Учитель слідкує за тим, як виконують діти його поради, активно спрямовує їх поведінку. Діти й самі добирають для себе засоби самовиховання.

Самовиховання молодших школярів, отже, обмеженої віковими та індивідуальними особливостями, воно має елементарний характер. Проте правильне педагогічне спрямування роботи дітей над собою набагато підсилює виховний вплив педагогів, створює в дітей моральну перспективу повсякчасного самоконтролю. Надалі, в підлітковому та юнацькому віці, елементи роботи над собою переростають в усвідомлену систему самовиховання, самовдосконалення.

2. Цілеспрямоване самовиховання у підлітковому віці.

Нервова система, як і продукт її вищих відділів — вища нервова діяльність, в процесі життя і діяльності може зазнати великих змін.

Це твердження стосується і дітей підліткового віку, в яких відбувається активна фізіологічна і психічна “добудова” організму. Зокрема, під дією виховання у підлітків посилюються функції другої сигнальної системи, що позначається на зростанні їх внутрішньої свідомості. На відміну від дітей молодшого шкільного віку у підлітків поступово розвивається логічне, абстраговане( мислення, яке не завжди спирається лише на безпосередні наочні образи та враження.

Однією з важливих особливостей дальшого формування організму в цьому віці є початок статевого розвитку, що, в свою чергу, відчутно впливає на роботу мозкуі серця, а також на першу і другу сигнальні системи.

Статевий розвиток — не суто фізіологічне явище, адже організм людини готується і фізіологічне, і психологічно стати дорослим: швидко розвиваються органи відчуття, ускладнюється діяльність нервової системи, що спрямовує всі психічні процеси, посилюються вольові потенціали. Підлітки в період статевого визрівання (дівчатка в 11—14, хлопчики в 13—15 років) стають дуже чутливими і легко вразливими.

На початку підліткового віку, в 11—13 років, у дітей спостерігається нестійкість гальмових реакцій. Інколи збудження настільки переважає над гальмуванням, що підліток не здатний стримувати себе. Нагрубивши дорослому, він згодом жалкує про це і виправдовується, що грубість його “вирвалась сама”.

Підлітки здебільшого сумлінно виконують відомі їм правила моралі. Але є чимало фактів, коли, добре розуміючи ці правила, вони порушують їх. Одна з причин цього явища полягає в тому, що моральні поняття, засвоєні учнем, закріплюються лише в його свідомості, а не в почуттях. Він знає, як треба поводитись, але примусити себе не спроможний. Перевага нестриманих бажань над нестійкою самозабороною, яка виникає у свідомості, призводить до недозволених вчинків. Коли свідомість не підкріплюється силою емоцій, негативні вчинки часто переростають у тенденцію нестійкої поведінки. Так буває не лише тоді, коли “важкий” учень ще не перевиховався, а й коли він, давши слово не робити так, надалі втрачає самоконтроль, продовжує порушувати норми поведінки. Причиною негативної поведінки учня буває й слабка воля, коли він не спроможний “захиститись” від раптових бажань.

Зустрічається чимало випадків, коли підліток ще не вміє розбиратись в таких моральних поняттях, як дружба, мужність, доброчесність тощо. Наполегливість він ототожнює з упертістю, часто хибно розуміє скромність, чуйність і т. п. Підліткові ще важко самостійно оцінити життєві факти, розібратись у явищах навколишнього життя, поведінці героїв літературних творів чи кінофільмів.

Цей складний процес формування людини позначається і на розумовій діяльності: допитливість і цікавість . малюка перетворюється у підлітка в шукання нових інтересів, формування власних поглядів, усвідомлення рис свого характеру. Це — початковий період перетворення дитини у дорослого.

Характер людини, закладений у ранньому дитинстві, поступово усталюється під впливом навколишнього середовища. І від того, як впливатиме на неї це середовище, як сприймається цей вплив особистістю, набагато залежить, яким стане в майбутньому характер людини. Підростаюча людина гостріше сприймає зовнішні обставини, конфлікти, їй доводиться вперше самостійно приймати якісь важливі внутрішні рішення, проявляти вольові якості, випробовувати свої сили в дружбі і товаришуванні тощо.

Старші підлітки (14—15 років) вже не вважають себе, дітьми, але їм ще далеко до дорослих. Найчастіше вони прагнуть зовні бути дорослішими.

Старший підліток відчуває себе майже нарівні з старшими в сім'ї, з батьками, прагне, коли доведеться, і діяти, як дорослий. Але як стати дорослим, хлопчики чи дівчатка поки що не завжди розуміють. У розв'язанні складних життєвих питань вони часто вагаються, проте намагаються якнайшвидше стати самостійними, прагнуть якомога раніше звільнитись від сторонньої опіки. Цим, як правило, пояснюються випадки, коли підлітки тікають з дому.

“У тому перехідному віці від хлопчика до юнака, який буває в усіх дітей, у мене з'явилось прагнення до незалежності. Я не хотів жити з своїми. Хотів жити і працювати окремо від них. Але на роботу мене ніде не брали,— адже мені було лише 14 років. І я почав тікати з дому, їздив по різних містах, шукав роботи, шукав свободи — хотів бути дорослим. Головне — незалежність, головне — самостійність”,— пише доросла людина в листі до письменника Г.Мединського.

Становлення самостійності в підлітка пов'язане з появою і захистом почуття справедливості і власної гідності, яке супроводить утвердження його особистості серед дорослих. Новоутворенням у психіці підлітка є утвердження совісті — вирішального фактора в самосвідомості. Самосвідомість — це, насамперед, відчуття людиною ставлення до неї інших, розуміння своєї ролі серед людей, налагодження стосунків з навколишнім середовищем. Найважливішим елементом самосвідомості є поява думок про себе. Інколи людина 14—15 років сама дивується появі цих думок, “прислуховується”