носіями інформації, необхідно створити папки, назви яких би відповідали нумерації розділів і в них поміщати файли з відібраною інформацію. При тому, обов’язково, на початку тексту, вказувати повну назву літературного джерела та сторінки, звідки взято цитати. Це полегшить подальшу роботу над написанням розділу.
Дуже велике значення має обробка записів по мірі їх накопичення. Тут треба виявити максимальну організованість, яка межує з педантизмом. За систему зберігання записів можна взяти план письмової роботи. Корисно для кожного її розділу завести окрему папку, куди складати всі виписки стосовно цього розділу в послідовності, що відповідає викладенню матеріалу.
Потім увесь матеріал треба систематизувати, тобто розмістити відповідно до плану, виключити зайве (дублі, матеріали, що перетинаються тощо). Подальша обробка матеріалу повинна дати відповідь на питання щодо повноти зібраної інформації, чи досить її для роботи.
Як знайти потрібну літературу? Є два шляхи отримання бібліографічної довідки: замовлення в бібліотеці або самостійний пошук. Треба зазначити, що, незважаючи на високу кваліфікацію працівників бібліотеки, вони ніколи не доберуть літературу так, як треба дослідникові, хоч і збережуть йому багато цінного часу. Курсант у пошуку літератури повинен спочатку з’ясувати перелік періодичних видань, від яких можна сподіватися необхідної інформації. Добре складений перелік навіть при побіжному знайомстві із заголовками джерел допомагає усвідомити обсяг потрібної інформації. Необхідно переглянути всі види джерел, зміст яких пов’язаний з темою письмової роботи. До них належать матеріали, надруковані в різних вітчизняних і зарубіжних виданнях, недруковані документи (звіти про науково-дослідні роботи, дисертації, депоновані рукописи, матеріали конференцій та курсантських конкурсних робіт), офіційні матеріали. Якщо такий перелік виявиться дуже великим, слід обмежити параметри бібліографічного пошуку: мова, країна, рік видання. Коли з даного питання існує бібліографічний довідник, треба його використати, одночасно перевіривши його повноту. Починати пошук варто з нової літератури, а потім поступово “розмотувати клубок”, користуючись посиланням на інші джерела.
Важливим етапом проведення дослідження є опрацювання нормати-вних, наукових, навчально-методичних та інших літературних джерел. Для визначення переліку джерел, які необхідно опрацювати при проведенні до-слідження, а також при складанні бібліографії використовуються бібліотечні:
систематичні каталоги, в яких картки із назвами творів розташовані за галузями знань;
алфавітні каталоги, в яких картки на книжки розташовані в алфаві-тному порядку прізвищ авторів;
предметні каталоги, що містять картки з назвами творів з конкретних проблем і тем;*
бібліографічні довідникові видання (покажчики з окремих тем і розділів).
Крім того, використовують виноски і посилання в підручниках, мо-нографіях, енциклопедичних словниках, покажчики статей, опублі-кованих протягом календарного року і розміщених у кінці останнього номера журналу за кожен рік видання. Складений список літератури погоджується з науковим керівником. Опрацювання (вивчення) джерел передбачає:
попереднє ознайомлення з ними і складання власної бібліографічної картотеки за аналогією з бібліотечною картотекою;
повторне ґрунтовне читання, при якому виділяються та усвідом-люються головні думки й основні положення, висунуті автором книги або статті, проводиться їх аналіз, записування на картках, у зошитах або у вигляді файлів. Для цього використовують картки однакового розміру, на одному боці яких записується прізвище та ініціали автора, назва роботи, час і місце її видання та обсяг у сторінках, а також кількість сторінок у книзі. На зворотному боці картки стисло записується все, що зацікавило в прочитаній праці чи назви питань з посиланням на іншу форму фіксування результатів аналізу джерела (зошит, файл, папку);
окреме записування інформації, яка безпосередньо стосується теми письмової роботи, на окремих аркушах паперу, залишаючи поля для по-дальшого поповнення додатковими даними, причому, запис робиться у формі, яка дозволить (після відповідної літературної правки при оформленні роботи) включити цю інформацію до розділу письмової роботи, в якому дається огляд літератури.
Необхідно підкреслити, що робота курсанта із джерелами не закінчу- ється їх вивченням за складеним з самого початку списком, а продовжується протягом всього періоду підготовки роботи з урахуванням змін у змісті дослідження та появою нових джерел (див. додаток А).
4. Підготовка до написання та написання роботи.
Написання роботи здійснюється на підставі погодженого з науковим керівником розгорнутого плану-конспекту роботи, який у стислому уза-гальненому вигляді відтворює основний зміст її складових частин (вступу, назви і змісту розділів чи глав, висновків).
При підготовці до написання роботи особлива увага звертається на забезпечення якості змістовної сторони викладу матеріалу: логічність і по-слідовність, повноту і репрезентативність, тобто широту використання нормативних та наукових джерел, загальну грамотність та відповідність стандартам і прийнятим правилам, список літератури і зміст додатків тощо.
Письмову роботу рекомендується виконувати спочатку в чорновому варіанті (перший варіант), що дозволяє вносити до тексту необхідні зміни і доповнення з власної ініціативи та у зв’язку з зауваженнями наукового ке-рівника.
Для полегшення подальшого кінцевого оформлення письмової роботи рекомендується дотримуватися таких вимог:
написання (комп’ютерний набір та друкування) чорнового варіанта роботи на окремих аркушах паперу, з однієї сторони, з полями (шириною приблизно 3-4 см), чітко і розбірливо, що забезпечує можливість внесення зауважень та пропозицій керівником роботи або в подальшому - необхідних доповнень до тексту на полях чи на зворотній стороні аркуша;
навіть чорновий варіант повинен бути підготовлений своєчасно (а не в останні дні встановленого терміну здачі) й відповідно до плану роботи, причому, кожен розділ роботи доцільно виконувати повністю, прагнучи до його завершеності, формулюючи висновки і роблячи наступний перехід до нового розділу;
матеріали роботи доцільно розподіляти на змістовні частини (розділи, глави і параграфи), які відокремлюються заголовками та нумеруються відповідним чином;
назви розділів роботи повинні бути стислими, чіткими, синтаксично різноманітними в побудові речень, послідовно та точно відображати внутрішню логіку її змісту;
об’єм чорнового