Спостереження над мовою як метод навчання

курсова робота з педагогіки

ЗМІСТ

1. Вступ

Актуальність теми дослідження. Серед навчальних методів спостереження учнями мовних явищ і фактів лінгводидактика по праву вважає одним із найбільш дійових засобів активного набування знань, орієнтованого на цілеспрямоване осмислення і засвоєння відомостей з мови. Внаслідок систематичних, різних за виконанням спостережень над мовою усувається одноманітність у роботі вчителя, схильність до подачі готового матеріалу, що притуплює інтерес учнів до предмета. Спостереження навантажує і тренує пам'ять, відкриває простір для розумових дій.

Високо цінуючи спостереження в навчанні, В.О. Сухомлинський писав: "Із спостережень не тільки черпаються знання, – у спостереженнях знання живуть, завдяки спостереженням вони, можна сказати, йдуть в обіг, застосовуються як інструменти в праці. Якщо повторення – мати навчання, то спостереження – мати осмислювання й запам'ятовування знань. Спостережливий учень ніколи не буває невстигаючим чи неграмотним. Учитель, який уміє допомогти учневі використати раніше засвоєні знання для все нових і нових спостережень, досягає того, що чим "старші" знання учня, тим вони міцніші".

Як метод навчання мови спостереження полягає у виявленні учнями в тексті тих чи інших мовних явищ, в їх коментуванні, узагальненні, використанні у власному мовленні.

Деякі методисти, зокрема О.В. Текучов, замість спостереження вживають термін аналіз мови, що суті не міняє, адже спостереження будуються на основі аналізу мовного матеріалу.

Таким чином, викладене зумовлює актуальність дослідження курсової роботи, а також мету і завдання дослідження.

1.1. Критичний огляд літератури

Проблемами методів і методики викладання української мови в школі, зокрема обґрунтуванням застосування спостереження над мовою, займалися багато вітчизняних і зарубіжних вчених.

Теоретичне і практичне обґрунтування цього методу знаходимо в працях відомого мовознавця і методиста О.М. Пєшковського, який розробив систему вправ для спостережень над мовою у зв'язку з вивченням граматики і правопису та розвитком мовлення.

Універсалізація методу спостереження призвела до відмови на практиці від інших методів, зокрема розповіді. Недосконалість вивчення мови за цим методом добре розумів Л.А. Булаховський. У статті "Грамматика в новой школе" він писав: "Цінуючи метод спостереження, я, однак, не уявляю його собі як основний". Спостереженням на заняттях мови вчений відводив певне місце, підкреслюючи при цьому потребу вироблення в учнів навичок практичного застосування знань, що досягається різними вправами.

Серед вчених, які досліджували проблему методів викладання української мови слід назвати прізвища Є.М. Дмитровського, О.М. Біляєва, І.Я. Лернера і М.М. Скаткіна, С. X. Чавдарова, О. В. Текучова, Л. П. Федоренка.

Серед авторів, праці яких безпосередньо використовувались при написанні курсової роботи слід відмітити:

Алексюк A.M. Загальні методи навчання в школі. – К: Рад. школа, 1981. – 206 с.

Методика вивчення української мови в школі / А.М. Бєляєв, В.Я. Мельничайко, М.І. Пентилюк та ін.: Посібник для вчителів. – Київ: Рад. шк., 1987. – 246 с.

Олійник І.С., Іваненко В.К., Рожило Л.П., Скорик О.С. Методика викладання української мови в середній школі, – Київ: Вища шк., 1979.

Методика викладання української мови в середній школі: Навч. посібник / І.С. Олійник, В.К. Іваненко, Л.П. Рожило, О.С Скорик; За ред. І.С. Олійника. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.:. Вища шк. Головне вид-во, 1989. – 439 с., та ін.

Багато матеріалу знаходимо у підручниках з педагогіки та методики викладання української мови, а також у періодичних виданнях ("Дивослово", "Урок української", "Українська мова та література в школі" тощо).

1.2. Мета і завдання курсової роботи

Дослідити метод викладання української мови "спостереження над мовою" – мета курсової роботи.

Завдання курсової роботи:

1) дослідити поняття спостереження в педагогіці і методиці викладання;

2) проаналізувати суть методу спостереження учнів над мовою;

3) висвітлити проблемність у навчанні мови і значення спостереження над мовою у створенні проблемних ситуацій;

4) дослідити можливості практичного застосування методу спостереження над мовою.

2. Спостереження над мовою як метод навчання

2.1. Поняття спостереження в педагогіці і методиці викладання

Розвиток мовознавства, соціолінгвістики, педагогіки і психології дає змогу ставити і розв'язувати на вищому рівні ряд актуальних питань лінгводидактики, зокрема таких: оптимальна побудова шкільного курсу; особливості сучасного уроку (зміст, типологія, структура, способи проведення); ефективні методи, прийоми і засоби навчання, серед них – евристична бесіда, спостереження над мовою, робота з підручником, проблемні завдання і запитання, елементи програмування (алгоритмізація), НОП учителя і учня, аудіовізуальні засоби; методика вивчення розділів шкільного курсу мови тощо. Усі ці питання, звичайно, знайшли певне висвітлення в науково-методичній літературі.

Одним із загальнодидактичних принципів є наочність. Суть цього принципу визначається такою організацією уроку, яка забезпечує засвоєння учнями уявлень і понять на основі їх живого, безпосереднього споглядання і сприйняття. Використання різних видів наочності (записи на дошці, таблиці, схеми, картини, підручник, технічні засоби) сприяє не тільки оволодінню абстрактними поняттями, але й активізації уваги, спостереження, мислення й емоційного сприйняття мовних явищ, розвитку мовлення учнів. Передовий досвід, методика свідчать про доцільність використання технічних засобів навчання: магнітофона для запису і прослуховування записаного, графопроектора, електрифікованих дощок, кіно, радіо, телебачення.

Наочність сприяє встановленню зв'язку між абстрактним і конкретним, що необхідно під час вивчення мови, і зокрема граматики. Від правильного використання наочності значною мірою залежить ефективність навчання мови [18, 8].

Свідомість навчання допомагає уникнути формалізму і зубрячки у викладанні мови, забезпечити повне розуміння дітьми навчального матеріалу. Він вимагає зрозумілого викладу матеріалу, урахування особливостей психології засвоєння учнями фактів мови і формування мовленнєвих навичок. Учитель повинен прагнути до того, щоб діти під час пояснення нового матеріалу зрозуміли його суть і практичне значення, усвідомили необхідність вивчення.

Самостійне спостереження