Будь-якій дитині процес навчання читання побудований у вигляді постановки інтелектуально-емоційної загадки, яка вимагає від дитини при її розв'язанні зосередженості розуму і почуттів, тобто зусиль, просто не може не цікавити: дитина росте і формується тільки в результаті розумних і посильних для неї навантажень – розумових, моральних, фізичних. Вона внутрішньо відчуває необхідність для себе такої діяльності, тому що, як і кожен з нас, після добре організованої і результативної праці відчуває велике духовне задоволення.

Процес читання – це процес думання над книжкою для читання (Що і як тобі розкажу, якщо ти мене прочитаєш? Чи хочеш ти взнати?), в процесі читання (ти добре чуєш, що я тобі розповідаю? Ти розумієш мене? Запам'ятовуєш те, про що я тобі розповідаю? Чи слухаєш ти мене із задоволенням?) і після читання (Що ти зрозумів? Запам'ятав? Дізнався? Тобі потрібно це? Який висновок ти робиш для себе?). Така логіка правильної читацької діяльності. Її потрібно обов'язково дотримуватися в роботі з дитиною. До неї треба привчати школярів, тому що книжка, якщо її правильно розглянути і над нею вчасно подумати, сама забезпечує читачеві-початківцю цілісність сприйняття літературного твору. Учні, оволодіваючи умінням "думанням" над книжкою, поступово привчаються до поглибленого читання і сприйняття тексту вже з першого разу. Ні один читач, який тільки прочитав твір, не починає зразу ж його перечитувати, щоб зрозуміти, про що він прочитав перший раз.

Логіку правильної читацької діяльності потрібно формувати у дітей відразу з першого навчального дня, з першого уроку рідної мови, тобто коли Буквар чи Азбука вже закінчені, а клас, володіючи грамотою, разом з вчителем почне читати якусь добре ілюстровану цікаву для всіх книжку, яка містить об'ємний літературний твір (від 80 до 120 сторінок), наприклад казку К.Чуковського "Доктор Айболить". І так на всіх уроках читання з 2 по 4 клас. Сам процес навчання учнів "думанню над книжкою" з року в рік не залишиться незмінним. Волею вчителя він постійно буде ускладнюватися і змінюватися від класу до класу. В результаті такого навчання діти почнуть розуміти, що означає "перечитувати літературний твір", для чого, коли і з якою метою це робиться. При цьому вони привчаться отримувати від прочитаного літературного твору велике задоволення, і побачать, як порозумнішали і подорослішали вони самі за цей час, який пройшов з моменту першої зустрічі з твором до зустрічі з ним повторно.

Неможливо навчити і заохотити дітей самостійно звертатися до книжок і читати їх за власним вибором, якщо в систему навчання читання з першого навчального дня і далі щотижня не включати уроки позакласного читання. На цих уроках молодші школярі пізнають світ книжок, привчаються самі розпізнавати доступні для них, корисні, цікаві книжки. В них формується тип правильної читацької діяльності і читацький кругозір, без чого, навіть володіючи навичками читання, стати справжнім читачем неможливо, оскільки втрата цієї ланки руйнує систему навчання, робить її недієздатною. З дитячою книжечкою – матеріальним об'єктом – і у світі книжок молодші школярі вчаться діяти спочатку разом з вчителем (у 1-му класі), потім з допомогою вчителя (2 клас) і, насамкінець, самостійно, тільки під керівництвом вчителя (3 клас). В 4 класі керівництво вчителя вже не потрібне, тому що дитина в змозі сама зрозуміти, які з питань вона хоче і може вирішити з допомогою книг сама, а які поставить перед вчителем, оскільки вони виникли перед нею в процесі читання і їй потрібна допомога. На жаль, деколи ці уроки виключаються з розкладу, що наводить вчителів на думку про їх необов'язковість [10].

Відомо, що будь-яка система будується на наукових основах для того, щоб давати запланований результат і цей результат гарантувати. Методична система підготовки молодших школярів як читачів даватиме заплановані результати, але тільки в тому випадку, якщо вона виконуватиметься пунктуально. Особиста творчість вчителя полягає не в тому, щоб, оволодівши нею, зацікавлено реалізувати в умовах своєї школи та свого класу. Такий досвід існує.

Отже, наведені вище теоретичні положення – це лише деякі висновки із сучасної теорії формування в дітей типу правильної читацької діяльності, що лежать в основі навчання молодших школярів творчого читання, яке розвиває їх. Оволодівши даною теорією, вчитель не лише розвиватиме професійну самостійність, а й забезпечить формування у дітей уміння, бажання і звички звертатися до книжок з різною метою і кожного разу усвідомлювати цю мету. Це в свою чергу забезпечить повноцінну основу знання світу книжок, який є гарантією і об'єктивним показником читацької самостійності

1.3. Людські можливості щодо сприйняття інформації

Як стверджує педагогічна наука, під навчанням можна розуміти процес пізнання, що керується загальними принципами дидактики. Кінцева мета навчання полягає в отриманні освіти як системи знань, переконань, навичок та умінь, необхідних людині для певної