і отримання практичного результату діяльності.
Важливість і необхідність створення ефективного шкільного самоврядування для педагогів зрозуміла. Але точка зору дорослих наставників може не співпадати з точкою зору дітей і їх батьків на проблему шкільного самоврядування.
Для визначення позицій дітей відносно самоврядування використовувалися матеріали конференції "Шкільне самоврядування", яка відбулася на обласних табірних зборах активу учнів в серпні 2000 р.
Учні усвідомлюють необхідність створення шкільного самоврядування, розуміють, що участь в ньому дозволить:
забезпечити реалізацію права на свободу думок, свободу слова, рівноправ'я, самоствердження;
розвивати почуття відповідальності за себе, колектив, школу;
змінити устрій життя школи і взаємовідношення між учнями і педагогами для створення духу співробітництва, взаємодопомоги і взаєморозуміння;
організовувати своє дозвілля [2].
Для розвитку самоврядування підлітки пропонують розділити учнів по ланках і поширювати ідеї шкільного самоврядування. У цій роботі учні повинні стати реформаторами, вчителі – помічниками і сполучною ланкою, адміністрація – координатором і спонсором. Відносини між вчителями і учнями повинні будуватися на взаємоповазі, взаєморозумінні і взаємодопомозі.
Діти вважають, що для ефективної роботи необхідний лідер, який повинен бути розумною особою, що володіє організаторськими і ораторськими здібностями, відповідальністю, доброзичливістю, відчуттям гумору.
Учні відзначають, що шкільне самоврядування повинно об'єднати всі вікові групи через спільну діяльність: організацію масових заходів і роботу, направлену на впорядкування школи.
Учні говорять про те, що для них важливо:
які в ньому існують правила: формальні чи неформальні;
чи є в школі дитяче об'єднання, громадська організація;
який рівень ієрархії і дисципліни, як в об'єднанні, так і у всій школі;
чи можуть вони брати участь в управлінні або самоврядуванні школою;
чи можуть учні ухвалювати рішення, якщо так, то з яких питань;
чи можливий процес спільної діяльності між адміністрацією, педагогами і учнями;
яка роль педагога в дитячому об'єднанні, в шкільному самоврядуванні [2].
Як видно з результатів опиту учнів, шкільне самоврядування, наявність дитячого об'єднання їм необхідне. Але, за даними, одержаними в результаті дослідження, виходить, що тільки 55,8% дітей використовують повною мірою право на свободу асоціацій. Лише в 42,2% обстежених освітніх установах Калузької області є які-небудь дитячі організації, в яких задіяні всього 45,7% учнів.
У освітніх установах, де відсутні організації учнів, адміністрація схильна розцінювати спілкування з представниками від класів або паралелей класів як участь школярів в управлінні. Навряд чи їх участь в управлінні у такий спосіб заходить далі за з'ясування питань, коли проходитиме дискотека або хто братиме участь в змаганнях, вже не кажучи про те, що питання дотримання і захисту прав дітей, формування громадянських якостей в системі освіти таким шляхом не вирішити.
Тільки через свою громадську організацію діти можуть донести свою думку про шкільне життя до зведення адміністрації, брати участь в процесі зміни шкільного клімату. Спілкування адміністрації з виборними представниками організації учнів дозволяє обговорити спірні питання, що виникають в процесі взаємодії, у тому числі й питання, що стосуються дотримання прав і законних інтересів дітей. Громадська організація учнів є найбільш ефективною формою, за допомогою якої здійснюється плідна співпраця всіх учасників освітнього процесу.
В даний час в освітніх установах йде процес створення шкільного самоврядування і дитячих громадських організацій.
1.4. Соціально-педагогічні принципи побудови моделі шкільного самоврядування
Спираючись на основні підходи в застосуванні методу моделювання в психологічних дослідженнях, можна виділити основні принципи побудови моделі шкільного учнівського самоврядування.
Принцип рівневої ієрархічності побудови моделі шкільного самоврядування. Даний принцип використовується при позиційній, організаційній, управлінській моделі.
Модульний принцип побудови моделі самоврядування. Наявність у шкільного самоврядування значного числа взаємозв'язаних різнорідних елементів примушує нас провести аналіз можливих ступенів взаємодії між ними. Модульний принцип побудови моделі дозволяє розширити межі і можливості аналізу проблеми шкільного учнівського самоврядування [15].
Принцип структурності в побудові моделі шкільного самоврядування. Позиційна, організаційна, нормативно-правова, управлінська моделі. Структура повинна виражати те, що залишається незмінним при будь-яких зовнішніх і внутрішніх змінах умов протікання діяльності.
Принцип гуманізації в побудові моделі шкільного учнівського самоврядування.
Принцип міждисциплінарності в побудові моделі учнівського самоврядування. Вказаний принцип передбачає використання змісту і методів різних наукових і учбових дисциплін.
Принцип самоврядування в побудові моделі учнівського самоврядування. Реалізація даного принципу створює можливості конструювання свого власного образу, проектування життєвої траєкторії. (А.С. Прутченков.)
Виділені принципи побудови моделі учнівського самоврядування повинні визначити загальний шлях його створення. Необхідно враховувати те, що всі складові елементи, знакові утворення відображали в максимальній повноті реальну діяльність шкільного, учнівського самоврядування, тобто модель, що розробляється, повинна відповідати всім вимогам надійності, застосовуваним до всіх методів наукового пізнання.
Вивчення масової практики показує, що більшість освітніх установ, що мають шкільне самоврядування, використовують так звану модель "Шкільна рада".
У даній моделі самоврядування засноване на точному виконанні вимог законодавчих і локальних актів. Загальні збори учасників освітнього процесу, шкільна рада, загальношкільні збори учнів, педагогічна рада, збори батьків школи – все це адміністративні структури, які можуть і виконувати певні самоуправлінські функції. Саме цей адміністративний ресурс може і повинен бути використаний в освітніх установах, де переважає даний стиль управління і взаємостосунків учасників освітнього процесу. За допомогою цієї моделі учасники освітнього процесу, у тому числі і школярі, реалізують свої громадянські права на участь в управлінні справами загальноосвітньої установи і місцевого співтовариства. Дана класична модель має як сильні, так і слабкі сторони. У даній моделі практично не використовуються такі атрибути сучасної педагогіки і виховання в якості ігрових технологій. Простежується формалізація процесу виборів органів самоврядування, у тому числі й учнівського.
Розділ 2. Основні форми учнівського самоврядування
Розглянемо найбільш поширені форми організації шкільного самоврядування.
2.1. Форма шкільного самоврядування за відсутності громадських об'єднань в освітній установі
1.
