берези й осики — гладенька. Вчитель розповідає, що кора захищає дерева від морозу; чим старіше дерево, тим товща у нього кора, тому старі дерева краще витримують сильні морози. Дерева взимку поснули, відпочивають. Як тільки пригріє сонечко, прийде весна — вони прокинуться, зазеленіють. «Звідки ж візьмуться у них листочки?»— ставить проблемне запитання вчитель. Діти розглядають бруньки, помічають, що вкриті вони твердими лусочками, волосками, які й захищають їх від морозів. Учитель пропонує з'ясувати, які вони на дотик, понюхати їх.
Якщо зустрінеться зламана гілка, слід обережно зрізати її з тим, щоб помістити у куточку живої природи. Діти спостерігатимуть, як із бруньок розвиваються листочки (чи квіти) і зроблять висновок: щоб пробудити рослини від зимового сну, потрібні тепло і вода. Вони і взимку живі, їх треба берегти, не ламати.
Діти спостерігають за зимуючими птахами: горобцями, воронами (галками, граками); порівнюють їх за величиною, голосом, зовнішніми ознаками, поведінкою. Для закріплення уявлень проводять гру «Горобці й ворони». Учитель розділяє дітей на дві групи — «горобців» і «ворон»; вони наслідують рухи й голоси тих птахів, яких зображають. «Горобці» стрибають і цвірінькають, «ворони» ходять перевалюючись, хитають голівками і кричать «кар-кар».
Знань про птахів першокласники набувають і на уроках трудового навчання, де виділена тема «Заготівля кормів і підгодівля птахів». Спостерігаючи за птахами біля годівнички, діти повинні навчитися розрізняти окремих птахів (синиць, снігурів, горобців) за зовнішнім виглядом, повадками, голосом. Щоб активізувати цю роботу, їм слід дати пізнавальні завдання: які годівнички частіше відвідують птахи? чому? яким кормам віддають перевагу ті чи інші пернаті?
Набуті знання узагальнюються і систематизуються на уроці «Ознаки зими». Працюючи із сторінками 44—49 підручника «Світ навколо тебе», діти вказують, які зміни побачили лісовички на пейзажному малюнку зими порівняно з осінню, який вигляд мають листяні і хвойні дерева, яких тварин можна зустріти взимку, як люди їм допомагають, чим займаються дорослі і діти в цю пору року; як треба одягатися, щоб не застудитись.
На уроках образотворчого мистецтва діти малюють композиції «Дерева у зимовому вбранні», «Ліс узимку», «Сніг іде», виготовляють аплікації сніжинок; на уроках музики вивчають пісні «Морозець» (муз. Б. Фільц, слова Г. Бойка), «Зимонько-снігуронько» (муз. Я. Степового, слова Л. Глібова), слухають музичні твори про зиму. Під час весняних спостережень першокласники встановлюють ознаки весни в неживій і живій природі, праці людей. Щоб активізувати цю роботу, можна організувати гру «Розвідники». Завдання можуть бути різноманітними: дізнатися, яке дерево першим вкриється листям, зацвіте; хто першим помітить метелика, шпака, ластівку тощо. На одній з прогулянок вчитель пропонує вказати на зміни, які сталися зі снігом: він брудний, дірчастий, розтає, з-під нього біжать струмки. «Чому ж так змінився сніг?»— запитує вчитель і звертає увагу дітей на те, як світить сонечко, яке небо, теплий чи холодний дме вітер. Діти слухають, як дзюрчить струмок, пускають по ньому паперові човники. Вони помічають, що перш за все сніг розтає біля стовбурів дерев, будинків, на пагорбах.
Під час прогулянок є можливість показати дітям набубнявіння бруньок, розпускання листочків, появу перших квітів, метеликів, приліт птахів та ін.
Екскурсію з теми «Весна» бажано провести до мішаного лісу. По дорозі діти спостерігають за змінами у неживій природі. Сонце піднімається вище, ніж взимку, світить яскравіше. Небо стало синім і на ньому з'явилися гарні купчасті хмари. Сніг залишився лише у ровах. Біжать струмки.
Для опису спостережуваних явищ учитель допомагає першокласникам підібрати відповідні епітети, порівняння, метафори. Так, сонечко вони називають ясним, теплим, променистим, усміхненим, ласкавим; струмочок — біжить, дзвенить, співає, з весною розмовляє.
У лісі вчитель пропонує прислухатись до його голосів. «Фью-фью-фью-фью-ля-ля-ля-віч»— лунає пісня зяблика. Вона змінюється піснею співочого дрозда, яка не гірша від солов'їної. Чути спів вівсянки та інших птахів. «Як ми повинні поводитись тут, щоб не турбувати птахів?» (Не шуміти, не бігати, не підходити близько до птахів.) «А тепер уважно розгляньте землю навколо себе». Діти помічають, як крізь побуріле торішнє листя виглядають синювато-блакитні квітки печіночниці, роблять висновок, що ходити треба обережно, щоб не наступити на квіти. Вони порівнюють колір неба з кольором квітів. Учитель розповідає: «Тепер у нас ніби два неба: одне над головою, друге — під ногами. Яка гарна, ніжна і в той же час смілива ця рослина. Тільки-но зійшов сніг, а вона уже цвіте, І прикрашає ліс, приносить людині радість. На жаль, не всі це розуміють. Є люди, які приходять до лісу не милуватися І його красою, а нищити її. Вони наривають цілі оберемки квітів, від чого природа стає біднішою. Такі люди обкрадають усіх».
Знайомляться першокласники і з іншими ранньоквітучими рослинами — первоцвітом, медункою, вчаться впізнавати їх за формою листочків, квітів. Учитель розповідає про значення цих рослин для людини, пропонує зірвати і з'їсти по кілька листочків первоцвіту, в яких міститься багато вітамінів.
Діти спостерігають за комахами (метеликами, бджолами, джмелями), які відвідують ранньоквітучі рослини, за тим, як вони живляться.
Завдання педагога — навчити дитину милуватися незірваною квіткою, невпійманим метеликом. Він запитує: «Який настрій у вас з'являється, коли, після зимових холодів ви вперше побачите метеликів? де вони були взимку? чому метеликів називають «пурхаючими квітами»?»
І, нарешті, пропонуються запитання, при відповіді на які необхідно визначити свою позицію, відстояти свою точку зору у ставленні до природного об'єкта: як ти поступиш, коли побачиш красивого метелика? чому не можна ловити метеликів?
Для узагальнення спостережень учитель ставить запитання: