Можна використовувати й інші форми виховної роботи, орієнтованої на ґендерне і сексуальне виховання: вечори здоровЃfя „Шкідливим звичкам – ні”, „Щоб і тіло і душа – були молоді”; конкурси ліричних віршів про кохання; вікторини „Що? Де? Коли?” з питаннями і завданнями, пов’язаними з шлюбно-сімейною проблематикою; капітал-шоу „Поле чудес” з використанням термінології, пов’язаної з психосексуальним розвитком, міжстатевими стосунками, шлюбно-сімейною сферою; шоу „Вгадай мелодію”, де використовуються пісні про кохання, вірність, сім’ю, стосунки в ній; конкурс малюнків, шаржів на теми сімейного життя; турнір знавців сім’ї; конкурс „Відповіді на запитання дітей”; аукціони приказок, прислів’їв про дім, сім’ю і кохання тощо.

Одним із основних засобів формування правильної ґендерної взаємодії є організація спільної діяльності вихованців різної статі і збагачення досвіду між статевого спілкування (спільні трудові справи, заняття мистецтвом і спортом, громадська діяльність, робота в гуртках, клубах і секціях, туристичні походи, екскурсії і культпоходи, військово-спортивні ігри, організація дозвілля, свят, вечорів, танців, організація взаємодопомоги хлопчиків і дівчат, пошукова робота тощо). У результаті експерименту підтвердились висновки психологів і педагогів про те, що гармонійні стосунки між хлопцями і дівчатами не формуються стихійно, а є результатом спеціальної організації життя колективу.

Ми домагалися, щоб хлопці і дівчата пережили й усвідомили свою різну за змістом (але не за цінністю) і рівною мірою необхідну спільну участь у конкретній справі, могли допомогти один одному як рівноправним (але не тотожним) партнерам. Педагогам експериментальних шкіл рекомендувалось здійснювати диференційований підхід в організації спільної діяльності і особливо при розподілі доручень і громадських обов’язків між учнями різної статі. Емоційна привабливість колективної роботи юнаків і дівчат підсилювалась за рахунок ігрових моментів, ритуалів і символів („десанти”, „операції”, „марші” тощо), підключення музики і пісень.

Крім організації різноманітної спільної діяльності хлопців і дівчат, значна увага приділялась формуванню у них відповідних комунікативних умінь і навичок. Для формування комунікативної культури в старших класах організовувалось ознайомлення учнів з основами фізіогноміки і пантоміміки. Їх вчили читати внутрішні стани людини за зовнішніми проявами, вгадувати думки і бажання іншої людини, управляти своєю мімікою, рухами тіла, давали інформацію про додаткові засоби спілкування: зовнішність, одяг, зачіску, манеру поведінки, прояви уваги тощо. Зазначимо, що заняття з комунікації викликали інтерес у школярів, а це і спонукало їх до розширення своїх знань з цієї галузі.

Учням підказували, як підсилювати мову засобами немовного спілкування, контролювати вираз обличчя, адекватно використовувати жести, красиво сміятися і правильно виражати гнів, злість, невдоволення, дотримуватись основних вимог етикету міжстатевих стосунків у практичній діяльності та спеціально організованих ситуаціях (при знайомстві, розмові, в транспорті, в гостях, на прогулянках тощо). Наприклад, школярам пропонувалось розіграти ситуації: знайомство на шкільному вечері, на зупинці, в інших громадських місцях. Одна й та ж ситуація програвалась декілька разів. Це давало змогу учасникам помінятися ролями, запропонувати свої варіанти поведінки. Після цього проводилось обговорення найбільш вдалих варіантів.

Нагромадженню дітьми позитивного досвіду статеворолевої поведінки сприяють „організовані” типові педагогічні ситуації статевої соціалізації – „Чоловічий і жіночий етикет”, „Поведінка хлопчиків”, „Поведінка дівчат”, „Ранкове привітання” тощо. Структурування педагогічних ситуацій передбачає вирішення проблемних педагогічних ситуацій хлопцями і дівчатами, прояв індивідуальності дівчинки/хлопчика в ігровій діяльності і життєвих ситуаціях у процесі статевої соціалізації.

Важливе місце в статевій соціалізації учнівської молоді займає шкільна психологічна служба. Поряд з іншими напрямками своєї діяльності шкільний психолог покликаний: виявляти рівень сексуальної освіченості учнів, їх готовність до подружнього життя, разом з вчителями і батьками формувати програму статевого виховання, планувати індивідуальну роботу з учнями; розробляти і здійснювати разом з батьками і вчителями програму підготовки молоді до сімейного життя із врахуванням їх розвитку на кожному віковому етапі; вивчати ті психологічні особливості дитини, які можуть у майбутньому обумовити виникнення певних труднощів чи відхилень в її психосексуальному розвитку; попереджувати можливі ускладнення, пов’язані зі статевим дозріванням; сприяти створенню здорового психологічного клімату в школі, в кожному класі, оптимізувати форми міжстатевого спілкування; здійснювати діагностично-корекційну роботу з учнями, що мають відхилення в психосексуальному розвитку, в міжстатевих стосунках, в статевій поведінці; діагностувати особистісні та емоційно-вольові особливості учнів, що перешкоджають нормальному статевому розвитку, і здійснювати їх корекцію; виявляти і усувати психологічні причини порушень міжстатевих стосунків учнів; консультувати адміністрацію школи, учителів, класних керівників, батьків з психологічних проблем статевого виховання дітей; проводити індивідуальні і групові консультування з питань статі, шлюбу, сім’ї, міжстатевих стосунків і т.д. Уся різноманітність прийомів і методів роботи психолога в школі в руслі розглядуваної проблеми покликана реалізувати чотири функції: інформаційну, комунікативну, експертно-аналітичну і функцію психологічної допомоги і підтримки.

Сьогодні існує два напрямки діяльності шкільного психолога зі статевого виховання учнів: актуальний і перспективний. Актуальний напрямок орієнтований на вирішення злободенних проблем, пов’язаних з тими чи іншими труднощами в статевому вихованні і розвитку учнів, порушеннями в їх статевій поведінці, міжстатевому спілкуванні тощо. Перспективний напрямок спрямований на розвиток індивідуальності кожної дитини, на формування її психосексуальної готовності до сімейного життя. Ці два напрямки нерозривно пов’язані між собою: психолог, вирішуючи перспективні завдання, надає конкретну допомогу учням, їх