Сила впливу сім'ї в тому, що він здійснюється постійно, тривалий час і в самих різних ситуаціях і умовах. Тому не можна недооцінювати роль сім'ї в підготовці дітей до шкільного навчання.

Розумове виховання дитини багато в чому визначається впливом, який пов-сяк-денно чинять на нього батьки, сама атмосфера інтелектуального життя сім'ї, а та-кож цілеспрямована діяльність дорослих членів сім'ї по задоволенню пізна-ва-льних інтересів дітей, формуванню нових, розширенню їх кругозору. Розумовий розвиток дитини залежить від того, як задовольняються в сім'ї його духовні потреби, як організується його діяльність, яке мовне середовище в сім'ї та ін.

Все починається з сім'ї. У повсякденному спілкуванні з дітьми сіється сім'я характеру, яке потім дасть добрі або злі сходи. Саме про це нагадує всім відома народна мудрість, про яку ми часто забувається в суєті повсякденності: "Посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю". А зневага нею дорого коштує. Дуже часто шкільні невдачі наших дітей, їх важке входження в колектив, невміння і небажання вчитися – результат батьківських прорахунків і помилок, тих відносин, які панують в сім'ї, тих життєвих орієнтацій, які в ній засвоюються [4].

Тому з самого початку життя дитини навколо неї не повинно бути суєти і різнобою у вимогах, що пред'являються їй.

Передусім не треба поспішати ні все забороняти, ні все дозволяти. Визначте саме головне, що треба вимагати від дитини, точно вирішіть, що вона повинна робити сама, а чого вона робити не повинна; що можна їй дозволити, а чого дозволити не можна. І дотримуйтесь своїх вимог неухильно, і не поступайтесь ніяким проханням, сльозам, крикам. Незабаром дитина зрозуміє, що коло ваших вимог для неї обов'язкове, вимоги незмінні, їх треба виконувати.

Чим старше дитина, тим уважніше стежить за постійністю і обґрунтованістю вимог, що пред'являються їй. І якщо відношення до них складається недостатньо шанобливе, воно легко переноситься і на вимоги, що пред'являються школою.

Навчання в школі може бути успішним в тому випадку, коли сім'я з самих перших років життя дитини піклується не тільки про її фізичний розвиток, але і про те, щоб уміти виховати в ній працьовитість, дисциплінованість, організованість, самостійність, відповідальне відношення до дорученої справи.

Багато які батьки не жаліють часу і сил, щоб навчити дітей читати, лічити, писати, вважаючи, що це і є підготовка до школи. Однак, для повноцінного виховання цього зовсім недостатньо. Так же ревно ми повинні пектися про те, чим живимо розум, серце і душу дитини.

Зрозуміло, що до часу вступу до школи дитина повинна володіти певним рівнем розвитку. Взагалі кажучи, значення загального розвитку дитини батьки, як правило, добре розуміють. Вони старанно стежать, як розвивається їх малюк і роблять все можливе, щоб сприяти цьому.

Як же повинні поступати батьки, щоб їх дитина правильно розвивалася, отримувала необхідну кількість інформації? Всі діти дуже допитливі, їх цікавить все нове, наші діти постійні "чомучки". Як важливо батькам не погасити цю іскорку інтересу до навколишнього, невідомого світу, а підтримати її своєю живою участю. Тому батьки обов'язково повинні розказувати багато цікавого своїй дитині, читати книги, пояснювати різні явища природи, які привертають увагу дітей, наприклад, під час прогулянок і, тим самим сприяти розширенню кругозору, розвитку допитливості, вихованню інтересів своєї дитини.

Батьки часто питають у вихователя: "Скільки часу потрібно, щоб підготувати дитину до школи?" Багато – декілька років, адже підготовка до школи продовжується протягом всього періоду дошкільного дитинства [6].

Звичайно, задач, і вельми складних, перед батьками дуже багато. Але для тих, хто задумався над ними вчасно, ці виховні проблеми можуть вирішуватися без особливих витрат додаткового часу – в повсякденному житті, день за днем, в звичайному спілкуванні з дитиною.

Для того, щоб підготувати дитину до школи, не потрібно додаткової уваги – навчання практичним навичкам легко вписується в побутові справи сім'ї, а заняття, організовані батьками дають прекрасні результати, навіть якщо їм відводиться зовсім небагато часу. Таким чином, ми бачимо, що важлива не кількість часу, що приділяється дорослими для спілкування з дітьми, а якість спілкування, смисловий зміст бесід між дорослими членами сім'ї і дітьми.

Однак, без відповідної роботи необхідний рівень розвитку дитини не буде досягнутий, часто батьки, приділяючи велику увагу надбанню малюком різних знань, умінь, навичок, пускають на самоплив формування психологічних процесів, що обумовлюють успішність його загального розвитку. У школі нерідко в 1-му класі зустрічаються діти, які вільно володіють мовою, володіють необхідним запасом знань про навколишнє, уміють читати, лічити, але, в той же час, є непідготовленими до шкільного життя. Якщо проаналізувати труднощі, з якими стикається молодший школяр, то можна виявити за ними допущені батьками прорахунки у вихованні. У одного не вироблена пізнавальна потреба, в результаті інтерес до навчання швидко випаровується. Інший не володіє способами надбання знань і, стикаючись з труднощами, не уміє їх долати. У третього не сформовані загальні основи