правила, положення ставали предметом обговорення у школярів, щорічно аналізувалися і коректувалися, щоб для кожного складу органу учнівського самоврядування були "живі" правила. Істотним елементом правової взаємодії є правове регулювання відносин між школярами і самою школою. Для цього створюється система договірних відносин між учасниками освітнього процесу.
Необхідно при створенні шкільних документів, конституцій, положень про шкільне самоврядування і статутів дитячих об'єднань передбачити поступове розширення повноважень учнів по самоврядуванню, причому на початковому етапі існування дитячого органу самоврядування ці повноваження повинні бути мінімальні і реальні для виконання їх дітьми.
При розробці документів слід звернути увагу на розділи, що містять гарантованість захисту прав всіх школярів, вчителів, батьків.
Гарантованість прав в школі – це юридичні гарантії (наявність закріплених в документах прав громадян школи), організаційні гарантії (наявність правозахисних органів), інформовані гарантії (доступність інформації про правове поле школи всім учасникам освітнього процесу) і ціннісні гарантії (ухвалення цінності правової поведінки всіма учасниками.
Для цього доцільно:
1. Розробити, обговорити і прийняти загальношкільну конституцію, в якій визначені і описані основні цінності школи; права і обов'язки всіх громадян школи; механізми правового регулювання, вживані в школі; структура і порядок дії органів управління і самоврядування і їх взаємодії.
2. Створити конституційну комісію школи, основним завданням якої є забезпечення прав, гарантованих конституцією.
3. Соціальні проекти
Особливості сучасного інформаційного суспільства вимагають від школи включення учнів у обговорення проблем, участь у їх рішенні. Стає актуальним залучення учнів до суспільно-корисної діяльності, яка сприятиме не тільки формуванню особистості дитини, її нових соціальних якостей, але й направлена на благо місцевого співтовариства. Під цим мається на увазі ретельний відбір проблем місцевого значення під керівництвом педагога, в процесі рішення якого учні одержать позитивний досвід або сприятимуть просуванню рішення даної проблеми. Нижче наводяться основні вимоги по організації соціальних проектів.
Мета:
створення в школі умов для становлення учнів як майбутніх громадських діячів, здатних досліджувати і вирішувати існуючі сьогодні і виникаючі завтра проблеми суспільства;
підготовка школярів до відповідальності за суспільство, до підтримки, оновлення громадських структур;
поширення в школах активних методів навчання і сучасних підходів до освіти, які передбачають участь вчителів і школярів у вирішенні громадських проблем, організацію і проведення дискусій, досліджень і практичних дій.
Завдання:
надання учень можливості отримання досвіду колективного рішення реальних соціальних проблем;
формування системи теоретичних і практичних знань, необхідних соціальному діячу;
створення умов для формування інтересу до громадського життя, самостійності мислення і спілкування.
Організаційні принципи:
підтримувати активну участь проблем, учнів у обговореннях;
робити акцент на освоєння умінь, необхідних для активної участі в житті суспільства;
головне місце відводиться роботі учнів у групах;
учні спільно з вчителями виробляють критерії оцінки;
використовуються самооцінювання і групове оцінювання по критеріях.
Роль вчителя:
помічник, колега;
передає школярам для використання стандартну техніку рішення задач (проблем), вирішення конфліктів, ухвалення рішень, розуміючої комунікації;
фахівець в постановці аналітичних, синтезуючих, узагальнюючих питань;
вміє наводити контраргументи;
здатний комбінувати індивідуальну і групову роботу;
утримує логіку обговорення;
організує ситуації, в яких учні починають вирішувати проблеми;
організує рефлексії в групі учнів.
Очікуваний результат:
1. Отримання уявлення про модель суспільства з його законами і взаємозв'язками.
2. Поява соціальної надії на те, що соціальні проблеми вирішувані, що людина здатна визначати можливості власної дії, потреби, проблеми і конфлікти, ухвалювати рішення, вирішувати конфлікти, вибирати серед альтернатив і уживатися з наслідками.
3. Рішення конфліктів
Останнім часом стали з'являтися спеціальні програми по навчанню школярів навичкам вирішення конфліктів, веденню переговорів. Програмою передбачається створення груп учнів, які навчаються майстерності посередництва, тобто вирішення конфліктів мирним шляхом за допомогою посередника, незацікавленої особи. Але поки ці програми носять міжособовий характер, і існують заборонені зони для посередництва. Це конфлікти з батьками і вчителями.
Безумовно, розвиток такої загальної згуртованості і свідомості – довготривалий важкий і тонкий процес. Найбільш загальним і універсальним методом розвитку згуртованості і свідомості суб'єктів освітнього процесу є спільна участь у різних видах діяльності, в першу чергу, неформальної, "наднормативної" діяльності: постановка спектаклів, участь у спортивних змаганнях, підготовка до фестивалів. При цьому ефект посилюється, коли йдеться про ситуації конкуренції з іншою школою, коли необхідно підтримати честь школи і т.п.
Важливим значенням в розвитку згуртованості і свідомості учасників освітнього процесу може стати реалізація принципу співактивності (сприяння) і пов'язаних з ним методів ритуалізації освітнього процесу.
Висновки
Отже, основною ланкою у становленні виховного колективу є учнівське самоврядування – самодіяльна організація дитячого життя в школі. Воно уособлює демократичну та самодіяльну атмосферу, захищає й забезпечує права всіх учасників колективу, сприяє формуванню у них громадянськості, організаторських якостей, допомагає педагогічному колективу в проведенні різноманітних заходів, виступає їх ініціатором. Загалом учнівське самоврядування є незамінним помічником педагогів.
Вироблення доцільних форм організації процесу навчання і виховання дітей і накопичення корисних знань про самоврядування здійснювалися людством з незапам'ятних часів. До нас дошли відомості про прогресивну діяльність багатьох педагогів старовини, чиї думки, висновки з практики освітньої діяльності, вислови і ідеї виконували роль складових частинок у створенні теорії шкільного самоврядування. До неї по праву увійшли вислови Платона у вихованні через позитивний приклад, Аристотеля – про тісний зв'язок фізичного, етичного і розумового виховання, принципи гуманістичної педагогіки Вітторіно да-Фельтре та ідеї Томаса Мора та ін.
З погляду вікових психологічних особливостей для підліткового віку характерна підвищена сприйнятливість до соціальних явищ; для нього необхідне визнання, повинна бути наявність мотивації на взаємодію в групі; дитина готова до змін, відчуває потребу в своїх досягненнях і своєму самовизначенні.
З погляду педагогів, участь у шкільному самоврядуванні або в діяльності громадської організації сприяє формуванню громадянської позиції і ціннісного відношення до себе й інших; дозволяє
