Диспут тривав два дні (після уроків), і дев'ятикласники мали змогу якнайширше обмінятися своїми думками з поставлених питань. На початку деякі з хлопців, особливо з негативною поведінкою, відмовчувались, навіть намагались глузливо кинути пару дотепів. Та коли їх “зачепили”, як кажуть, за живе, вони також почали говорити. На другий день байдужих не було. Велике враження справили на учнів уривки з книги “Молодий Ленін” О. Іванського, прочитані під час диспуту. Вони змусили багатьох замислитись.

Мета диспуту досягнута: після нього в учнів набагато посилився інтерес до самовиховання; частина з них всерйоз розпочала роботу над собою. Правда, решта учнів ще не відчувала в цьому потреби, і з ними необхідно було продовжувати виховну роботу. Класному керівникові легше було справлятись з цим завданням: диспут допоміг.

Класні вечори, присвячені проблемам самовиховання, мають не тільки пізнавальне значення, збуджують інтерес учнів до самовдосконалення, а й допомагають їм організувати роботу над собою, визначити її спрямованість, обрати відповідний ідеал і т. д. У багатьох школах проводять вечори “Червоної гвоздики”. Це зустрічі з старими комуністами, з тими людьми, життя яких багате змістом і яким е що розповісти про своє моральне загартування і духовне збагачення. Учнів завжди цікавлять вечори на теми про людину: “Загадки людського Я”, “Пізнай самого себе!” та інші. Вони збуджують зацікавленість до самовиховання, допомагають працювати над собою.

Читацькі конференції, які організовуються шкільною бібліотекою спільно з класними керівниками і комсомольськими групами IX-X класів, так само сприяють посиленню прагнень учнів до вдосконалення особистості.

Етичні бесіди принесуть також користь у самовихованні учнів, якщо вони побудовані на цікавому, емоціональному матеріалі. Учнів старших класів, звичайно, не може задовольнити формальний виклад моральних сентенцій, вони дуже неохоче вислуховують “нотації”. Сенс етичної бесіди полягає, "як відомо, у тому, щоб вона давала учням підставу для роздумів, розкривала певні моральні істини, сприяла перетворенню набутих знань ; навичок моралі в стійкі переконання. Кожна етична, бесіда повинна бути старанно підготовленою, заздалегідь плануватись. Але добре було б, коли б вона була викликана якимось конкретним випадком. Це підсилює інтерес до бесіди, увагу.

Бесіда лише тоді “дійде” до учнів, коли вона ілюструватиметься цікавими прикладами з життя чи з літератури, зачіпатиме й проблеми колективу свого класу, логічно переконуватиме учнів, цікавитиме їх.

Слід врахувати те, що етичні бесіди — відносно пасивна форма виховного впливу. Тому проводити їх треба не часто.

У розпорядженні вихователя, отже, є багато цікавих і дійових засобів, які можуть бути використані для пропаганди самовиховання. Поряд з фронтальними виховними заходами класний керівник широко використовує індивідуальні засоби педагогічного впливу на учнів, які широко охоплюють всі сторони його діяльності, спрямованої на формування особистості кожного школяра.

Педагогові необхідно насамперед систематизувати свої відомості про учнів. В цьому значною мірою може допомогти брошура “Вивчення особистості учня”'. Автор її пропонує таку програму систематизованого вивчення особистості учня:

А. Загальні відомості про учня ,

1. Прізвище, ім'я, вік. Школа і клас. Як довго вчиться в цій школі. Піонер чи комсомолець. Стан здоров'я та загальний фізичний розвиток.

2. Умови життя в родині: склад родини, заняття батьків; особливості життя та виховання учня в родині; режим його праці та відпочинку.

Б. Навчальна діяльність учня

1. Стан успішності: успішність поточного навчального року та за минулі роки; причини неуспішності; яких заходів вживали для поліпшення успішності.

2. Ставлення учня до навчання: чи любить вчитися, усвідомлення обов'язків радянського Школяра, відвідування занять, пропуски та запізнення, увага і старанність на уроках, виконання домашніх завдань, ставлення до оцінки.

3. Ставлення до трудової діяльності: самообслуговування в школі та сім'ї; праця в майстернях, на виробництві, на шкільній ділянці, в учнівській бригаді, в колгоспі, радгоспі та інші види суспільне корисної праці; самостійність, організованість, наполегливість під час виконання трудових завдань. Мотиви трудової діяльності: інтерес, змагання, примус, усвідомлення обов'язку, прагнення набути спеціальність тощо.

4. Особливості засвоєння знань: свідомість і самостійність у сприйманні та засвоєнні навчального матеріалу, швидкість і глибина його розуміння; вміння аналізувати, узагальнювати факти, робити висновки; міцність запам'ятовування, вміння викладати своїми словами або викладати буквально, додержуючи тексту; вміння правильно і точно висловлювати думки.

5. Загальний розвиток учня: обсяг і глибина знань, начитаність; розвиток логічного мислення і культури мови, грамотність, виразність мови, запас слів; широта і стійкість інтересів (читацьких, спортивних, технічних і т. д.), участь у роботі гуртків; естетичний розвиток учня, здібності і нахили; наявність практичних трудових навичок, умінь і навичок навчальної праці; уявлення про свою майбутню діяльність (професіональні інтереси).

6. Що зроблено для поліпшення успішності учня, піднесення рівня його загального розвитку, набуття та закріплення ним позитивних сторін і виявлення та усунення недоліків у розвитку пізнавальних інтересів учня, в його загальному розвитку та в розвитку його вмінь і навичок.

В. Дисциплінованість учня

1. Стан дисциплінованості: дисциплінованість у поточному навчальному році і в попередні роки; знання та виконання “Правил для учнів”, характер порушень дисципліни та їх причини; культура поведінки — ввічливість, повага до старших і товаришів.

2. Ставлення до вимог дисципліни; усвідомлення учнівських обов'язків та ставлення до колективу; ініціатива в організації порядку і в боротьбі з його порушенням; виявлення випадків формальної дисциплінованості.

3. Яких заходів вжито для закріплення позитивних якостей та усунення недоліків дисциплінованості учня і що треба рекомендувати для формування його поведінки.

Г. Ідейно-громадська спрямованість учня

1. Розвиток ідейно-моральних якостей: формування матеріалістичного світогляду, ставлення до різних забобонів;