Таким чином, внаслідок зусиль батьків, з їх допомогою дитина вчиться правильно говорити. До старшого дошкільного віку фонематичний слух досягає такого рівня розвитку, що дитина може здійснювати звукобуквений аналіз слова, а значить готовий до оволодіння читанням, письмом в школі.

Крім сформованості передумов до оволодіння чисто шкільними навичками, у дитини повинен бути досить високий рівень володіння предметно-специфічними знаннями. На думку видатних психологів, що займаються досить довго вивченням питань готовності дітей до систематичного навчання (Л. А. Венгер, Л. С. Виготський, В. В. Давидов, А. В. Запорожець, Е. Кравцова, А. А. Люблінська та ін.), під готовністю мається на увазі складна освіта, що включає компоненти, що впливають на успішність навчання.

Готовність до школи має на увазі наявність певних компонентів: розвиток всіх видів діяльності дітей (предметної, ігрової, трудової, образотворчої, констру-к-тивної), що забезпечують в єдності розвиток всіх внутрішніх сил дошкільняти – мислення, вольових якостей, почуттів, творчих можливостей, мови, а також засвоєння етичних норм і вироблення етичної поведінки. Тому першочерговою турботою батьків повинен бути всебічний розвиток дитини за допомогою спеціальних занять, тобто навчання, яке організовують в сім'ї мама і тато.

Але таке навчання повинне бути педагогічно вірно організоване, щоб забезпечити справжній розвиток і належний темп. Навчання повинне бути таким, що розвиває, тобто засновуватися на врахуванні вікових особливостей розвитку, на формуванні і використанні властивих саме даному віку видів діяльності з опорою на пізнавальні можливості дитини. Велике значення мають також посильність практичних і пізнавальних задач, що висуваються перед дитиною і послідовність їх пред'явлення, правильний вибір дидактичної гри, прийомів і засобів збагачення трудового і етичного досвіду; звернення до таких джерел інформації, як дитяча література, кіно, театр, радіо, телебачення, та ін. Знання, уміння, навички, якими необхідна володіти дитина, повинні даватися їй не в розрізненому вигляді, а в певній системі. Зараз існує велика кількість літератури, що допомагає батькам в цьому питанні. Крім того, батьки завжди можуть звернутися за порадою, допомогою до вихователя дитячого саду, вчителя молодших класів. У дошкільному віці час вияву спеціальних здібностей ще не наступив, і тому батьки повинні створювати передумови, сприяючі розкриттю цих здібностей.

Сучасні вимоги до дітей, що поступає в школу, мають на увазі наявність у дитини не тільки здібностей, але і певних знань, умінь, навичок. Передусім у дитини повинен бути певний запас відомостей про навколишній світ, про явища природи, предмети і їх властивості, про людей і їх природу, про норми поведінки. Розвиток образного мислення допомагає дитині виділяти істотні закономірності в різних сферах життя. Вища форма цього мислення у старших дошкільнят дозволяє перейти від елементарних уявленнях про навколишній світ до засвоєння систематизованих наукових знань, які дає школа. Ці знання носять дещо інший характер і відрізняються від розрізнених уявлень про різні сторони дійсності, які звичайно отримує дитина-дошкільник, не співпадають з його невеликим "життєвим" досвідом. І саме батьки повинні підготувати дитину до переходу на нову, більш високу сходинку навчання.

У дитини, що поступає в школу, повинен бути розвинений і на належному рівні естетичний смак. Шлях в мир прекрасного починається дуже рано, і тут першорядна роль належить сім'ї.

Краса у всьому, що оточує дитину будинку, підтримує у неї радість, почуття упевненості, зміцнює повагу і прихильність до батьків, примушує гордитися ними, сприяє створенню рівних відносин в сім'ї.

Естетичний смак розвивається і в процесі залучення уваги дитини до явищ повсякденного життя, до предметів, оточення, побуту. У розвитку естетичного смаку, сприйнятливості велике значення має порада, пояснення старших. Вони допомагають дитині розібратися в тому, що заслуговує позитивної оцінки, а що осуду. В таких оцінках батьки повинні бути дуже обережні, оскільки навіть швидкоплинне зауваження стає таким, що вирішує в формуванні смаків і схильностей.

Однією з основних задач підготовки дітей до шкільного навчання є виховання у них готовності до праці. Адже успішність і навчання багато в чому буде залежати від того, наскільки дитина привчена працювати, чи виховані у неї особистісні якості, що дозволяють їй результативно справлятися з учбовими завданнями.

Трудове виховання починається в сім'ї. Раніше усього дитина сприймає загальну трудову атмосферу сім'ї. Трудове виховання обов'язково повинно поєдну-ватися з навчанням. Під час праці дитина ще і спілкується з дорослими. Тому не менш важливий і сам процес словесного опису вироблених дій, звіт про пророблену роботу. При цьому збагачується мова дитини; вона вчиться обґрунтовувати свої міркування, трудові дії стають доступними осмисленню і аналізу.

Отже, батьки повинні розуміти, що основне значення в підготовці дитини до школи має її власна діяльність. Гра, малювання, конструювання, власний досвід – ось основа розвитку особистості дитини. Тому роль батьків в підготовці її до школи не може зводитися тільки до словесних вказівок з того або іншого приводу. Дорослі повинні керувати, заохочувати, організовувати заняття, гру, посильну працю дитини.

Відомо, що дошкільника треба багато чому навчити, інакше він виявиться нездібним засвоювати шкільну програму. Батьки розуміють: вчити треба так, щоб стимулювати психічний розвиток дитини, знають, напевно, навіть термін "розвиваюче навчання". Про те, чому і як вчити, написано немало. І все ж суцільно і поряд наштовхуєшся на гнітючий факт: батьки погано уявляють собі: що ж саме вони повинні робити?

І діти