Марії Сергіївни та прабабусі Параски Кирилівни, які завжди своїм співом причаровували людей, а надто мене, одна як люба дружина, а друга як мила мама" [25, 94-111].
Отже, вищенаведене свідчить, що можна і потрібно впливати на дитину певним чином, аби її пізнавальна діяльність і бажання вчитися розвивалися в певному руслі.
2.2. Обдарована дитина в сім'ї
Сензитивний період для розвитку здібностей наступає до того, як дитина піде в школу, де нею займуться фахівці, тому в період дошкільного і молодшого шкільного дитинства сімейне виховання – основне в розвитку, вихованні і утворенні дитини. Сім'я повинна дати дитині допомогу і підтримку на початку розвитку його здібностей і обдарованості.
Внаслідок досліджень західних, зокрема американських, психологів були виявлені зв'язки між батьками і дітьми з точки зору наявності у останніх окремих здібностей і визначена кореляція між рівнями розвитку здібностей у дітей і існуванням певних умов навколишнього середовища; відмічена також важливість цих чинників для формування не тільки абсолютного рівня здібностей, але і індивідуальних здібностей.
При аналізі досліджень, пов'язаних з виявленням впливу сім'ї на розвиток обдарованої дитини, можна виділити два напрями [24, 338-352].
Перший напрям присвячено виявленню ролі спадковості і середовища в природі обдарованості. Результати досліджень в даному напрямі показали зв'язок високого показника IQ (коефіцієнта інтелекту) з обдарованістю (Гальтон, Термен, Йенсен, Вірной, Біне-Симон, Векслер) крім того, аналіз показав, що обдарованість властива людям білої раси і пов'язана з спадковими чинниками. Але дослідниками мало враховувався чинник культури (в основному обстежувалися діти із забезпечених сімей), і тому результати не до кінця достовірні.
Цікаві дані, отримані внаслідок дослідження наявності тих або інших здібностей у родичів. Внаслідок досліджень було виявлено, що батьки талановитих дітей показують високий інтелектуальний рівень розвитку, хоч небагато хто ус-ві-до-м-лює це, в дитинстві вони виявляли неординарні здібності. Але знову ж важко гово-ри-ти, що зіграло в цьому вирішальну роль – середовище або спадковість [24, 338-352].
Що стосується особистісних характеристик батьків дітей з високим рівнем інтелекту і творчих здібностей, то їм звичайно властиве позитивне відношення до життя. Як правило, вони люблять свою роботу, енергійні і динамічні. Крім того, батьки дітей з творчими здібностями в більшості випадків, мабуть, віддають на дозвіллі перевагу культурному або артистичному проведенню часу. Головне, що їх відрізняє, – це антиконформізм, незалежність від сторонньої думки, від умовності і забобонів суспільства. Вони впевнені в собі і поводяться вільно, розкуто, не піклуючись про свою репутацію (Ж. Годфруа) [24, 338-352].
Дані, отримані вітчизняними психологами в ході анкетування і бесід, підтвердили ці описи батьків обдарованих дітей. Батьки, що досліджувались, віддають на дозвіллі перевагу культурному проведенню часу, ходять в театри, на виставки. Ці сім'ї характеризуються відвертістю, різноманітними соціальними зв'язками. У них часто бувають родичі або друзі. Не рідше за один раз в місяць до них приходять знайомі з дітьми або вони самі їздять в гості.
Наведені результати цікаві з точки зору опису сімей обдарованих дітей, але, на жаль, вони не дають можливості однозначно висловитися про переважання спадковості або середовища.
У зарубіжній і вітчизняній психології велика увага приділяється дослідженню близнюків. Порівнюючи особливості монозиготних і дизиготних близнюків, що виросли разом і нарізно, Еленмейер, Кимплінг і Джарвік визначили кореляційну залежність для монозиготних близнюків, що зросли разом, – 0,87, окремо – 0,75, в той час як у дизиготних близнюків кореляція коливалася від 0,75 до 0,5. У неродинних осіб, що зросли разом, кореляція не перевищує 0,5. Кидається в очі малість відмінностей між коефіцієнтами кореляції для монозиготних близнюків, що зросли разом і окремо. Швидше усього, це свідчить про те, що, незважаючи на різницю в умовах виховання, рівень інтелекту однаковий. Це можна пояснити сильним впливом спадковості. Однак Д. Хебб вважає, що лише небагато які пари монозиготних близнюків, що зросли роздільно, виховані в дуже несхожих умовах. Частіше за все їх приймають члени тієї ж сім'ї або сусіди. У більшості випадків сім'ї опікунів належать до одного соціально-економічного рівня, тому не можна говорити про єдине домінування спадковості в цих випадках [24, 338-352].
Таким чином, розглядаючи сім'ю з точки зору успадкування від батьків інтелектуальної і творчої обдарованості, важко однозначно сказати, які домінанти її визначають. Комісією UNESCO вироблена позиція, згідно з якою відносна роль спадковості становить приблизно 45%, навколишнього середовища – 35%, на частку взаємодії між обома чинниками доводяться все інше 20% (Ж. Годфруа) [24, 338-352].
Другий напрям досліджень торкається аналізу сім'ї як місця, де виховується дитина (Л. Байярд-де-Вало, В. Герцель, Р. Зайонц, В. С. Юркевич, Б. М. Теплов, Н. С. Лейтес, Е. С. Белова, І. П. Іщенко та ін.). Безперечно, що в дитинстві, особливо дошкільному, дитина оточена сім'єю, тому існуючі в ній умови і установки, властиві його батькам, мають дуже важливе значення для його майбутнього і для розвитку інтелектуальних і творчих здібностей. У дослідженнях більшості зарубіжних і вітчизняних психологів особлива увага приділяється декільком питанням:
структура і емоційний клімат сім'ї,
стилі дитяче-батьківських відносин,
відношення батьків до дитячої обдарованості,
а також вплив цих чинників на розвиток дітей [24, 338-352].
Якщо говорити про структуру сім'ї, то відмічаються низькі результати майже по всіх видах тестів інтелекту у дітей з відносно великих сімей, сімей без батьків і з іншими несприятливими сімейними обставинами. За даними про структуру сім'ї вітчизняних дослідників (дослідження проводилися в лабораторії здібностей і творчість НДІ сім'ї і дитинства дослідниками, працюючими з моделлю обдарованості Л. І. Венгера: О. М. Дьяченко,
