РЕФЕРАТ

На тему:

Технологія виконання письмових робіт

1. Вибір теми

Вибір проблеми дослідження та теми письмової роботи здійснюється курсантом самостійно, як правило, за відповідною методикою, що розробляється на циклах коледжу, виходячи з актуальності наукових та практичних проблем, особливостей фахової підготовки, власних навчальних інтересів, сучасного стану наукових досліджень тощо.

При розробці і виборі тем та тематики письмових робіт, враховуються інтереси й інших циклів, особливості майбутньої діяльності, а також проблемний зв’язок різних видів письмових робіт між собою.

Будь-яка письмова робота є за своєю сутністю, хоча й невеликим, початковим, але науковим дослідженням, тому при її виконанні застосовуються наукові форми та методи їх організацій та проведення.

2. Складання плану письмової роботи

Від самого початку роботи курсантові необхідно мати план письмової роботи, хоча б попередній, такий, що буде багато разів коригуватися. Робочий план допомагає авторові скласти його науковий керівник. Крім того, науковий керівник рекомендує необхідну літературу, довідкові, архівні і статистичні матеріали та інші джерела за темою; проводить систематичні, передбачені розкладом бесіди і консультації; оцінює зміст виконаної письмової роботи як частинами, так і в цілому; дає згоду на подання роботи на захист. Таким чином, керівник надає наукову і методичну допомогу, систематично контролює виконання роботи, вносить необхідні корективи, дає рекомендації щодо доцільності прийняття того чи іншого рішення, а також робить висновок про готовність роботи.

Досвід вказує на те, що за весь період роботи можуть бути складені плани кількох видів. Робочий план починається з розробки теми, тобто задуму наукового дослідження. Можливо, що підґрунтям такого задуму буде лише гіпотеза, тобто припущення, викладене як на основі інтуїції (передчуття), так і на попередньо розробленій версії (тобто на повідомленні чогось з метою попереднього пояснення). Навіть така постановка справи дасть змогу систематизувати й упорядкувати всю наступну роботу.

Попередній робочий план тільки в основних рисах дає характеристику предмета дослідження, надалі такий план може і повинен уточнюватися, проте основне завдання, котре стоїть перед роботою в цілому, повинне змінюватися якомога менше.

Робочий план має довільну форму. Як правило, це план–рубрикатор, що складається з переліку розташованих у колонку рубрик, об’єднаних внутрішньою логікою дослідження даної теми. Такий план використовується на перших стадіях роботи, даючи змогу ескізно представити досліджувану проблему в різних варіантах.

На пізніших стадіях роботи складають план-проспект, тобто реферативне викладення розмішених у логічному порядку питань, за якими надалі буде систематизуватися увесь зібраний фактичний матеріал. Доцільність складання плану-проспекту визначається тим, що шляхом систематичного включення все нових і нових даних його можна довести до заключної структурно-фактологічної схеми письмової роботи.

Курсантам необхідно усвідомити черговість і логічну послідовність запланованих робіт. При організаційній черговості завдання виконуються залежно від наявних можливостей, порядок їх виконання може змінитися за тієї умови, щоб за певний період вони всі були виконані.

Логічна послідовність диктує розкриття сутності завдання. Поки не вивчений перший розділ, не можна переходити до другого. Важливо навчитися знаходити в будь-якій роботі головне, вирішальне, те, на чому треба зосередити в даний час увагу. Це дасть змогу знайти оптимальне вирішення поставлених завдань.

Такий методичний підхід призводить до необхідності врахування стратегії і тактики наукового дослідження. Це означає, що дослідник визначає загальну генеральну мету в своїй роботі, формулює центральне завдання, виявляє всі доступні резерви для виконання задуму та ідеї, обирає необхідні методи і прийоми дій, знаходить найзручніший час для виконання кожної операції.

У творчому дослідженні план завжди має динамічний, рухливий характер і не може, не повинен сковувати розвиток ідеї та задуму дослідника, зберігаючи певний науковий напрямок у роботі.

З урахуванням специфіки творчого процесу до плану дослідження вносять все, що можна заздалегідь передбачити. Звісно, в науці можливі і випадкові відкриття, але не можна будувати наукове дослідження, орієнтуючись на випадковості. Наукове дослідження не може провадитися без плану. Тільки планове дослідження дає змогу надійно, крок за кроком, глибоко пізнавати нові об’єктивні закономірності навколишньої дійсності.

3. Вивчення літературних джерел. Методи добору фактичних матеріалів і складання огляду літератури

Ознайомлення з опублікованою літературою за темою письмової роботи починається відразу після розробки ідеї, тобто задуму наукового дослідження, який знаходить своє відображення в темі і в робочому плані письмової роботи.

Така постановка справи дає змогу цілеспрямовано шукати літературні джерела за обраною темою і краще опрацьовувати матеріал, опублікований у працях інших учених, бо витоки основних питань проблеми майже завжди закладені в більш ранніх дослідженнях.

Літературний афоризм стверджує: “Вивчати явище без книг – це почати плавання у незвіданому морі без карти, вивчати ж книги без практичної роботи - це значить зовсім не вийти в море”. Звичайно, виконуючи письмову роботу, доводиться прочитати багато книг і статей.

Тому необхідно навчитися двох видів читання: “швидкого” і “повільного”.

“Швидке” читання (читання “по діагоналі”) повинно відповісти на питання, чи варто дану статтю або книгу уважно вивчати.

Після того, як проглянуто всю наявну на даний момент літературу, можна приступити до “повільного” читання, до глибшого її вивчення, переходячи від простого матеріалу до складнішого. Треба починати з книг, згодом статті, спочатку вивчати вітчизняні джерела, а потім – іноземну літературу.

При читанні відібраної літератури треба робити помітки, бажано на одному боці аркуша стандартного формату; це дає змогу надалі компонувати матеріал у будь-якому порядку. Читаючи джерела, краще записати більше, бо заздалегідь не завжди відомо, що з цього матеріалу може знадобитися, повторний пошук - зайва втрата часу.

При роботі в Інтернеті або з електронними