з одного боку, зробити виробництво масовим, а з другого – вихованець мав змогу спробувати себе в різних трудових операціях і переконатися в тому, до якого виду праці в нього найбільші здібності та інтерес. Завдання педагога за цих умов – спостерігати, розвивати трудові якості під час виконання різних видів праці, виявляти психофізіологічні сторони особистості школярів, щоб на основі їх глибокого аналізу дати кожному вихованцеві об'єктивну консультацію з вибору сфери трудової діяльності після закінчення школи. Тут важливо, щоб прагнення одержати максимальний вихід корисної виробничої продукції не заступило виховної розвивальної сторони праці школярів. [18, – С. 147]
У цехах праця розподілялася переміщенням учнів з одного робочого місця на інше (бригадна система).
Форми керівництва виробництвом комуни – виробничі комісії, виробничі наради, штаб соцзмагання. Рішення цих органів набирало чинності тільки після їх затвердження радою комунарів.
Головним стимулом у роботі вихованців комуни цього періоду стало прагнення акумулювати кошти на будівництво справжнього великого заводу, що виробляє дорогу продукцію, яка йде на експорт. Ця мета дещо змінила зміст праці: вироби вимагали великої чіткості виконання, чистоти оброблення й були пов'язані з машинобудівним виробництвом. [18, – С. 147]
Вимоги до педагогічного змісту праці учнів за умов напівкустарного виробництва:
1) професійна підготовка у виробничій праці;
2) боротьба за виконання виробничого плану;
3) формування робочих організаційних функцій;
4) формування правильного уявлення про професію;
5) заробітна плата – засіб для координації суспільних і особистих інтересів;
6) перехід на самооплату;
7) розширення загальної освіти з одночасним ускладненням системи виробництва, пізнання наукових основ виробництва для його вдосконалення.
/// етап (1932 – 1936) - праця на заводах комуни ім. Ф. Е. Дзержинського.
Завдання виробництва й вимоги до нього:
забезпечувати підготовку кваліфікованих робітників для народного господарства;
мати сучасне обладнання;
приділяти особливу увагу інструментальному відділу;
вести налагоджувальні роботи;
охоплювати широкі технологічні процеси;
забезпечувати організацію виробничого процесу за поточною системою роботи, що вимагає великої точності та якості виконання;
випускати продукцію в остаточно завершеному вигляді, що вимагало розширення технологічних процесів виробництва;
виріб виходить з виробництва тільки після випробування;
виріб повинен мати високу якість і попит на дефіцитному ринку й таким чином ліквідувати імпорт. Виріб - дриль ФД-6 (101 деталь). [18, – С. 147]
Організація роботи на заводі:
бригади – об'єднують вихованців, які працюють на певних верстатах на першій і другій змінах;
бригадир – виконує організаційні функції;
група бригад - об'єднує певну ділянку заводу;
командир групи – бере участь у раді командирів, відповідає за виконання виробничого плану. [18, – С. 147]
Організація виробничого навчання за принципом кваліфікованого пересування з перспективами професійного зростання.
Тепер часто можна почути, що система трудового колективного навчання А. Макаренка є зразком казармового соціалізму, який нівелює індивідуальний розвиток особистості. Те, що це не так, доводить організація роботи в комуні ім. Ф. Е. Дзержинського. Тут різні види праці було диференційовано, залежно від трудових якостей і психофізіологічних особливостей вихованців. Наприклад, ті з них, хто виявив найбільшу охайність і уважність (переважно це були дівчата), виконували роботу, пов'язану зі збиранням, монтажем, виробництвом лінз; ті, в кого були розвинуті творчі здібності, працювали в конструкторському бюро. [18, – С. 147]
Тому кожний вихованець мав змогу спробувати свої сили в різних видах праці й виявити свої нахили, відтак закріпитися в тому підрозділі, до роботи в якому він виявив здібності.
У питанні про шкільний процес навчання й колективне виробництво А. Макаренко був постійним противником будь-якого їх зв'язку, за що й зазнав гонінь. «У царині процесу навчання, – стверджував він, – є свої вимоги, своя мета, а у виробництва – свої». У досвіді масової школи ми з незрозумілою впертістю намагалися протягом шістдесяти років здійснювати зворотне, закріплюючи кожну школу за підприємством для трудової підготовки учнів. Але виробництву виховна мета не властива.
А. Макаренко вказував на доцільність і можливість організації при школах виробничої фази, яка функціонує чотири години на день за двозмінної роботи учнів на виробництві. Підприємство при школі повинно бути підсобно-механічним і виробляти деталі великого виробництва. Це дасть змогу включити колектив учнів у загальний процес суспільного виробництва, але із збереженням самостійності, яка може забезпечити виконання поставлених педагогом завдань.
Трудовий процес, якщо розглядати його відокремлено, за висновком А. Макаренка, швидко й легко стає автономною механічною дією, що не включена в загальний потік психічного життя, чимось схожим на дихання чи ходу. За таких умов він (трудовий процес) позначається на психіці людини тільки тимчасово, але не конструктивно, тому його вплив на усвідомлення нових суспільних мотивацій став зовсім мізерним.
Виховна цінність праці залежить від її характеру. За умови, коли виробнича мета починає переважати педагогічну, праця стає руйнівником виховних основ колективу. [18, – С. 147]
За існуючої системи фінансування народної освіти не передбачено виділення достатніх коштів для матеріального забезпечення навчального процесу, залучення до школи висококваліфікованих педагогів. Одним з можливих і реальних способів подолання негативних явищ у народній освіті є самостійна господарська діяльність шкіл, заснована на колективній праці учнів в умовах шкільного виробництва, де засоби виробництва є колективною власністю вихованців, учителів, техперсоналу. В розвитку цього напряму нам може істотно допомогти педагогічна спадщина А. Макаренка.
Розділ 2. Соціологічний експеримент А. С. Макаренка
Загальні підходи. Секрет успіхів А. С. Макаренка як педагога і як виробничника в тому, що йому вдалося створити ефективні системи стимулювання праці, які збуджували «нові системи мотивації». А це головне для будь-якої людини, покликаної керувати іншими людьми, хай вона буде педагог у школі чи менеджер на заводі. [5, –