Становище напівдорослого в колективі дорослих заважає підліткові утвердити свою особистість. Він шукає свого місця в колективі, неусвідомлено прагне до самовдосконалення і самовизначення. Потреба у самовихованні виникає як у вольових, так і в тих підлітків, які мають слабку волю, проте успішніше працюють над собою, зібрані, цілеспрямовані, вольові. Це дає підстави сказати, що усвідомлене самовиховання може починатись у середньому шкільному віці. Найперша психологічна мета самовиховання підлітків є врівноваження і стабілізація взаємодіючих процесів збудження та гальмування, а також удосконалення своєї розумової діяльності, сприймання, уваги, пам'яті. Необхідною умовою цього повинен бути збіг зовнішніх впливів (середовища) і внутрішніх проявів (свідомості). В учнів середнього і старшого віку помітне зростання впливу внутрішніх факторів на регулювання системи їх поведінки.

Робота над собою може охоплювати різні сфери людського розвитку і діяльності. Вона може проявлятися в формі морального, фізичного, емоціонально-вольового, інтелектуального, а також естетичного самовдосконалення. Людина виховує в собі певні властивості, риси характеру залежно від своїх планів, основного життєвого напрямку, свого становища в колективі і т. д.). У молодшому підлітковому віці на перший план у самовихованні висуваються особисті мотиви й інтереси. Чим старшими стають підлітки, тим сильніший вплив самовиховання на їх психологічну і практичну підготовку до майбутнього життя, на їх профорієнтаційні установки. У поведінці старших підлітків виразно відчувається перевага життєвих поглядів, пов'язаних з їх уявленням про майбутню професію або громадську діяльність. Відбуваються значні зміни і в мотивації поведінки — на перше місце виступають емоціональні переживання. Згодом у самовихованні зростає роль свідомості. У цей період появляється (а згодом і переважає) прагнення до самовиховання в сфері вольових і моральних якостей, виразніше відчувається індивідуалізація мети самовиховання. Наприкінці підліткового віку учні цілком здатні до цілеспрямованого самовиховання. Проте самовиховання у цьому віці, як правило, ще не стає комплексним і різностороннім. У ньому не помітно прагнення дітей до самовдосконалення в усіх напрямках. Тут поперемінно виступає то один, то інший напрямок. Наслідком формування самосвідомості є стихійне самовиховання, яке здійснюється без помітного зовнішнього впливу. Серед підлітків можна спостерігати безліч випадків самовиховання за допомогою “прийомів”, винайдених ними самими. Скажімо, підліток хоче показати товаришам свою хоробрість і, не маючи попереднього тренування, поринає взимку в ополонку. Щоб виховати мужність, дехто з них спускається з другого поверху будинку по мотузці, або “виховує” витримку, тримаючи руку над вогнем. Педагогам нелегко буває роз'яснити учням штучність і недоцільність таких “прийомів” самовиховання. Досвідчений учитель зуміє спрямувати вихованців на правильний шлях самовиховання, тактовно і послідовно навчить їх доцільних і розумних прийомів роботи над собою.

Аналіз самовиховання вольових якостей у підлітків показує, що в 11-12-річному віці більш результативним є виховання витримки, вміння доводити розпочату справу до кінця, а в 13-15 років — терпіння, наполегливості та самовладання.

Самовиховання молодших підлітків (V-VI кл.) характеризується імпульсивністю — коли загальний напрям його в основному стійкий, але здійснюється воно ривками, через інтервали. Учні V-VI класів швидко захоплюються ідеєю самовиховання, з запалом починають роботу над собою, але часто не доводять справу до кінця, ентузіазм їх спадає. На деякий час вони зовсім припиняють самовиховання; а згодом знову беруться за роботу над собою. Тому вихователеві треба не тільки допомогти такого віку учню взятися за самовиховання, а й тактовно контролювати, постійно підтримувати бажання підлітка працювати над собою.

Декілька вихованців V класу вирішили кожного дня займатись ранковою гімнастикою на подвір'ї школи-інтернату в спортивних костюмах і в будь-яку погоду. Місяць вони тримались, коли ж наступили холоди, кількість їх поступово зменшувалась, а ще через місяць вони зовсім перестали виходити на подвір'я. Це помітив вихователь, поговорив з ними, знайшов новий стимул, і самовиховання продовжувалось.

Спад у самовихованні після першого захоплення пояснюється здебільшого тим, що для молодших підлітків багато видів роботи над собою є важкими або зовсім непомильними.

Як і для молодших школярів, для підлітків типовим є зв'язок самовиховання з практичними діями. Найбільшу результативність у самовихованні показують підлітки в сфері спорту і трудових навичок. Перевага рухових елементів у роботі над собою пояснюється фізіологічними особливостями підліткового віку.

Використовуючи нахил молодших підлітків до трудового і спортивного самовиховання, доцільно поєднати з цими видами самовдосконалення і роботу з розвитку вольових якостей та інших рис особистості. Відомо, що воля і характер не даються людині від природи в готовому вигляді, це не природжені особливості, а продукт конкретних умов життя, виховання і самовиховання.

Але не можна перевантажувати програму самовиховання молодших підлітків. К. Д. Ушинський зазначав, що “...надмірними вимогами можна надірвати і волю і м'язи і зупинити їх розвиток: але, не даючи їм вправ, ви неодмінно будете мати і слабкі м'язи, і слабку волю”'.

Непоодинокі випадки, коли підліток, поставивши перед собою правильне завдання, не справляється з ним і залишає, не добившись конкретних результатів. “У мене все одно нічого не виходить, мене не переробиш”, — міркує він, втративши інтерес до самовиховання. Часто буває, коли підліток, з'ясувавши, що має слабку волю, ставить перед собою непосильне завдання: негайно зробити волю сильною, не розуміючи, що воля кується роками, що вона обнімає багато окремих рис, які треба виховувати поступово і наполегливо постійним тренуванням. О. М. Горький, звертаючись до молоді, говорив: “Вам треба набувати віру в себе, в свої сили, а ця віра здобувається шляхом подолання перешкод, вихованням волі, “тренуванням” її. Вже й маленька перемога над собою робить людину набагато сильнішою. Ви знаєте,