немає потрібних іграшок, вона замінює один предмет іншим. Здатність використовувати у грі предмети-замінники, наділяти їх уявлюваними ознаками є однією з характерних особливостей дитячої творчості. Завдяки заміні предметів відбувається зміна у структурі зв'язків між ними, між дією і словом, у дошкільника формується здатність відокремлювати конкретну річ від способу її використання, предмет від його назви. Однак у грі заміненими і перейменованими можуть бути лише ті предмети, які передбачають ігрову дію, відповідний жест. З віком діти самостійно виготовляють іграшки, стараючись, щоб вони були максимально подібними на реальні предмети. Важливою при цьому є допомога дорослих.
Структуру сюжетно-рольової гри утворюють такі компоненти (Д. Ельконін):—
ролі, які перебирають на себе діти в процесі гри;—
ігрові дії, за допомогою яких діти реалізують обрані ролі;—
ігрове використання предметів, за якого реальні предмети замінюють ігровими;—
реальні стосунки між дітьми, які виявляються в різноманітних репліках, зауваженнях, за допомогою яких регулюється розвиток гри.
Зміст кожної гри розкривається завдяки виконанню дітьми обраних ролей. Найчастіше вони обирають роль дорослого, не просто використовуючи ім'я конкретної людини, а й імітуючи її дії.
Ролі можуть виконуватися з використанням простих рухів, міміки, розмови без супроводу дією, дій без супроводу відповідними мовними висловлюваннями. Дитина може виконувати її «за себе», «за ляльку» або одночасно «за себе» і «за ляльку». Ігрові дії є більш узагальненими і лаконічнішими, ніж предметні, що дає змогу швидко розігрувати події, які належать великим часовим відрізкам. На передньому плані у них фігурують взаємини між людьми і зміст їхньої діяльності.
Виконуючи роль, дитина підкоряється обумовленим нею правилам поведінки. Ці правила дошкільники встановлюють самостійно, що відрізняє творчу гру від рухливих і дидактичних ігор, для яких правила визначають дорослі. Встановлені дитиною правила внутрішньо самообмежують, самовизначають її.
На різних вікових етапах виконання ролі має свої особливості. У ранньому дитинстві діти усвідомлюють свої ролі в найзагальніших рисах, їх захоплює дія сама по собі («водій» перевозить вантажі, «мама» або «кухар» готує їжу). У середньому дошкільному віці діти обирають роль перед початком гри, а ігрові дії виконують відповідно до ролей. При цьому дитина, усвідомлюючи себе, входить у роль іншої особи, переважно дорослого.
Отже, у формуванні рольової поведінки дошкільників спершу відбувається засвоєння знань конкретної діючої особи (її атрибутики, характеру дій, жестів тощо), потім — усвідомлене розрізнення дитиною себе і персонажа, роль якого вона виконує. Важливе значення у цьому належить сюжетно-рольовій грі, беручи участь у якій, дитина діє від імені себе і від імені іншої особи, що дає їй змогу виокремити себе серед інших. Свідченням такого диференціювання є так звані «виходи» дитини з гри, які можуть бути пов'язані з розподілом ролей, необхідністю домовитися про щось із партнером по грі, порушенням партнером правил рольової поведінки тощо.
Ігрові і реальні стосунки дітей тісно пов'язані, однак не тотожні. Наприклад, сюжет гри може відзначатися високоморальною поведінкою персонажів, однак моральний рівень реальних взаємин дітей у грі може бути надто низьким.
Література
Бондаренко А. К. Дидактические игры в детском саду. — М., 1991.
Воспитание детей в игре / Сост. А. К. Бондаренко, А. И. Матусик. — М., 1983.
Гаспарова Е. М. Режиссерские игры // Игра дошкольника. — М., 1989.
Давидчук А. Н. Конструктивное творчество дошкольников. — М., 1973.
Дошкільна педагогічна психологія / За ред. Д. Ф. Ніколенка. — К., 1987.
Дошкольная педагогика: В 2 ч. / Под ред. В. И. Логиновой, П. Г. Само-руковой. — Ч. 2. — М., 1988.
Жуковская Р. И. Игра и ее педагогическое значение. — М., 1975.
Зворыгина Е. В. Первые сюжетные игры малышей. — М., 1988.
Игра дошкольника / Под ред. С. Л. Новоселовой. — М., 1989.
Игры и упражнения по развитию умственных способностей у детей дошкольного возраста / Сост. Л. А. Венгер, О. М. Дьяченко. — М., 1989.
Карпова С. Н., Лысюк Л. Г. Игра и нравственное развитие дошкольников. — М., 1986.
Козлова С. А., Куликова Т. А. Дошкольная педагогика. — М„ 2002.
Косаковская Е. А. Игрушка в жизни ребенка. — М., 1980.
Менджерицкая Д. В. Воспитателю о детской игре. — М., 1982.
Михайленко Н. Я., Короткова Н. А. Как играть с ребенком. — М., 1990.
Михайлова 3. А. Игровые занимательные задачи для дошкольников. — М., 1990.
Найден О. С. Українська народна іграшка: Історія. Семантика. Образна своєрідність. Функціональні особливості. — К., 1999.
Нечаева В. Г., Корзакова Е. И. Строительные игры в детском саду. — М., 1966.
Никитин Б. Л. Ступеньки творчества, или Развивающие игры. — М., 1989.
Психология и педагогика игры дошкольника / Под ред. А. В. Запорожца, А. П. Усовой. — М., 1966.
Руководство играми детей в дошкольных учреждениях / Под ред. М. А. Васильевой. — М., 1986.
Сорокина А. И. Дидактические игры в детском саду. — М., 1982.
Стельмахович М. Г. Народне дитинознавство. — К., 1991.
Усова А. П. Роль игры в детском саду / Под ред. А. В. Запорожца. — М., 1976.
Фіголь Д. І. Українська народна дитяча іграшка. — К., 1956.
Флерина Е. А. Игра и игрушка. — М., 1973.
Художественное творчество и ребенок / Под ред. Н. А. Ветлугиной. — М., 1972. — С. 87—99.
Эльконин Д. Б. Психология игры. — М., 1978.
Янківська О. П. Дидактичні ігри в дитячому садку. — К., 1985.
