Складніша структура статевої мотивації була виявлена у дослідженні мотиваційної сфери формування сексуальності дівчаток-підлітків, що пройшли через експериментальне навчання: 1) прагнення бути фізично привабливою (нерідко на шкоду навчанню), частіше спілкуватися з хлопчиками і відчувати еротичні почуття, а також вивчати основи статевого життя і особливості своєї сексуальності; 2) прагнення ґрунтовно готуватися до майбутнього статевого (подружнього) життя: берегти і зміцнювати своє здоров’я, формувати в собі впевненість (добре одягатися, мати хоббі, консультуватися у лікаря; знати, як відбувається зачаття і народження дитини) і в той же час уникати статевих контактів; 3) здоров’язберігаюча мотивація: зберігати спокій, не палити, не вживати спиртні напої і наркотики, дотримуватися особистої гігієни, вивчати основи підліткової сексуальності, слухатися лікарів; 4) прагнення „заводити дружбу” з дівчатками, знаходити з ними спільне захоплення й уникати інтимних зв’язків з представниками чоловічої статі.

Характер сексуальної поведінки вивчався за допомогою тривалого спостереження за учнями, бесід з педагогами і батьками, а також питальника „Ваша сексуальна поведінка”. Аналіз матеріалів, отриманих при констатуючому зрізі, показав, що у 17,5 % школярів є відхилення від норми в міжстатевому спілкуванні, 39,4 % не дотримується елементарних вимог гігієни статевих органів (переважна більшість тут – юнаки), у 23,6 % дівчат та 31,4 % юнаків відсутні прояви статевоспецифічної поведінки. 49,8 % старшокласників зізналися, що не завжди можуть адекватно оцінити свій стан, свої сексуальні переживання, 36,8 % відчуває труднощі в налагодженні контактів з представниками протилежної статі (тут знову ж таки переважають хлопці). Все це, а також матеріали, викладені вище, що стосуються дошлюбних статевих контактів, підтверджують припущення про низький рівень сексуального виховання учнівської молоді.

Еротичним змістом пронизані конвенційні форми міжстатевої комунікації. Серед них передовсім варто виділити:

1. Добровільні неігрові генітально-ознайомчі практики (побут дитячих дошкільних закладів, коли хлопчики і дівчатка сплять поруч і на горщиках сидять поруч; взаємні за домовленістю роздягання). Як казали діти, згадуючи про це: „Було цікаво, моторошно, соромно – все відразу”.

2. Добровільні квазіігрові генітально-ознайомчі практики. Ігри, що включають оголення й дотики до оголеного тіла, зокрема до геніталій, ми називаємо квазііграми (лат. – quasi – несправжній, уявний). Сексуальне спілкування такого плану характерне як для дітей однієї статі, так і для різностатевих. Головною метою цього спілкування стає бажання взнати: „Чим я відрізняюсь від інших?”; „Чим відрізняються люди іншої статі від мене?”. Іншою рушійною силою є прагнення доторкнутися до чогось забороненого і подивитись на реакцію оточуючих. Практично всі в дитинстві брали участь у подібних іграх. В. Є. Каган відмічав: „У таких іграх як „лікар”, „сім’я” діти можуть побачити тіло інших і показати своє, доторкнутися до чужого тіла і дати іншим доторкнутися до свого. Ці ігри називаються соціосексуальними, хоча власне сексуального в них дуже мало” [61].

Почуття задоволення від споглядання еротично маркованих частин тіла і дотиків до нього тісно пов’язане із усвідомленням „непристойності” акту взаємо роздягання. Ігрове (квазіігрове) прикриття еротичного сенсу гри спрацьовує не завжди і багато-хто соромиться цього процесу.

3. Еротично забарвлені формалізовані ігри. Вони характерні більше для старшокласників. Серед них найпопулярнішими є:–

ігри в карти на роздягання (хто програв, той роздягався);–

„знайди прищепку” (брали кілька прищепок, чіпляли їх на одяг у різних місцях, зав’язували один одному очі, і переможець той, хто швидше збере всі прищепки. А для цього, природно, необхідно було промацати все тіло. Часто прищепки чіплялись на кінець галстука, на грудях і т. д.

4. Слабко конвенційні форми міжстатевої комунікації, тобто сукупність еротично забарвлених вербальних і невербальних практик однієї статі стосовно іншої без згоди на це останньої, але таких, що не мають характеру цинічної насильницької дії. Серед таких форм можна виділити:–

підглядування за протилежною статтю (передусім за дівчатами в туалетах, на сходах, за допомогою дзеркальця на черевичках тощо);–

„ігрове” оформлення задирання спідниць;–

ігри з бюстгальтером („перевірки наявності”, „відтягування і розстібування”, „нездорові жарти” );–

шкільні затискання за неявною згодою. Вони з’являлись із введенням спільного навчання. Тут часто дівчата (окремі, щоправда) дають підстави, не реагують гостро негативно і т. п. Дехто з них вважає, що затискання підносить їх статус.

5. Ігри з поцілунками.

6. Неконвенційні форми статевої комунікації.

Відмінність неконвенційних практик міжстатевої комунікації від слабо конвенційних полягає в наступному: по-перше, неконвенційні практики обов’язково мають контактний характер; по-друге, елемент ігрового „рівноправ’я”, який привносився ініціаторами слабоконвенційних практик, тут зведений до мінімуму, і еротична агресія майже не приховується.

Основні форми еротичної агресії, яким, зазвичай, піддаються дівчатка в процесі статевого дозрівання:–

насильне оголення (спостерігається ще в дошкільному віці, коли хлопчики насильно знімають з дівчаток трусики);–

неігрове задирання спідниць (як символ статусу, отриманої перемога);–

насильницькі „затискання” („жертви” протестують), коли наслідком можуть бути психічні травми, приниження.

Досліджуючи ставлення старшокласників до сексу та їх уявлення про сексуальну культуру, ми запропонували їм питальник „Що Ви знаєте про секс і сексуальну культуру?”. В опитуванні взяли участь 146 учнів випускних і передвипускних класів (80 дівчат і 66 юнаків). Аналіз