Добре знаючи клас, вчитель може проконтролювати й оцінити за один урок знання багатьох учнів. Це дає змогу уникнути черговості в оцінці знань, що мобілізовує всіх учнів до систематичної роботи. Проте вчитель повинен враховувати, що при фронтальному опитуванні позитивні наслідки дає лише така бесіда, коли запитання не тільки напружують пам'ять, а й збуджують думку, змушують встановлювати причинно-наслідкові зв'язки. Так, учитель пропонує учням не тільки показати на таблиці сосну, а й розповісти, що їм відомо про це дерево, порівняти її з ялиною, зробити висновки про їхні біологічні особливості (відношення до світла, вологи, ґрунту). Це розвиває не тільки пам'ять, а й логічне мислення, спостережливість. Однак фронтальне опитування має певні недоліки, зокрема не сприяє формуванню в учнів умінь будувати свою відповідь у певній логічній послідовності, узагальнювати особливості предметів чи явищ. Тож доцільно поряд з фронтальною бесідою застосовувати метод індивідуального опитування, коли на кожне із заздалегідь підготовлених запитань дає відповідь один учень, який викликається до таблиці, карти або столу. Для індивідуального опитування добираються запитання, відповіді на які відбиватимуть найсуттєвіші ознаки виучуваного. Сформулювати запитання необхідно так, щоб вони не вимагали відтворення змісту прочитаного, а спонукали до мислення, порівнянь, зіставлень, доповнення відповіді прикладами власних спостережень, спрямовували на встановлення взаємозв'язків між предметами і явищами, між компонентами природи тощо. Під час відповіді на запитання учень може використати різні види унаочнення (натуральні об'єкти, таблиці, карту, глобус, гербарії тощо), прилади (термометр, компас, телурій та ін.), продемонструвати і пояснити певний дослід, замалювати і підписати схематичний малюнок тощо.

За індивідуального опитування активність класу знижується. Адже не всі учні уважно слухають відповідь свого товариша. Для активізації уваги класу вчитель вимагає доповнень до відповіді, виправлення помилок, неточностей; указати, що нове було у відповіді тощо.

У початкових класах іноді практикується письмова перевірка домашнього завдання. Письмові самостійні роботи можуть бути індивідуальними, за варіантами, або однаковими для всього класу. Вони мають бути короткочасні (до 10 хв), а відповіді — невеликі за обсягом. Наприклад, перелічити ознаки предмета чи явища, властивості речовини; назвати зимуючих або перелітних птахів. Таких тварин, як коня, синицю, горобця, корову, свиню, козу, муху, дикого кабана, бджолу, дятла, вівцю, зайця, лисицю, кроля, ластівку, занести до таблиці «свійські чи дикі»; з названих тварин окремо виділити комах, птахів, звірів.

У IV класі письмові роботи можуть виконуватись за контурними картами, планом, масштабом; можна давати ширші запитання: чим займається населення тундри? який клімат зони пустинь? тощо.

Індивідуальна письмова перевірка домашнього завдання проводиться під час усної фронтальної або індивідуальної перевірки. За раніше підготовленими роздавальними картками 2—3 учні виконують завдання, які аналогічні домашньому. Практичні завдання вчитель перевіряє, обходячи клас, а повноту і правильність виконання робіт зачитують окремі учні. Отже, всі види опитування повинні органічно поєднуватись на уроці. Надавати перевагу одному з них недоцільно.

2. Актуалізацію опорних знань учнів та їхнього життєвого досвіду не слід ототожнювати з простим опитуванням. Ця робота спрямована на виявлення вже набутих раніше знань, які є основою для сприймання, усвідомлення і засвоєння нових. Адже під час вивчення відповідних об'єктів, речовин або явищ природи необхідно враховувати життєвий досвід дітей, їхні знання, набуті завдяки спілкуванню з природою або з інших джерел (книжок, телепередач, кінофільмів та ін.). Раніше здобуті знання становлять опору для засвоєння нових знань. Таку функцію виконуватимуть тоді, коли вони будуть чіткими, правильними, науково обґрунтованими. Тому завдання вчителя виявити, уточнити, розширити, а в разі необхідності виправити відповідь учня. Крім того, актуалізація знань стимулює психологічну підготовку учнів, збуджує інтерес, створює емоційний настрій. Мобілізується увага учнів до сприймання нових знань різними прийомами і особливо проблемністю викладання.

Для актуалізації опорних знань найчастіше застосовується усна фронтальна бесіда або виконання завдань. Наприклад, яка поверхня суші у нашій місцевості? які форми поверхні зустрічаються на ній? що називається горбом? Намалюйте схему горба, підпишіть назви його частин. Що називається підніжжям, схилом, вершиною? які є схили? які є вершини? що являють собою гори? що називається гірською місцевістю? як позначаються юри на фізичній карті? і т. д.

Варто використовувати пізнавальні ігри, загадки, якими вчитель підводить учнів до сприймання нового матеріалу.

3. Повідомлення теми і завдань уроку. Цим наголошується, що учні повинні взнати нового, які знання, навички, вміння мають набути.

4. Ознайомлення з новим матеріалом (сприймання та усвідомлення знань). Найчастіше в молодших класах застосовується усний виклад нового матеріалу, який вважається найстарішим і найекономнішим серед інших методів. Він дає змогу за короткий час донести до свідомості дітей основні факти знань і провести певні узагальнення. Усний виклад, залежно від змісту програмового матеріалу, цілей, обізнаності дітей тощо, може проводитись методом розповіді, бесіди, пояснення або опису. В бесіді слід використовувати відомості, набуті учнями заздалегідь з книг, спостережень, телепередач, кінофільмів та інших джерел. Розповідь учителя може поєднуватись із самостійною роботою учнів за попередніми завданнями вчителя, читанням учнями тексту підручника та ін.

За всіх методів усного викладу