Завданням вторинної профілактики є якомога раннє виявлення негативних змін в поведінці дитини, що дає можливість також попередити її подальший розвиток. Вторинна, або рання профілактика, базується на результатах масової діагностики різноманітних аспектів життєдіяльності учнів і є індивідуальною в плані корекції систем життєдіяльності і життєзабезпечення організму.

Третинна, або цілеспрямована, профілактика правопорушень неповнолітніх – це сукупність заходів, спрямованих на попередження переходу відхилень у поведінці в більш важку стадію. Третинна профілактика містить заходи з виявлення і усунення конкретних недоліків, є індивідуальною.

4. Рівні профілактичної діяльності.

Дослідження профілактичної діяльності з попередження асоціальних проявів поведінки дає можливість виділити рівні – організаційно-структурний і психолого-педагогічний.

На психолого-педагогічному рівні в різноманітних формах діяльності психологічна робота виявляється в роботі семінарів, консиліумів, соціологічних служб, рад профілактики. Характерним є застосування активних форм і методів роботи. Психолого-педагогічний рівень забезпечує індивідуальний підхід до учнів.

На організаційно-структурному рівні розробляються нормативні і методичні матеріали про взаємодію школи, органів і служб у справах неповнолітніх, батьків, державних і громадських організацій. Робота будується у комплексі взаємозв’язку вчителі-діти - батьки-соціальне середовище.

Єдність організаційного і психолого-педагогічного рівнів дає можливість в умовах гуманізації виховного процесу формувати моральні якості учнів, виходячи з їх прав і обов’язків.

5. Структура органів профілактики.

У Законі України „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” визначена структура служб у справах неповнолітніх.

Спеціальні підліткові установи – навчально-виховні та лікувально-виховні заклади для неповнолітніх правопорушників, які потребують особливих умов виховання, лікування та соціальної реабілітації.

Комітет (служба) у справах неповнолітніх – орган державної виконавчої влади, на який покладається розробка і здійснення безпосередньо та через відповідні державні органи, суспільні інститути, громадські організації заходів соціального захисту дітей, запобігання правопорушень серед неповнолітніх та контроль за виконанням цих заходів.

Кримінальна міліція у справах неповнолітніх – складова частина кримінальної міліції – забезпечує організацію роботи щодо боротьби із правопорушеннями серед неповнолітніх, проводить оперативно-розшукові та профілактичні заходи.

Суди у справах неповнолітніх – складова частина державної судової системи, органи, що захищають права неповнолітніх, розглядають справи про вчинені ними злочини та інші правопорушення, застосовують передбачені законом кримінальні покарання, заходи адміністративного стягнення, виховні заходи примусового характеру.

Притулки – дитячі та підліткові установи служб у справах неповнолітніх для надання термінової допомоги та тимчасового розташування в них неповнолітніх віком від 3 до 18 років, що заблукали чи були підкинуті, залишились без батьківської опіки, залишили сім’ю чи навчально-виховні та інші заклади, або для тих, що безпосередньо звернулися за допомогою до адміністрації притулку.

Центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх – лікувальні навчально-виховні заклади охорони здоров’я, до яких направляються підлітки для лікування і психічної корекції від алкоголізму, наркоманії, токсикоманії, а також підлітки, що потребують особливих умов виховання, які за станом здоров’я не можуть бути направлені у навчально-виховні заклади соціальної реабілітації органів освіти.

Правове регулювання попереджувальної діяльності здійснюється за допомогою системи правових засобів (юридичних норм, правовідносин, індивідуальної роботи) і являє собою результативний, нормативно-організаційний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, охорони, розвитку у відповідності з вимогами економічного базису і суспільними потребами суспільства.

Зміст правового регулювання профілактики асоціальних явищ у житті суспільства полягає перш за все у визначенні прав і обов’язків всіх осіб, причетних до цієї сфери. При визначенні цих прав та обов’язків необхідно пам’ятати, що профілактика є дієвою тільки в рамках законності як визначеного режиму суспільно-політичного життя.

Література:

Оржеховська В.М.Профілактика правопорушень серед неповнолітніх / Навчально-методичний посібник.- К., 1996.- 352с.

Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2-х кн./О.М.Джужа, П.П.Михайленко, О.Г.Кулик та ін.; За заг. Ред.О.М .Джужи.-К.: Юрінком Інтер, 2001.- 352с.

Четвертак В.М. Злочинність очима підлітка // Практична психологія та соціальна робота.-1998.-№2.-С.14-18.

Гурлєва Т.С. Розвиток автономної відповідальності у підлітка: аргументи „за”// Практична психологія та соціальна робота.-2003.-№9.-С.64-68.