Психологічна підготовка дітей до школи в сім'ї абсолютно необхідна.

Які ж умови повноцінного психічного розвитку дитини і її підготовки до учбової праці? Перше і найголовніше – постійна співпраця дитини з іншими членами сім'ї. Спі-в-праця здійснюється в різних формах і не зводиться до словесного спілкування. Ви-никнення бажання співробітничати з дорослими, орієнтування на дорослого, на його приклад, знання які він передає, – необхідна умова повноцінної підготовки до школи.

Іншою умовою успішного виховання і розвитку є вироблення у дитини уміння долати труднощі. Розумовий розвиток дитини не може нормально здійснюватися, якщо у неї не вироблене правильне ставлення до труднощів, бажання і уміння їх долати. Не завжди у дітей все виходить відразу. У школі дитині нерідко доводиться переробляти одну і ту ж вправу по декілька разів. Якщо учень готовий, він подолає труднощі. Тому важливо привчити дітей будь-яку почату справу доводити до кінця.

Дошкільнята дуже емоційні і батьки знають про це. Багато хто розуміє, наскільки важливо у дитини бажання вчитися, тому вони розказують дитині про школу, про вчителів і, саме головне, про знання, якими вони оволодіють в школі. Все це спричиняє бажання вчитися, створює позитивне відношення до школи.

Коли у дитини з'явиться стійке бажання вчиться, треба її підготувати до не-ми-ну-чих труднощів у навчанні. Усвідомлення того, що труднощі переборні, допома-га-є дитині правильно віднестися до своїх невдач, можливих на початку занять в школі.

Ще одна необхідна умова підготовки до школи і всебічного розвитку дитини (фізичного, розумового, етичного) – переживання успіху. Щоб дошкільник хотів займатися яким-небудь видом діяльності, будь то спорт, малювання, конструювання, гра або навчання, вона повинна приносити йому задоволення. Те ж саме стосується і сфери поведінки, виконання етичних норм.

Дорослим треба створити дитині такі умови, в яких вона обов'язково зустрі-неться з успіхом. Але успіх повинен бути реальним, а похвала – заслуженою.

Особливе значення в психологічному розвитку школяра має збагачення емоційно-вольової сфери, виховання почуттів, уміння орієнтуватися в своїй поведінці на навколишніх.

Якщо дитина вихована правильно, то до шестирічного віку вона не тільки засвоює основні етичні норми, але і привчається діяти відповідно до цих норм. Істотно змінюється поведінка дитини про саму себе, про своє "я", вона починає більш правильно представляти свої можливості, розуміти, як відносяться до неї навколишні і чим викликано це відношення. Зростання самосвідомості яскравіше всього виявляється в самооцінці, в тому, як дитина починає оцінювати свої досягнення і невдачі, орієнтуючись на те, як оцінюють її поведінку інші. Це є одним з показників психологічної готовності до шкільного навчання. На основі правильної самооцінки виробляється адекватна реакція на осуд і схвалення.

До 6 років у дитини виникають і етичні почуття (сором, гордість), саме в цьому віці у дитини виникає потреба в спілкуванні. Істотно міняється не тільки зміст діяльності, але і мотиви, спонукаючі до неї дитину, вони стають більш осмисленими і більш постійними. Дитина вже не тільки діє, але і дізнається чому і для чого вона ці дії здійснює.

Етичне виховання стає основою для підготовки дитини до життя в колективі однолітків. Формування пізнавальних інтересів, збагачення діяльності і емоційно-вольової сфери – передумови успішного оволодіння дошкільнятами певними знаннями, уміннями, навичками. У свою чергу розвиток сприйняття, мислення, пам'яті залежить від того, як володіє дитина способами отримання знань і орієнтації діяльності, від спрямованості його інтересів, від довільності поведінки, тобто вольових зусиль.

При підготовці до школи батьки вчать дитину порівнювати, зіставляти, робити висновки і узагальнення. Для цього дошкільник повинен навчиться уважно слухати книгу, розповідь дорослого, правильно і послідовно викладати свої думки, грамотно будувати пропозиції.

Батьки повинні пам'ятати, що поки у дитини є потреба в тому, щоб їй читали, навіть якщо вона вже навчилась самостійно читати, цю потребу треба задовольняти. Діти, які не опанували технікою читання, гірше розуміють зміст книги, якщо вони читають самі. Виразне читання дорослих або прослуховування теле-, радіопередач дає дітям набагато більше, ніж читання по складах. Діти, якщо вони самостійно навчилися читати, повинні вправлятися тільки у читанні коротких віршів. Краще читати дитині потроху щодня, декілька разів повертаючись до прочитаного. Діти люблять слухати знайомі твори, кожний раз переживаючи вчинки героїв і це залишає глибокий слід в їх свідомості.

Книгу для читання дитині треба вибирати враховуючи вік, інтереси і розвиток. Дітей старшого дошкільного віку залучає більше зміст тексту, хоч і ілюстрації до книги вони із задоволенням розглядають [13].

Після читання важливо з'ясувати, що і як зрозуміла дитина. Не обов'язкове це робити відразу, можна через деякий час поговорити з дитиною про прочитане. Це привчає дитину аналізувати суть прочитаного, виховувати дитину етично, а крім того, вчить зв'язній, послідовній мові, закріплює в словнику нові слова.

Батьки не повинні забувати про те, що чим більш досконаліше мова дитини, тим успішніше буде її навчання в школі. У формуванні культури мови дітей приклад батьків має велике значення. Внаслідок спілкування з батьками дитина до 6-7 років звичайно оволодіває значним словниковим запасом і в основному опановує граматичні форми рідної мови. У цей період відбувається інтенсивне збагачення словникового запасу дитини, внаслідок надбання дитиною нових знань про незнайомі предмети і явища,