Важливе значення має психологічна підготовка дівчинки-підлітка до початку менструального періоду. Занепокоєння батьків повинні викликати відсутність менструацій (аменорея), тривалі затримки або ж вторинна відсутність, яка може свідчити про серйозні захворювання або про вагітність. Матір повинна навчити дівчинку вести календар місячних або, в крайньому випадку, виробити звичку запам’ятовувати дату початку минулої менструації.

У ході констатуючого експерименту ми намагались вивчити ще недостатньо висвітлену тему в сексуальному вихованні особистості – ставлення до оголеного тіла. Адже саме в дитячому віці голизна тіла сприймається природно. Як підкреслюють німецькі вчені Р. Нойберт [69] і З. Шнабль [33], можливість у ранньому дитинстві споглядати голизну тіла матері чи батька, братів і сестер, відстрочить ранні статеві потяги, які зумовлюються насамперед цікавістю до того, що ретельно приховується одягом. У світлі сказаного зрозумілою стає порада Р. Нойберта [69], звернена до батьків, – не соромитися з’являтися на очі своїм малолітнім дітям зовсім роздягненими.

Відомі американські сексопедагоги С. Гордон і Ю. Гордон у своїй книзі „Консервативне виховання дитини при сексуальній вседозволеності у світі” доводять, що інтимні почуття й установки людини формуються у віці до п’яти років. Те, як дитина відчуває своє тіло, потім чинитиме позитивний чи негативний вплив на її статевий розвиток. Наприклад, привчання до охайності, якщо воно розпочате надто рано чи проводиться надто рішуче, може викликати почуття провини, призвести до невпевненості в собі, до соромливості за своє тіло, до сумнівів у своїй здатності себе контролювати. Дитина навчиться гордитися своїм тілом, а не соромитися його, якщо батьки будуть спостерігати за нею, з готовністю відповідаючи на її запитання, пов’язані із взаєминами статей, і задовольняючи її природну допитливість простими і зрозумілими поясненнями.

Ранній інтерес маленької дитини до свого тіла чи тіла інших людей абсолютно нормальний. Їй приємно гратися зі своїми статевими органами, вона відчуває при цьому задоволення і заспокоєння. Якщо батьки поставляться до нього спокійно, як до нормальної поведінки, а не як до приводу для хвилювання і тривоги, то значно менш ймовірно, що дитина стане тим, чого батьки так побоюються – онаністом, збоченцем, гіперсексуальною людиною тощо.

Вивчаючи проблеми сексуального виховання, варто зупинитися на одній із складових еротики – на підглядуванні. Метод підглядування – це і є практичне сексуальне виховання дітей. Чимало картин відомих художників народилося під впливом випадкового чи спеціального підглядування. Природний людський потяг до підглядування якраз і використовує порноіндустрія, адже порнографія і розмаїті відверті шоу – не що інше, як задоволення цього потягу. Потяг людини до забороненого ще не говорить про її вроджену зіпсутість. Аморальні фарби ці інтереси набувають пізніше, коли дитини задовольняє їх хаотичним способом, в обхід заборон своїх вихователів. Наприклад, підглядуванням за сексуальним життям самих вихователів (передовсім, батьків). Але якщо вихователі спрямовано користуються цим прийомом для своєчасного інформування дитини про сексуальні цінності, то нічого аморального в її підглядуванні за ними вже не буде.

На першому році життя дитині цілком достатньо для статевого виховання мати можливість бачити своїх батьків оголеними. Це може бути і в спальній, і у ванній кімнаті. До того ж, таке статеве виховання принесе користь не лише дитині, але й самим батькам, позаяк оголеність у природних умовах допоможе молодим батькам подолати надмірну соромливість і дитині не передасться насторожене ставлення батьків до голого тіла. Зовсім не обов’язково, щоб спільне купання відбувалось кожного разу; достатньо лише час від часу влаштовувати сімейний банний день, оскільки потрібна просто атмосфера природності й відсутності соромливості за своє тіло, а не нав’язлива демонстрація анатомічних подробиць. Такі банні дні допомагають зняти ореол гріховності й соромливості, що виникають навколо оголеного тіла. І надалі, через декілька років, дитині простіше буде засвоїти, що норми моралі в сім’ї – між близькими людьми – інші, ніж у товаристві. Тому те, що соромно в товаристві, може бути природнім у сім’ї. Але до підліткового віку відпадає необхідність бачити батьків оголеними. І поступово виробляється соромливість, характерна для інтимно не близьких людей.

Батькам не варто забувати, що їхня дитина постійно спілкується з однолітками, які перебувають під впливом різної сімейної педагогіки, різного сімейного ґендерного виховання. Зіткнення протилежних стереотипів, норм статеворолевої і сексуальної поведінки може призвести до значних ускладнень у їхніх стосунках. Наприклад, дівчинка може бути прикро враженою від переодягання на пляжі хлопця в її присутності, подумати про нього як про безсоромну, розбещену людину, сприйняти це як особисту образу. Тим часом хлопчик виховувався в сім’ї, де оголене тіло сприймалося просто, природно, і він не вбачає в цьому чогось безсоромного, брудного, негідного людини.

Якщо дитина починає вимагати права на інтимність, батьки повинні зрозуміти, що вона