Стрижневе питання сексуальної соціалізації полягає в тому, як батьки сприймають вроджену сексуальність дитини і якою мірою дають їй розвинутися. Батьки повинні зрозуміти, що ні відмінити, ні навіть загальмувати сексуальний розвиток дітей неможливо, що сексуальність – природна потреба людини, і задоволення її має пов’язуватись не з почуттям сорому чи провини, а з почуттям радості і задоволення. Інша справа – навчити підростаючу людину розбиратись у людях, шукати взаєморозуміння, вміти співпереживати іншій людині. Це створює потребу в особистісному спілкуванні, що гармонійно вплітається в спілкування сексуальне. Ставлення батьків до цієї проблеми значно важливіше для формування статевої поведінки дитини, ніж уся інформація чи дезінформація, яку вони можуть надати з цього питання. Окремі вчені виділяють чотири основних типи ставлення батьків до питань статі:

Репресивний: батьки строго навіюють дітям, що секс – це зло й непристойність. Зазвичай у такій сім’ї заборонені непристойні слова, неоднозначні жарти, ходити вдома в нижній білизні. Статеве виховання зводиться до декількох фраз: „це непристойно”, „це небезпечно” і „зачекай, доки одружишся”.

Уникаючий: батьки проявляють розуміння й терпиміше ставляться до сексуальності. Для них це явище швидше корисне, ніж шкідливе. Однак вони губляться, коли мова заходить про конкретні сексуальні питання, й уникають прямого обговорення теми чи перетворюють таке обговорення на нудну лекцію. Самі того не підозрюючи, вони вихолощують ідею тепла, людяності й любові, невід’ємної від понять сексуальності.

Нав’язливий: батьки дивляться на секс як на корисне явище, але „перегинають палку” і ставлять секс у центр усього сімейного життя. Вони надто ліберальні в усьому, що стосується сексуальної активності, й іноді так явно виставляють напоказ своє статеве життя, що це шокує дітей.

Експресивний: батьки розглядають секс як щось природне, у разі необхідності відкрито обговорюють цю тему, але встановлюють розумні рамки для прояву сексуальної активності дітей. Вони навіюють дітям, що сексуальність – це позитивне явище, однак таке, що не заслуговує того, аби зосередити на ньому всі свої помисли.

Таким чином, більшість респондентів не беруть відповідальності за сексуальну соціалізацію на себе, а віддають перевагу систематичній і професійній просвіті. Але саме ці канали інформації в нас в Україні відсутні.

У ґендерній і сексуальній соціалізації, підготовці дітей до сімейного життя велике значення має, як вже зазначалось, формування досвіду нестатевої любові, в процесі якого пріоритетна роль батьків незаперечна. З почуттям любові дитина знайома з перших днів свого життя. Вона любить маму, батька, бабусю, рідних. Дуже важливо зберегти в дитині це чисте, щире почуття, навчити її проявляти увагу, турботу, ніжність до близьких людей. Звідси дуже важливо, щоб дитина росла в сім’ї, де панує дух любові, поваги, взаємної допомоги і розуміння.

Батьки повинні виховувати у своїх дітей здатність любити, розвивати у них уміння до когось чи до чогось прив’язуватись. Якщо вони з усією пристрастю віддаються грі чи з усією щирістю захоплюються іншою людиною, то не слід їм заважати. Не слід забороняти дітям вже з молодшого віку дарувати квіти маленькій дівчинці, чи хлопчику, чи „добрій тітці”. Батьки повинні з усією серйозністю ставитись як до дружніх почуттів дітей, так і до їх гри. Тільки тоді вони без турбот набудуть, як кажуть психологи, „контактну здібність”.

Суттєвий вплив на дитину чинять відносини, що пов’язують один з одним батька й матір. Як засвідчили дані опитування, батьки вважають для себе за правило давати дітям різноманітні поради щодо часу вступу до шлюбу, можливих якостей майбутнього шлюбного партнера. При цьому діти не лише не протистоять такій пораді, але й у більшості своїй чекають її від своїх батьків. Чому ж тоді втручання батьків у сімейні справи дітей, батьківські поради нерідко призводять не до сімейного щастя, а до подружніх конфліктів і навіть розлучень? Як було встановлено в процесі нашого дослідження, батьки часто виходять з власного „сімейного” досвіду, не враховуючи сучасних проблем сім’ї і методів їх вирішення. А факти свідчать про те, що цей досвід не завжди прийнятний для сучасної молоді. Розподіл відповідей на питання: „Чи є для Вас взірцем сімейне життя Ваших батьків?” наводиться в таблиці 18.

Лише 40,6 % опитаних юнаків і 47,3 % дівчат вважали сімейний досвід своїх батьків взірцем для наслідування і хотіли б будувати свої подружні взаємини аналогічно. Більше половини опитаних школярів ще або не мали на цей рахунок певної думки, або не вважали подружнє життя батьків взірцем для наслідування.

Таблиця 1

Розподіл відповідей на питання „Чи є для Вас взірцем сімейне життя Ваших батьків?”, %

Варіанти відповідей | Юнаки | Дівчата

Ні | 32,8 | 39,6

Важко сказати | 25,2 | 10,3

Так | 40,6 | 47,3

Немає відповіді | 1,4 | 2,8

Важливе значення у сексуальному вихованні має формування правильного уявлення про призначення репродуктивної системи дітей та відповідного ставлення до гігієни статевих органів. Необхідно акцентувати увагу хлопчиків, наприклад, на недопустимість носіння тісної білизни, на недоцільність сну в трусах чи тісній піжамі. Вони повинні знати, що яєчки – орган продукування тестостерону та сперми, мають вентилюватись. Не можна їх здавлювати, не можна нікого бити по них руками чи ногами. Коли гігієнічні знання подаються таким чином, хлопчики не посоромляться сказати батькам, що у них виникли проблеми, пов’язані з яєчками. Та й ставлення до них буде турботливе.

Виховуючи дітей у сприятливіших умовах, ніж були в