Статевій соціалізації, оволодінню знаннями і практичними навичками, необхідними в домашньому господарстві, сприяють уроки трудового навчання, особливо розділи, присвячені роботі з харчовими продуктами, з тканиною і електротехнічними приладами. Дівчат і хлопців вчать бути справжніми господарями, розуміти основи раціонального харчування, готувати різноманітні страви, знати правила зберігання продуктів. Учитель звертає увагу на акуратність, чистоту посуду, знайомить з правилами поведінки за столом, користуванням столовим приладдям; формує навички сервування столу, подачі страв, говорить про особливості їх оформлення.

Таким чином, знання, які можуть виявитися корисними для молодих людей при вирішенні різних питань сімейного життя, до певної міри учні отримують на уроках з багатьох предметів. Однак ці знання, в силу специфіки кожної навчальної дисципліни, не можуть скласти загального уявлення про сім’ю, не дають змоги учням орієнтуватися в питаннях соціології сім’ї, сексуальної культури, сімейної педагогіки, психології конфліктів тощо. Тому необхідний спеціальний предмет, в якому за певною системою відображені найважливіші питання з різних галузей наук про сім’ю, вивчаються основні рекомендації з їх практичної реалізації.

Статева соціалізація здійснюється в школі не лише в процесі занять і не лише вчителями-предметниками. Великі можливості в цьому плані має позаурочна робота, передовсім етичні бесіди. Етична бесіда дає можливість задовольняти пізнавальні інтереси старшокласників у галузі міжстатевих стосунків, сформувати необхідні моральні поняття і уявлення. Індивідуальні бесіди проводяться з питань неправильної поведінки юнака чи дівчини, коли треба допомогти їм розібратися у своїх переживаннях, дати добру пораду. А. С. Макаренко вважав, що приводом для таких бесід можуть бути вільні цинічні розмови, що їх ведуть учні, окремі нецензурні слова, які вони вживають, їх підвищена цікавість до чужих сімейних скандалів, підозріле і не досить моральне ставлення до закоханих пар, легковажна дружба з дівчатами, надмірне захоплення туалетами, раннє кокетування, інтерес до еротичної літератури. Роздільні бесіди розкривають питання, що стосуються статевого дозрівання, статевої гігієни, сексуальної культури. Поради мають бути науково обґрунтованими, чіткими. Загальні (спільні) бесіди проводяться з метою створення правильної громадської думки в колективі з найзагальніших проблем статевого виховання. У спільних бесідах, на нашу думку, можна обговорювати такі теми: „Культура міжстатевого спілкування”, „Перше кохання”, „Дорослі ми чи діти?”, „Про сучасне лицарство”, „У чому секрет сімейного щастя?”, „Особистість, сім’я, суспільство”. Окремі, навіть дуже „слизькі”, теми теж можна обговорювати в змішаному складі. Коли юнаки і дівчата разом сприймають інформацію про якусь проблему та ще можуть її обговорювати, тоді не лише краще засвоюється інформація, але й розмиваються бар’єри побоювань (наприклад, про використання презервативів).

Корисними є наступні правила організації та побудови змісту етичних бесід:

1. Не варто зводити бесід до анатомо-фізіологічних питань.

2. Не йти в своїх поясненнях далі і глибше того, чим цікавиться чи що переживає учень сьогодні.

3. Не треба лякати дівчат і юнаків важкими нервово-психіч-ними і венеричними захворюваннями.

4. Не варто говорити тільки про те, що і як має бути в людських стосунках, розкривати тільки світлі сторони життя, чи, як кажуть, виховувати тільки на позитивних прикладах; треба говорити і про те, чого не має бути.

5. Недопустиме „смакування” різних подробиць і моментів чисто інтимного характеру.

6. Треба прагнути до того, щоб учні вміли скласти свою думку, оцінити самого себе, свої вчинки і поведінку інших людей, щоб у них з’явилось прагнення стати кращими, боротися зі своїми недоліками.

7. У ході бесіди педагог обов’язково повинен висловити своє особисте ставлення до обговорюваних питань, вчинків.

8. Велике значення для ефективності бесіди має правильний підбір ілюстративного матеріалу: художні твори, публіцистичні статті, кіно і діафільми.

9. Психолог, педагог чи запрошений фахівець має бути готовим до того, що в процесі бесіди учні можуть задавати (і задають) питання, які нерідко ставлять у важке становище навіть досвідчених спеціалістів.

Важливе місце в сексуальній просвіті, підготовці молоді до сімейного життя займає диспут. Він потребує особливо ретельної підготовки, яка починається з визначення теми – проблемної, дискусійної, такої, що хвилює підлітків. Серед таких тем слід назвати: „Чи застаріло лицарство?”, „Розлучення – благо чи нещастя?”, „Сімейне щастя. В чому воно?”, „Тільки кохання чи кохання й обов’язок?”, „Сила жінки в її слабкості”, „Що означає бути вільним у коханні?”, „В чому секрети ідеального шлюбу?”, „Від чого вмирає кохання?”. Теми диспутів не повинні нав’язуватись, вони мають відображати запити самої молоді. Бажано, щоб своєю назвою диспут вже інтригував, привертав увагу учнів.

Розповсюдженою формою статевої соціалізації є лекторії сімейної культури. Вони торкалися широкого кола питань: від фізіології статевого життя до морально-етичних принципів організації взаємин у сім’ї: „Про вибір шлюбного партнера”, „Від знайомства до весілля”, „Етика і естетика подружнього спілкування”, „Кохання: троянди і шипи”, „Соціально-психологічні проблеми сучасного шлюбу і сім’ї”, „Молода сім’я і особливості її формування”, „Про культуру почуттів”, „Про жіночу гордість і чоловічу гідність”, „Дівчинка, дівчина, жінка”, „Психологічні особливості чоловіків і жінок та їх прояви в міжстатевому спілкуванні та подружньому житті”, „Шляхи формування морально-психологічного клімату сучасної сім’ї”, „Грані сумісності” і т. п.

Ефективною формою статевої соціалізації в школі є обговорення із школярами художніх творів, кінофільмів, газетних і журнальних матеріалів, відео- та Інтернетпродукції. В процесі обговорення тих чи інших матеріалів варто засуджувати потворні явища у