих чоловіків у дитинстві відчували дефіцит чоловічого впливу, уникали змагальних ігор і бійок, почували себе самотніми.

Однозначного впливу на виникнення гомосексуальності вище перерахованих чинників немає, але батькам корисно знати і враховувати всі ці, на перший погляд, дрібниці.

Неправильну сексуальну орієнтацію дитини часто задають батьки. Трапляється таке: в сім’ї чекали появи дівчинки, а народився хлопчик, тоді його починають виховувати „з жіночим ухилом”: купують ляльки, одягають як дівчинку, називають жіночим іменем. А трапляється й протилежне – чекали хлопчика, а народилася дівчинка. І її виховують як хлопчика – стрижуть під хлопчика, привчають до традиційних для нього занять і форм поведінки, називають чоловічим іменем (Богданка, Іванка, Василина тощо). І виростає така собі Пепсі Довга панчоха. Виявляється, що всі ці батьківські „хитрощі” згубно відбиваються на цілісному розвиткові дитини, підігрівають „дуалізм статевого потягу” (З. Фрейд). Навіть невинні на перший погляд переодягання малюка у не відповідний його статі одяг, косички у хлопчиків і поголена потилиця – у дівчинки можуть дати поштовх до розвитку у дитини різних сексуальних відхилень. А якщо у дитини є біологічна схильність до гомосексуальності, це вирішить справу не на користь нормальної орієнтації.

У виникненні гомосексуалізму особливу роль відіграють дефекти виховання. Насамперед це ті моменти, які сприяють виникненню і закріпленню негативізму до іншої статі. Часто батьки зовсім не враховують цього і нерідко з найкращих побажань навіюють своїм дітям настороженість – хлопчикам до дівчаток, дівчаткам до хлопчиків, замість того, щоб правильно орієнтувати дитину на інтерес до іншої статі. Негативізму хлопчиків по відношенню до жіночої статі сприяють: по-перше, настанови батьків (особливо матерів): „оженишся – потрапиш під каблук”; по-друге, схильність дівчат апелювати до старших у всіх конфліктах з хлопчиками; по-третє, швидший розвиток і статеве дозрівання дівчат, те, що вони раніше „дорослішають”; по-четверте, більший конформізм дівчат, їх готовність займати керівні посади в школі; по-п’яте, схильність дівчат до надмірного опікунства (постійні настанови, повчання тощо).

Але є і причини, що зумовлюють негативізм дівчат стосовно чоловічої статі, але їх значно менше. По-перше, це настанови матерів, які нерідко приписують чоловікам різні недоліки; по-друге, це деякі особливості поведінки хлопчиків стосовно дівчат, особливо їх невмілі способи прояву уваги - штовхати, смикати за коси, виваляти в снігу, вдарити портфелем тощо; по-третє, це менша побутова пристосованість хлопців, їх менша акуратність, виконавськість. Для виникнення жіночого гомосексуалізму (пасивна форма) вирішальне значення має незадоволення гетеросексуальними стосунками, що склались, почуття самотності на цьому ґрунті плюс спокусливий вплив активної гомосексуалістки.

Особливо сприятливі умови для розвитку негативізму існують у неповних сім’ях, коли дитина виховується лише матір’ю. Невірна спрямованість статевого потягу виникає в результаті ослаблення реакції на первинні сексуальні подразники (коли підлітку, юнаку постійно доводиться мати справу з оголеним жіночим тілом у балетній студії).

При формуванні гомосексуалізму на тлі затримки психосексуального розвитку без трансформації статевої ролі велике значення мають порушення комунікації з особами протилежної статі, впливи мікросоціального середовища, а в деяких випадках психопатологічні причини. При психопатології трансформація статеворолевої поведінки нерідко зумовлена неправильним вихованням дитини, як представника протилежної статі. Однак не менш сильним фактором може стати навіювання батьками і вихователями негативного ставлення до протилежної статі. Таке виховання особливо відбивається на дівчатах. Спроби матері запобігти ранньому розбещенню і переконати дочку в тому, що всі чоловіки – негідники, часто формує негативне ставлення до чоловіків, яке може заважати становленню гетеросексуального потягу і спілкуванню з однолітками.

Статеворолева трансформація (формування статеворолевої поведінки, властивої іншій статі, при правильній статевій самосвідомості) може виявитися не лише при вихованні батьками в „іншій статі”, але й у разі порушення статевих ролей