Теоретичні аспекти шкільної соціалізації

курсова робота з педагогіки

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. Здійснення соціалізації молоді, що є провідною функцією школи, відбувається в надзвичайно складних і суперечливих умовах, для яких характерна одночасно як глобалізація, інтернаціоналізація різних сфер матеріального і духовного життя людства, так і локалізація, загострення суперечностей, поглиблення розбіжностей між різними країнами та геополітичними регіонами. Людство постало перед цивілізаційною кризою, зумовленою, перш за все, невідповідністю між темпами розвитку матеріальної і духовної культури. Матеріальне піднялось над духовним і значно випередило його. Деградація людського духу, що призводить до дегуманізації людського суспільства, – найгостріша з глобальних людських проблем. її проявами є зростання вандалізму, жорстокості, злочинності, наркоманії, алкоголізму. Поширення всіх цих негативних проявів на молодь стає загрозою для виживання людства.

Школа протягом досить тривалого історичного часу є провідним чинником соціалізації особистості. Однак у сучасних умовах вона втратила монополію у сфері освітніх впливів. Дослідження, проведені експертами РЄ, показують, що дитина проводить більше часу перед телевізором (від 1000 до 1200 год. на рік, або 23 год. на тиждень), ніж у школі (близько 1000 год. на рік).

Ефективній соціалізації в рамках школи заважають і такі особливості її діяльності:

Ефективність соціалізуючого впливу є результатом сукупності всіх сторін шкільного життя: формальних та неформальних. Останні (в англомовних країнах їх називають "прихованим навчальним планом" – "hidden curriculum") охоплюють атмосферу школи, міжособистісні стосунки учасників педагогічного процесу, домінуючі символи, стилі педагогічної діяльності, шляхи розв'язання конфліктів, дилем, кризових ситуацій, організаційну культуру тощо.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність теми дослідження.

Об’єктом дослідження курсової роботи є проблеми соціалізації особистості.

Предмет дослідження – теоретичні проблеми педагогічного вивчення шкільної соціалізації.

Метою курсової роботи є дослідження теоретичних проблем педагогічного вивчення шкільної соціалізації.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання, спостереження.

Розділ 1. Теоретичні аспекти вивчення процесу соціалізації

1.1. Соціалізація і розвиток особистості

Вивченням процесу соціалізації особистості на різних етапах розвитку суспільства займалися багато учених. Серед них З.Фрейд, Ж.Піаже, Б.Г.Ананьєв, Б.П.Паригін, С.Л.Рубінштейн, К.А.Альбуханова-Славська, І.С.Кон, Д.І.Фельдштейн, М.В.Демін, Н.П.Дубініна, А.Ф.Поліс. Кожний з них відповідно до своєї концепції давав різні визначення поняття "соціалізація". У психологічному словнику дається наступне визначення: "соціалізація – це еволюційний процес, з орієнтацією на підсумок оволодіння і відтворення суб'єктом соціального досвіду, який сам суб'єкт здійснює в чинниках комунікації, в індивідуальній діяльності" [41, 666].

Кажучи більш звичною мовою, соціалізація – це процес засвоєння індивідом зразків поведінки, соціальних норм і цінностей, необхідних для його успішного функціонування в даному суспільстві. В процесі соціалізації бере участь все оточення індивіда: сім'я, сусіди, однолітки в дитячому закладі, школі, засоби масової інформації і т.д. Для успішної соціалізації, за Д.Смелзером, необхідна дія трьох чинників: очікування, зміни поведінки і прагнення відповідати цим очікуванням. Процес формування особистості, на його думку, відбувається в трьох різних стадіях:

Поняття "соціалізація" пов'язане з такими поняттями як "виховання", "навчання", "розвиток особистості".

Виховання і навчання (у вузькому сенсі) – це спеціально організована діяльність з метою передачі соціального досвіду індивіду (дитині) і формування у нього визначених, соціально бажаних стереотипів поведінки, якостей і властивостей особистості [35, 254].

Випадкові соціальні дії мають місце в будь-якій соціальній ситуації, тобто коли взаємодіють два або більше індивідів. Наприклад, розмова дорослих про свої проблеми може достатньо сильно вплинути на дитину, але це навряд чи можна назвати виховним процесом.

Соціалізується дитина, не пасивно приймаючи різні дії (зокрема виховні), а поступово переходячи від позиції об'єкту соціальної дії до позиції активного суб'єкта. Дитина активна тому, що у неї існують потреби, і якщо виховання враховує ці потреби, то це сприятиме розвитку активності дитини. Якщо ж вихователі постараються усунути активність дитини, примушуючи її "спокійно сидіти", поки вони здійснюють свою "виховну діяльність", то цим вони можуть добитися формування не ідеальної і гармонійної, а збиткової, деформованої, пасивної особистості. Активність дитини буде або повністю пригнічена, і тоді особистість сформується як соціально неадаптована, тривожна, або (за наявності певних індивідуальних особливостей, таких, як сильний тип нервової системи та ін.) активність реалізовуватиметься через різні компенсаторні виходи (наприклад, те, що не дозволено, дитина старатиметься зробити потайно) [16, 194].

Одним з перших виділив елементи соціалізації дитини З.Фрейд [43, 198]. За Фрейдом, особистість включає три елементи: "ід" – джерело енергії, що стимулюється прагненням до задоволення; "его" – що здійснює контроль особистості на основі принципу реальності, і "супер-его", або етичний оцінний елемент. Соціалізація представляється З.Фрейдом процесом "розгортання" природжених властивостей людини, в результаті якої відбуваються становлення цих трьох складових елементів особистості. У цьому процесі Фрейд виділяє 4 стадії, кожна з яких пов'язана з певними ділянками тіла, так звані ерогенні зони: оральна, анальна, фалічна і фаза статевої зрілості.

Французький психолог Ж.Піаже, зберігаючи ідею різних стадій в розвитку особистості, робить акцент