Відповідно до цих документів в школах діяли як роздільні органи самоврядування педагогів (педагогічні ради, навчально-методичні об'єднання учнів (загальні і делегатські збори, учкоми, комісії та ін., трудового населення і громадськості (збори батьків, їх комітети), так і їх спільні органи самоврядування (шкільні збори, конференції).

Згідно "Положенню про єдину трудову школу" шкільна рада була відповідальним органом шкільного самоврядування. Ухвалення цих документів надала простір думкам великих росіян педагогів.

Неоцінимий внесок в становлення теорії самоврядування, а також в практику його розвитку вніс А.С. Макаренко, який виявив і переконливо розкрив основні елементи системи управління життєдіяльністю шкільного колективу: цілепокладення, планування, організацію і самоврядування. Вершиною шкільного самоврядування в 20-30-і роки можна вважати створену А.С. Макаренко комуну ім. Ф.Е. Дзержинського. Як відомо, все управління життям комуни здійснювалося самими комунарами.

Система самоврядування комуни містилася в "Конституції країни ФЕД". Відповідно до неї найвищим органом в комуні були загальні збори комунарів, які мали право накладати на комунарів стягнення.

У період між загальними зборами головним органом управління була рада командирів загонів. У раду командирів входили так само: начальник комуни, його помічник, начальник господарської частини, лікар, секретар комсомольської організації, начальник заводу.

На загальних зборах комунарів обиралися: санітарна комісія, столова комісія, господарська комісія, клубна рада. Повноваження, конкретні обов'язки і порядок діяльності кожної комісії висловлювалися в "конституції".

На рубежі 20-30-х років в нашій країні завершилося затвердження адміністративно-командної системи, що розповсюдила свій вплив і на сферу освіти. Постановою ЦК ВКП(б) "Про початкову і середню школу" від 25 серпня 1931 року наркомпросом союзних республік було запропоновано забезпечити здійснення єдиноначальності в управлінні школою. Згідно новому Статуту радянської політехнічної школи (1933 р.). Шкільна рада стала дорадчим органом. У основі комунарського руху лежала ідея колективних творчих справ І. Іванова, яка привела до виникнення неформальних колективів.

У 1991 році був прийнятий Закон України "Про освіту", в якому знайшла певне втілення ідея демократизації школи. Відтепер кожна школа розробляє свій статут, в якому має право встановлювати конкретну форму демократичного самоврядування. З 1996 р. освітні установи керуються законом "Про внесення змін і доповнень в закон України "Про освіту". Відповідно до них управління освітніми установами повинне будуватися на принципах єдиноначальності і самоврядування. Формами самоврядування названі рада освітньої установи, опікунська рада, загальні збори, педагогічна рада. Порядок виборів органів самоврядування повинен визначитися статутом установи. Важлива роль в самоврядуванні установи відводиться учням [22].

У наші дні в процесі корінного перетворення роботи освітньої установи учнівське самоврядування виходить на якісно новий етап свого розвитку. Ключова проблема – зробити дитину активним учасником, суб'єктом освітнього процесу в школі. Беручи участь в діяльності органів дитячого самоврядування, школярі включаються в різносторонню позаурочну діяльність, ділове спілкування з дорослими на рівноправній основі, залучаються до практики громадянської поведінки і соціальної діяльності. В рамках шкільного самоврядування діти дістають можливість впливати на зміст освіти, на процес розробки, ухвалення і реалізації локальних нормативно-правових актів школи, відстоювати свої права і інтереси в ній, задоволеність актуальні потреби в самовираженні, самоствердженні і самореалізації. Для досягнення самоврядування в сучасній освітній установі необхідно вирішити ряд проблем, таких як формальне функціонування органів самоврядування, без урахування думки і бажання самих учнів. Принцип самодіяльності і ініціативи в роботі з учнями нерідко ігнорується. Педагоги чинять прямий тиск на громадську думку школярів, самоврядування організовується формою, але не за своєю суттю. Самоврядування залишається привілеєм лише окремих школярів. При цьому забувається, що воно не тільки засіб, але і результат виховання, він припускає широку варіативність. Впродовж десятиліть в педагогіці використовувався досвід і ідеї досвід і ідеї С. Шацького, А. Макаренко, І. Іванова. Упроваджувалися на практиці похідні від струнких моделей самоврядування, розроблених цими педагогами. Перед організаторами виховного процесу сучасної освітньої установи встає питання – яка модель шкільного самоврядування найбільш прийнятна, які класичні принципи необхідно переглянути, що узяти за основу.

1.3. Актуальність створення шкільного самоврядування в сучасних умовах

Перш ніж замислюватися про створення шкільного самоврядування, необхідно відповісти на питання про необхідність залучення дітей в процес шкільного самоврядування.

Розглянемо відповідь на це питання з двох позицій – підлітка і педагога з урахуванням соціально-психологічних особливостей розвитку дитини.

З погляду вікових психологічних особливостей для підліткового віку характерна підвищена сприйнятливість до соціальних явищ; для нього необхідне визнання, повинна бути наявність мотивації на взаємодію в групі; дитина готова до змін, відчуває потребу в своїх досягненнях і своєму самовизначенні.

З погляду педагогів, участь у шкільному самоврядуванні або в діяльності громадської організації сприяє формуванню громадянської позиції і ціннісного відношення до себе й інших; дозволяє учням підвищити соціальну компетенцію; розвивати соціальні навички поведінки і установок на самостійне ухвалення рішення соціальних проблемних ситуацій.

З педагогіки ми знаємо, що в умовах спільної діяльності поведінка людини стає пліднішою, ніж в умовах індивідуальної поведінки.

У підлітків виникає бажання діяти відповідно до тих очікувань, які вони мають по відношенню один до одного, що згодом виявляється в їх поведінці.

На поведінку підлітків впливають також вимоги соціального середовища у вигляді обов'язків, традицій, правил поведінки і моральних норм.

Підлітки прагнуть до групового об'єднання тоді, коли бачать в цьому перспективу цікавого життя, можливість вирішити свої проблеми. При цьому дуже важливо забезпечити усвідомлення своїх потреб, цілей