Реферат на тему:

Суть професійного самовиховання майбутніх соціальних педагогів

План

1. Технологія професійного самовиховання майбутніх соціальних педагогів.

2. Самовдосконалення студентів у процесі оволодіння професійно педагогічними вміннями.

1. Технологія професійного самовиховання майбутніх соціальних педагогів

Самовиховання як свідома і цілеспрямована діяльність людини спрямована на вдосконалення своєї особистості розглядається перш за все з точки зору змісту того, що необхідно вдосконалювати. Майбутній соціал ний педагог ставить перед собою ціль – якнайкраще підготуватись до майбутньої професійної діяльності. Відповідно, змістом. Завданнями професійного самовиховання студента є професійно значимі якості його особистості.

В першу чергу мова йде про високий рівень методологічної підготовки майбутнього спеціаліста, про підготовку його до постійного розвитку моральної культури, про розвиток здатності до широкого і глибокого соціально-педагогічного мислення і творчості.

(Методологія науки – це вчення про принципи, форми і методи наукового пізнання. Методологічна основа – це науковий фундамент, з позиції якого дається пояснення основних педагогічних явищ і процесів, розкриваються їх закономірності).

Першу і найбільш важливу суспільну групу вимог до особистості соціального педагога складають вимоги до нього як до представника суспільства, який впливає на інших і формує особистість учня перш за все своєї особистістю. Мова йде про морально-педагогічні якості соціального педагога, в тому числі про інтереси, потреби, переконання і мотиви поведінки. Сюди слід віднести загальнолюдські якості, риси характеру і в цілому спрямованість особистості соціального педагога.

Друга група вимог до особистості соціального педагога стосується його індивідуального досвіду – професійної підготовленості, включаючи глибокі знання із фундаментальних та фахових дисциплін.

Третю групу вимог до особистості соціального педагога складають проблеми розвитку психічних процесів.

Центральною проблемою інтелектуального самовиховання студента є розвиток у нього якостей педагогічного мислення. При цьому проявляються такі типи мислення, як аналіз конкретних соціально-педагогічних ситуацій, визначення соціально-педагогічних проблем в даних конкретних умовах, вироблення варіантів вирішення завдань і т.д.

Правильний підхід до проблеми самовиховання студентів визначається його рушійними силами.

Рушійні сили самовиховання майбутніх спеціалістів визначається як зовнішніми соціальними вимогами так і особистим ставленням до цих вимог. Переборення внутрішніх протиріч, що виникають між цими двома факторами в сутності і є процес саморуху і саморозвитку студента. Як самовиховання є продовженням і умовою успішного суспільного виховання, так і професійне самовиховання є продовженням і умовою успішного професійного виховання студента.

Загальна і перша умова виникнення потреби професійного самовиховання у майбутніх соціальних педагогів – це перехід його з позиції “я – студент, нехай мене вчать і виховують” на позицію “я – майбутній спеціаліст. Я готую себе до цієї важливої професії”. Проте разом з цим він повинен оволодіти і досвідом самостійної роботи над збагаченням своїх знань і умінь, над розвитком своєї особистості. Оволодіння будь якою діяльністю проходить тільки в процесі самої діяльності.

Друга умова виникнення потреби у самовихованні є сформованість у свідомості студентів образу ідеального соціального педагога.

Активне професійне самовиховання починається після того, як студент ретельно познайомиться з обраною професією, з вимогами, які вона пред’являє до нього. Професійні вимоги до особистості соціального педагога, будучи усвідомленими і прийнятими студентом, стають потужнім рушієм практичної дії. Головна функція вимог – орієнтувати студента в процесі адаптації до професійної діяльності і спонукати до цілеспрямованого формування своєї особистості. Це – підготовчий етап для самовиховання, етап утвердження в позиції соціального педагога.

Другий етап – це етап програмування змін у своїй особистості.

Наступний етап – етап реальних дій само зміни якостей особистості. Однак, якщо етап реальних дій, а він актуалізується саме під час соціально-педагогічної практики, не буде усвідомлений в достатній мірі, то самовиховання не набуде дійового характеру.

Працюючи над собою, студент починає керуватися принципом “якщо б”, тобто “якщо б я поступив так, то ...”Так утворюється ще один етап в процесі самовиховання – етап мислення і уявлення. Завдяки уяві та судженням студента вдається випередити свої майбутні вчинки.

Завершальний етап – етап вправ, на якому можуть утворюватися не просто дії, уміння, а необхідні звички, властивості особистості. В ідеалі слід виробити таку систему мобілізації студента на його самовдосконалення, при якому би він:

- виробляв у себе навички самоспостереження і самопізнання;

- вчився проектувати зміни в своїй особистості;

- свідомо здійснював на себе виховні дії, керував своєю поведінкою, розвитком необхідних якостей;

- опанував аутогенним тренуванням і вчився керувати своїм фізичним і психічним станом.

2. Самовдосконалення студентів у процесі оволодіння професійно-педагогічними вміннями

Завдяки професійно-педагогічним умінням соціальний педагог реалізує свої професійні функції: передає молодому поколінню соціальний досвід, формує у нього потрібні соціально-особистісні якості, підготовлює до життя.

До основних професійно-педагогічних умінь належать:

- пізнавальна,

- конструктивні,

- комунікативні,

- інформаційні,

- організаторські.

Будучи відображенням загально інтелектуальних здібностей педагога, пізнавальні вміння включають:

- вміння спостерігати і розуміти людей, їх внутрішній світ;

- вміння орієнтуватися в отриманій інформації, відбирати з неї необхідне для своєї діяльності;

- вміння усвідомлювати і контролювати свій фізичний і психічний стан, регулювати свою поведінку.

Ці вміння і здібності можуть розвиватися і стихійно, проте ефективним є їх свідомий саморозвиток, де значна роль належить спостережливості.

Спостережливість ґрунтується на увазі, сприйнятті, мисленні та пам’яті. Педагогічна спостережливість – не частковий психічний процес, а властивість особистості соціального педагога. Спостережливість – це вміння “вбирати в себе” то, що бачиш, чуєш і обдумати це. Це зацікавлене сприйняття, що супроводжується інтенсивною роботою розуму.

Становлення педагогічної спостережливості можна пояснити з точки зору теорії поетапного формування розумових дій. Процес цей проходить через наступні основні перехідні етапи. Спочатку накопичуються знання про ті зовнішні ознаки, в яких проявляються емоційні, інтелектуальні та вольові процеси