Якщо з раннього віку батьки допоможуть дитині засвоїти певні правила, то це послужить їй захистом від сексуальних домагань. Варто пояснити дитині, що деякі люди пристають до дітей, обіймають, цілують, зачіпають їх геніталії чи показують свої. Необхідно попередити дитину, що якщо хтось із дорослих, сторонніх чи навіть членів сім’ї, коли-небудь запропонує чи спробує зробити щось подібне, необхідно негайно піти чи втекти від нього, а якщо це складно – закричати. В такому випадку, навіть якщо були погрози, дитина повинна все розповісти батькам.

Знання дітей про інтимні стосунки є й засобом їх захисту. Не випадково, люди, що чинять сексуальне насилля, вибирають жертву серед тих, хто не володіє відповідною інформацією, хто не зможе нічого розповісти. Мовчання з боку батьків служить для них твердою вказівкою на те, що про це говорити не можна. Так що, з огляду на це, батьки не повинні робити зі своєї дитини мішені. Неінформована дитина погано захищена і перебуває в небезпеці.

Дитина має взнати від батьків, що примус до близькості за допомогою сили чи залякування не тільки аморальний, але й злочинний. Дівчата повинні знати, що в жодному випадку не можна сідати в авто чи у ліфт з незнайомими людьми. Вечорами слід обирати по можливості добре освітлені маршрути, не ходити самим пізньої години, не допускати при зустрічах з чоловіками і юнаками висловлювань і дій, які можуть бути неправильно витлумачені. Дитині слід заборонити приймати пропозиції прокататися, а також будь-які подарунки від людей, яких вони не знають чи знають недостатньо добре. Ці заходи безпеки значною мірою зменшують ризик зґвалтування. Варто пояснити юнакам, що якщо вони під час побачення в будь-якій формі будуть чинити на дівчину тиск з метою схилити її до близькості в тому випадку, якщо вона цього не хоче, це може стати приводом для звинувачення у зґвалтуванні (навіть не дивлячись на алкогольне сп’яніння чи минулі сексуальні контакти).

Батькам варто серйозно ставитись до скарг дітей на сексуальні домагання і бути уважними до ознак сексуального насилля. До сексуальних домагань, на наш погляд, доцільно віднести такі типи поведінки: зауваження, жарти, жести, погляди сексуального характеру; зображення і помітки сексуального характеру, що показуються чи залишаються для огляду: написи на стінах туалетів; підглядування за дитиною іншої статі, коли вона одягається чи приймає душ; зачіпання, хватання сексуального характеру (що найчастіше здійснюється хлопцями відносно до дівчат); легкі дотики сексуального характеру; розповіді про сексуальні дії; анекдоти зі сексуальним змістом, які примушують вислухати; пісеньки і віршики сексуального характеру.

Діти, котрі піддалися сексуальному насиллю, мають деякі спільні властивості. Ці прояви не є визначальними, але дають змогу припустити наявність сексуального насилля, якщо вони спостерігаються протягом тривалого часу чи в особливих комбінаціях. До індикаторів у поведінці, на наш погляд, слід віднести: 1) незвичні сексуальні пізнання; 2) недоречні для даного віку і рівня розвитку сексуальні ігри 3) сексуалізований прояв прив’язаності чи поведінки; 4) надмірна самостимуляція геніталій; 5) імітація статевого акту з братами і сестрами чи друзями або ж сексуальна увага до тварин; 6) компульсивна сексуальна поведінка (тобто обмацування грудей чи геніталій); 7) побоювання якоїсь конкретної людини; 8) саморуйнівна поведінка, така як зловживання алкоголем, проституція, самопошкодження, суїцідальні загрози, втечі з дому; 9) виражені зміни в поведінці (надмірно агресивна чи деструктивна поведінка чи, навпаки, пасивна, догідлива, а також антисоціальна поведінка); 10) регресія до інфантильної поведінки, або, навпаки, псевдозріла поведінка; 11) надмірна прив’язаність чи компульсивна потреба у вияві прив’язаності й уваги; 12) хронічна депресія, тривога, фобічна поведінка; 13) погані взаємини з однолітками, низька самооцінка, поганий догляд за собою.

Серед фізичних показників сексуального насилля ми виділяємо: вагітність; хвороби, що передаються статевим шляхом; вагінальні інфекції; подерта білизна чи білизна зі слідами плям і крові; травми молочних залоз, сідниць, стегон, геніталій і анального отвору; частий біль у животі, блювання; інфекції сечопроток без органічної причини.

Для того, щоб діти могли захистити самі себе від сексуальних домагань і насилля вони повинні: а) знати і розуміти, що таке сексуальне насилля; б) вміти контролювати своє власне тіло при обміні фізичними знаками прив’язаності; в) вміти сказати комусь, щоб він чи вона його (її) не чіпали; г) бути впевненими в тому, що дорослий, якщо йому розповісти про те, що сталось, повірить їм і захистить їх.

У випадках, коли дитина стала жертвою сексуального насилля поведінка батьків має бути делікатною. Тут треба діяти за принципом „Не нашкодь!”, оскільки негативна реакція батьків призводить до страшних психотравм. Батьки повинні висловити доньці своє співчуття і підтримку. Навіть, якщо вони вважають, що дочка сама винна, не варто говорити їй цього, адже вона вже достатньо покарана за свою легковажність. Часто підлітки приховують випадки сексуального насильства від батьків, боячись, що при цьому виясниться: вони робили те, що їм не дозволялось. Треба дати зрозуміти, що вони на стороні дитини незалежно ні від чого – для дитини це буде великим полегшенням. Добре, коли підліток сповна виразить свої почуття з приводу даного факту: образу, злість, біль. Не варто