Із засобами наочності організовується фронтальна, групова (парами) та індивідуальна діяльність школярів. Під час фронтальної роботи засіб наочності демонструється перед класом. Важливо, щоб він мав такі розміри, які дозволяли б кожному учневі добре його бачити, був добре освітлений, щоб можна було розрізняти його частини, колір, мав естетичний вигляд.

Парами або індивідуально діти працюють із роздавальним матеріалом. Зображені об'єкти повинні бути чіткі і відповідних розмірів.

Засоби наочності на уроках не слід перетворювати у самоціль. Вони повинні сприяти ефективному навчанню молодших школярів, бо невміло використані засоби наочності негативно впливають і відволікають дітей від цілеспрямованої роботи.

Успіх застосування наочних посібників залежить насамперед від їх обґрунтованого вибору у кожній конкретній ситуації. Вибір визначається:

а) змістом і обсягом елемента кожної логічно завершеної частини змісту навчального предмета, зокрема необхідною для його формування чуттєвою основою;

б) конкретними дидактичними задачами і підзадачами, які розв'язуються на кожному етапі процесу навчання;

в) рівнем опорних знань, умінь і навичок, чуттєвим досвідом дітей у конкретній навчально-пізнавальній ситуації;

г) об'єктивними умовами, в яких реалізується процес навчання;

Отже, враховуючи вищезгадані фактори, учитель визначає за змістом теми конкретні реальні об'єкти, вибирає засоби наочності та способи діяльності (спостереження, досвід, практична робота) з ними.

Якщо об'єкти знайомі дітям, то засоби наочності використовують для актуалізації опорних знань.

1.5. Місце і роль технічних засобів у пізнавальному процесі

Технічні засоби навчання (ТЗН) – можна розглядати як комплекс техніко-технологічних пристроїв, що покликані з допомогою відповідних методик інтенсифікувати та оптимізувати процес пізнання шляхом активізації, перш за все, візуальної форми подачі навчального матеріалу.

Вплив ТЗН на процес пізнання залежить від обраної моделі навчання та методичного підходу до викладу матеріалу. З точки зору інформаційного впливу вчителя на учня, можна виділити наступні моделі навчання [13].

Перші дві моделі є, певною мірою, класичними і широко застосовуються в сучасній практиці викладання. Продуктивність праці викладача і слухачів визначається в них лише вербальною формою подачі інформації і, як було зазначено вище, не може бути високою. Третя модель характеризується широким застосуванням ТЗН, які не об'єднуються в комплексну систему інформаційного впливу на слухача. Таку модель навчання також можна віднести до класичної. В ній роль викладача зводиться до традиційних функцій наставника.

Модель заняття з комплексним інформаційним впливом стала можливою з впровадженням у навчальний процес новітніх інформаційних технологій: мультимедійної проекції, інтерактивних дощок, комп'ютерно-програмних засобів інтенсивного вивчення предмета, комп'ютеризованих лінгафонних комплексів, перспективних технологій навчання через Інтернет тощо. Фактично мова йде про нову модель системи передачі-отримання знань, основаної, на відміну від систем традиційних, на зовсім інших психологічних і педагогічних аспектах. Вчитель стає не наставником, а навігатором у світі інформації, що передбачає набагато більшу самостійність учнів у пошуках і засвоєнні нових знань. Таким чином досягається високий рівень інтенсифікації навчального процесу.

Одним із чинників, що перешкоджають широкому впровадженню в педагогічну практику комплексної моделі в цілому або її окремих складових, є недостатня підготовленість педагогічного складу до роботи із сучасними мультимедійними та комп'ютеризованими технічними засобами навчання.

Розділ 2. Сучасні технічні засоби навчання, їх класифікація та особливості використання

Як уже зазначалось вище, сьогодні навчальний процес може бути забезпечений цілою гамою технічних засобів, які мають різні технічні характеристики, різну ефективність впливу на аудиторію, різні методики застосування. З певною мірою умовності їх можна згрупувати наступним чином:

1. Статичні проекційні засоби, які подають інформацію проектуванням на екран нерухомих світлових зображень. До них належать слайдопроектор "Діана – 207", графопроектори (кодоскоп) "Lech -3", "Polilux", "3М", "Panasonic" та ін. Найбільш поширеними є графопроектори. Графопроектор – це пристрій статичного проектування зображення з прозорої основи формату А4 на великий екран.

Розрізняють три основні групи графопроекторів – стаціонарні (для невеликих аудиторій), портативні (переносні) і високої потужності (для великих аудиторій).

Апарат розширює перелік методик роботи із зображенням, забезпечуючи максимальну відповідність між тим, що розповідає вчитель, і тим, що демонструється на екрані. Це дає можливість певною мірою динамізувати зображення.

Технічні особливості експлуатації графопроекторів полягають у використанні потужної лампи і необхідності її примусового охолодження. На панелі управління графопроектора змонтовано два окремих вимикачі: один вмикає вентилятор охолодження, інший – галогенну лампу.

2. Динамічні проекційні засоби, які подають інформацію проектуванням на екран динамічних світлових зображень. До них належать кінопроекційна апаратура, електронні (мультимедійні) проектори. На сьогоднішній день кінопроекційна апаратура як технічний засіб навчання використовується лише в стаціонарному варіанті у спеціально пристосованих приміщеннях. Завдяки своїм унікальним можливостям все більше використовуються електронні (мультимедійні) проектори. Нові цифрові технології, що застосовуються в них, дозволяють проектувати на екран великих розмірів (0,5-7,5 м по діагоналі) зображення з екрана комп'ютерного монітора, з відеомагнітофона або цифрової відео-, фотокамери (додаток 5). Управління проектором здійснюється дистанційно за допомогою пульта, що дає змогу вчителеві вільно переміщатися по класу.

Інформація для проектування з комп'ютерного монітора на великий екран може бути статичною (текстова, таблична, графічна), яка готується за допомогою широко популярних комп'ютерних програм Microsoft Word, Microsoft Excel, Corel Draw, Adobe Photoshop та ін., презентаційною (текстово-графічна динамічно змінна в часі інформація із звуковим супроводом та відеофрагментами), яка підготовлена з допомогою програм Microsoft PowerPoint, Adobe Premire, анімаційною (мультиплікаційна), яка створена із застосуванням програм Macromedia Flash, Corel PhotoPaint та ін.

В умовах початкових класів саме остання повинна переважати.

Стосовно викладання читання у молодших класах статичною може бути інформація, що відображає різні елементи, які важко сприймаються на слух. Це можуть бути зображення